Електроенцефалографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пацієнт під час електроенцефалографії

Електроенцефалографія (ЕЕГ) — метод графічної реєстрації біопотенціалів головного мозку, що дозволяє проаналізувати його фізіологічні зрілість і стан, наявність осередкових уражень, загальмозкових розладів і їхній характер.

Полягає в реєстрації й аналізі сумарної біоелектричної активності головного мозку — електроенцефалограми (ЕЕГ). ЕЕГ може зніматися як зі скальпу, так і з глибоких структур мозку.

Опис[ред.ред. код]

ЕЕГ використовується для діагностики захворювань, що супроводжуються втратою свідомості, судомами, падіннями, непритомностями, вегетативними кризами. ЕЕГ інформативна при головних болях, епілепсії, панічних атаках, істерії, отруєннях ліками, будь-яких епізодах втрати свідомості.

Електроенцефалографія вважається одним із класичних методів психофізіологічних досліджень. Хоча і визнається, що, незважаючи на перспективність цього методу, він залишається для психофізіолога поки ще й одним з найменш зрозумілих джерел даних, а інформативність одержуваних результатів багато в чому залежить від досвіду дослідника.

Портативний записуючий пристрій для ЕЕГ

ЕЕГ вимірюється між двома точками. Існують два основних методи її реєстрації: біполярний і монополярний. При біполярному методі реєструється різниця потенціалів між двома активними електродами (обидва електроди розташовуються в електрично активних точках скальпа). При монополярному — реєструється різниця потенціалів між різними точками на поверхні голови стосовно якої-небудь індиферентної точки. Міжнародною федерацією товариств електроенцефалографії була прийнята система «10-20», що дозволяє точно вказувати розташування електродів.

Хоча остаточно питання про походження ЕЕГ не вирішено, вважається, що електричні процеси, які реєструються енцефалографом (який звичайно може мати від 8 до 16 каналів), пов'язані із синаптичною активністю нейронів. В ЕЕГ відображаються тільки низькочастотні електричні процеси тривалістю від 10 мс до 10 хв.

У залежності від частоти показників, що реєструються у ЕЕГ, виділяють такі основні ритми мозку: дельта-ритм (0,5- 4 Гц); тета-ритм (5-7 Гц); альфа-ритм (8-14 Гц) — основний ритм ЕЕГ, переважає в стані спокою; бета-ритм (15-35 Гц); гамма-ритм (вище 35 Гц).

Перехід від стану спокою до напруги завжди супроводжується реакцією десинхронізації, головним компонентом якої служить високочастотна бета-активність. Розумова діяльність у дорослих супроводжується підвищенням потужності бета-ритму. Причому значуще посилення високочастотної активності спостерігається при розумовій діяльності, що включає елементи новизни, у той час як стереотипні, повторювані розумові операції супроводжуються її зниженням. Встановлено також, що успішність виконання вербальних завдань і тестів на зорово-просторові відносини виявляється позитивно пов'язаною з високою активністю бета-діапазону ЕЕГ лівої півкулі [7].

Друга важлива характеристика електричних потенціалів мозку — амплітуда коливань, яка пов'язана з їхньою частотою. Так, в однієї тієї самої особи амплітуда високочастотних бета-хвиль може бути нижчою за амплітуду більш повільних альфа-хвиль майже в 10 разів.

Існує ще один метод енцефалографічних досліджень, який у порівнянні з електроенцефалографією використовується набагато рідше — магнітоенцефалографія. Він полягає у реєстрації параметрів магнітного поля, що виникає внаслідок сумарної біоелектричної активності головного мозку. Запис цих параметрів здійснюється неконтактним способом за допомогою спеціальних датчиків і камери, що ізолює магнітні поля мозку від сильніших зовнішніх полів, і дозволяє одержати магнітоенцефалограму (МЕГ). Вважається, що МЕГ доповнює інформацію про активність мозку, одержувану за допомогою електроенцефалографії.

Історія[ред.ред. код]

Перший запис людського ЕЕГ отриманий Гансом Бергером 1924 року

Генерація в корі головного мозку електричних коливань була помічена Р. Кенноном (1875) і В. Я. Данилевським (1876).

Спосіб реєстрації коливань електричних потенціалів на поверхні голови був розроблений вперше в 1925 р. В. В. Правдич-Неминським в дослідах на тваринах і німецьким психіатром Гансом Бергером (1929) у людей.

Підготовка перед процесом енцефалографії[ред.ред. код]

Електроенцефалограма

Перед проведенням запису ЕЕГ проводять перевірку роботи електроенцефалографа і його калібрування. Для цього перемикач режиму роботи ставлять в положення «Калібрування», включають двигун механізму протягування стрічки і пір'я гальванометрів і з калібрувального пристрою на входи підсилювачів подають калібрувальний сигнал, відповідний 50 мкВ. При правильному регулюванні диференціального підсилювача, верхній смузі пропускання вище 100 Гц і сталої часу 0,3 с калібрувальні сигнали позитивної і негативної полярності мають абсолютно симетричну форму і однакові амплітуди. Калібрувальний сигнал має стрибкоподібний підйом і експонентний спад, швидкість якого визначається обраною сталою часу . При верхній частоті пропускання нижче 100 Гц вершина калібрувального сигналу з загостреної стає дещо закругленою, причому заокругленість більша, чим нижча верхня смуга пропускання підсилювача.

Опис каналів енцефалограми[ред.ред. код]

Верхні три канали мають однакову смугу пропускання відносно низьких частот; стала часу становить 0,3 с. Нижні три канали мають однакову верхню полосу пропускання, обмежену 75 Гц. 1 і 4 канали відповідають нормальному режиму реєстрації ЕЕГ.

Підсилення сигналу[ред.ред. код]

У відповідності з міжнародним стандартом для запису ЕЕГ прийнято рівень підсилення, при якому відхилення пера на 7 мм від ізоелектричної лінії відповідає 50 мкв. Після запису калібрувального сигналу, який надалі є еталоном для оцінки амплітуди ЕЕГ, механізм протягування стрічки зупиняють і на тому ж аркуші записують основні дані, що стосуються дослідження: прізвище та ініціали обстежуваного, його вік, орієнтовний діагноз, дату дослідження, ціну калібрувального сигналу (в мікровольтах на 1 мм відхилення пера), значення фільтрів і постійної часу, швидкість руху паперу. У разі необхідності зазначають особливості стану обстежуваного : сон, рівень свідомості, наявність інтоксикації або дії фармакологічних речовин. У комп'ютеризованих електроенцефалографах всі дані про пацієнта, а також про режими реєстрації, функціональних пробах або яких-небудь подіях і впливах на пацієнта під час дослідження роздруковуються автоматично у відповідних часових інтервалах запису, будучи заздалегідь запрограмованими в протоколі або введені в ході дослідження.

Схема електроенцефалографа[ред.ред. код]

Електроенцефалограф «Neurovisor-BMM 40»

Після відведення, електричні потенціали подаються на входи підсилювально-реєструючих пристроїв. Вхідна коробка електроенцефалограф містить 20-40 і більше пронумерованих контактних гнізд, за допомогою яких до електроенцефалографу може бути приєднано відповідну кількість електродів. Крім цього, на коробці є гніздо нейтрального електрода, з'єднаного з приладової землею підсилювача і тому позначеного знаком заземлення або відповідним літерним символом, наприклад " Gnd " або " N ". Відповідно електрод, що встановлений на тілі обстежуваного і приєднується до цього гнізда, називається електродом заземлення. Він служить для вирівнювання потенціалів тіла пацієнта і підсилювача. Чим нижче піделектродний імпеданс нейтрального електрода, тим краще вирівняні потенціали і, відповідно, меншу синфазну напругу перешкоди буде прикладено на диференціальні входи . Не слід плутати цей електрод з заземленням приладу . У сучасних електроенцефалографах електродна коробка зазвичай являє єдиний блок з підсилювачами, а в безпаперових (комп'ютерних) системах містить і блок аналого-цифрового перетворення ЕЕГ. Підсилювально-реєструючі пристрої, як правило, монтуються з двох окремих блоків, пов'язаних в свою чергу з'єднувальним кабелем, — блоку попереднього посилення і блоку власне реєстрації.

Будова[ред.ред. код]

Система складається з: 1 — голова досліджуваного з відведеними електродами; 2 — вхідна коробка; 3 — з'єднувальні кабелі; 4 — селекторний блок з перемикачами для кожного каналу; 5 — блок підсилення з регуляторами фільтрів високої і низької частоти (Ф) і грубого або плавного регулювання підсилення (У); 6 — блок реєстрації.

Блок попереднього підсилення складається з набору ідентичних попередніх підсилювачів відповідно числу каналів реєстрації. Кожен з каналів посилення має ручки управління, виведені на передню панель блоку попереднього посилення.

Література[ред.ред. код]

  • Гусельников В. І., Електрофізіологія головного мозку. — М.: Вища школа, 1976.
  • Зенков Л. Р. , [1], Клінічна електроенцефалографія з елементами епілептології — М.: Вища школа, 2002