Дональд Рамсфелд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дональд Рамсфелд - 13-й і 21-й міністр оборони США

Дональд Генрі Рамсфелд (англ. Donald Henry Rumsfeld, *9 липня 1932(19320709), Іванстон, Іллінойс) - американський політичний діяч, республіканець, міністр оборони США в 1975-1977 роках (адміністрація Джеральда Форда) і в 2001-2006 роках (адміністрація Джорджа Буша - молодшого).

У 1970-і роки він був наймолодшим, а після повторного призначення став найстаршим міністром оборони в історії США. У 1983 році відвідав Ірак, де зустрівся з Саддамом Хусейном. В цілому обіймав посаду довше всіх міністрів оборони, крім Роберта Макнамари. Під час другого терміну був прихильником і основним виконавцем плану війни в Іраку. Відправлений у відставку 8 листопада 2006 після поразки республіканців на виборах в Конгрес США 2006 року; його наступником Буш призначив Роберта Гейтса. Ці зміни були затверджені Сенатом США, і 18 грудня 2006 Гейтс офіційно змінив Рамсфелда на посаді. Разом із Полом Вулфовіцем належить до провідних неоконсерваторів США.

Лауреат нагороди «Хранитель вогню» Центру політики безпеки США (1998).

Біографія[ред.ред. код]

Фото Рамсфельда 1954 р. з щорічника портретів Прінстона, де він грав у футбол і займався боротьбою

Після закінчення в 1954 році Прінстонського університету в 1954-57 рр. служив у військово-морській авіації США, демобілізувався в ранзі молодшого лейтенанта.

1958 р. — поступив на державну службу і почав політичну кар'єру - був адміністративним помічником конгресмена від штату Огайо Девіда Деннісона.

1959 р. — адміністративний помічник конгресмена Роберта Гріффіна від штату Мічиган.

1960-62 рр. — Працював у чиказькій інвестиційній фірмі Бекер енд компані.

1962-1968 рр. — Входив до складу Палати представників Конгресу США від 13-го округу штату Іллінойс. Користувався підтримкою Республіканської партії.

1969 р. — Помічник Президента Ричарда Ніксона в ранзі члена кабінету, очолив Управління економічних можливостей.

1970-1972 рр. — Радник президента та директора Програми економічної стабілізації, керівник урядової Ради з питань вартості життя. Під кінець президентства Ніксона Рамсфельд, незадовго до уотергейтського скандалу, став представником США в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в Брюсселі.

1972-1974 р. — Незмінний агент США в Раді НАТО (м. Брюссель), Бельгія, працював у Комітеті оборонного планування і Групі ядерного планування НАТО.

1974р. — У серпні 1974 року був керівником процесу формування майбутньої адміністрації Президента Форда, очолював перехідну команду Джеральда Форда, потім апарат співробітників Білого дому, разом з тим був членом урядових Рад з проблем міст, у справах сільських районів, з внутрішніх справ.

1975-1977 рр. — Перебував на посаді Міністра оборони США в адміністрації Президента Джеральда Форда.

1977 -1985 рр. — Працював у фармацевтичній компанії Сирл енд компані (Searle & Co). На посаді керівника компаніїї-виробника Searle & Co наполіг на схваленні препарата-підсолощувача аспартам американським Агентством з продуктів і медикаментів (FDA).

1983 рік — особливий радник Комісії з стратегічним силам в адміністрації Президента Рональда Рейгана.

1983 - 1984 рр. — Особливий агент Президента США на Близькому Сході.

1984 р. — Член консультативного комітету Агентства з контролю над озброєннями та роззброєння.

1985-2000 рр. — Працював в приватному бізнесі, очолював низку великих компаній, входив до рад директорів, а крім того до опікунську ради Ренд корпорейшн, що виконує замовлення оборонних відомств і розвідувальних служб. У 1990-1993 рр. - Голова та керуючий директор "Дженерал інструмент корпорейшн" (General Instrument Corporation), яка стала піонером у розробці повністю цифрової технології телебачення високої чіткості (HDTV). У 2000 році він був головою ради директорів компанії Gilead Sciences, Inc, головою Комісії США з питань управління та організації національної програми освоєння космічного простору та Консультативної групи керівництва Конгресу з питань національної безпеки.

1996-1998 рр. — Очолював спеціальну комісію з вивчення можливостей ряду країн у розробці балістичних ракет в адміністрації Президента Білла Клінтона. Комісія представила звіт, який поклали в основу концепції НПРО (Національна система протиракетної оборони США).

2000 р. — Консультував Джорджа Буша з щодо НПРО в ході президентської виборчої компанії.

2001 р. — Призначено Міністром оборони США.

1 березня 2005 р. дві правозахисні організації США Американський союз громадянських свобод і Human Rights First подали в суд на главу Пентагону Дональда Рамсфелда, звинувативши міністра оборони США в особистій причетності до тортур і знущань американських військових над ув'язненими і військовополоненими в Іраку і Афганістані. Позов проти Рамсфелда поданий у його рідному штаті Іллінойс від імені восьми осіб, які постраждали, перебуваючи в американських військових в'язницях в Іраку і Афганістані, де їх піддали тортурам, сексуальним наругам, залякуванням і побиттям.

8 листопада 2006 президент США Джордж Буш оголосив про відставку з поста міністра оборони Дональда Рамсфельда.

Дональд Рамсфельд змінив багато професій. Він був послом, державним службовцям, конгресменом, бізнесменом, але Рамсфельд ще й поет. Він любив декламувати свої вірші під час офіційних брифінгів, як кажуть очевидці, в основному тоді, коли прямо відповісти на питання було неможливо.

Дональд Рамсфельд одружений з 1954 року на Джойс (Joyce). У нього троє дітей і шестеро онуків.

Цитати[ред.ред. код]

  • «Повідомлення про те, що щось не відбулося, — мені нецікаві: так як ми всі знаємо, що існують відомі події, про які нам відомо, є речі, про які ми не знаємо. Ми також знаємо, що є речі, про які ми не знаємо, іншими словами, є певні речі, які нам невідомі. Але існує також те, що є невідомим і про що ми не знаємо — щось, про що ми не знаємо, чи знаємо ми щось про це». (Дональд Рамсфелд).
  • «Мілтон Фрідман — живе втілення істини, згідно з якою "ідеї мають наслідки"» (Дональд Рамсфелд, травень 2002 року).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]