Золя Еміль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Емі́ль Золя́ (фр. Émile Zola; *2 квітня 1840, Париж — †29 вересня 1902, там же) — французький романіст, критик та політичний активіст.

[ред.] Біографія

Хоча Золя народився в Парижі, своє дитинство він провів у південній Франції, де його батько, інженер італійського походження, був вплутаний в будівництво системи міского водопостачання. Старший Золя помер в 1847 р., залишивши мадам Золя та свого малого сина в злиднях.

Не дивлячись на те, що Золя закінчив ліцей Святого Луїса в Парижі, він двічі не склав іспит на ступінь бакалавра, що було передумовою для подальшої освіти, і в 1859 р. він почав шукати прибуткове заняття. Більшу частину наступних двох років Золя був безробітний і жив у великій бідності. Він жив, віддаючи в заставу свої речі і, згідно легенді, їв горобців, яких ловив через вікно на своєму горищі. Зрештою, в 1862 р. Золя найнявся на роботу клерком. Щоб доповнити свій прибуток, Золя почав писати статті для різних періодичних видань. В 1865 р. Золя написав свій першу автобіографічний роман «Сповідь Клода». Отримавши достатню репутацію як письменник, щоб утримувати себе й свою матір, він покинув роботу в видавництві, щоб мати час займатися писменництвом.

В наступні роки Золя продовжив свою кар'єру журналіста та написав два романи «Тереза Ракен» (1867) та «Медлін Фера» (1868). Проект Золя, що спочатку включав 10 романів поступово розширювався та охопив 20 томів.

«Щастя Ругонів», першим роман у серії, з'явився у серійній формі в 1870 р., але був переваний з вибухом Франко-Німецької війни в липні та був зрештою надрукований в книжку в жовтні 1871 р.

В 1870 р. Золя одружився з Габріеллою-Александріною Меле, яка була його супутником майже п'ять років. В першій половині 70-х Золя часто зустрічався з Клодом Моне, Альфонсом Доде та Іваном Тургенєвим. Також, як засновник та найзнаменитіший член натуралістичного руху, Золя опіблікував декілька трактатів на мистецьку тему.

[ред.] Українські переклади

В Україні Золя відомий від 1870-х. Уперше його переклав Іван Франко (новела «Повінь», опублікована в альманасі «Дністрянка», 1876). Він же автор вступного слова до видання повісті Золя «Довбня», перекладеної Ольгою Рошкевич (1879).

• Твори. — Т. 1—18. — Харків — Київ — Одеса, 1929—1930.
• Кар'єра Ругонів. — К., 1959.
• Здобич. — К., 1960.
• Черево Парижа. — К., 1960.
• Жерміналь. — К., 1961.
• Щастя Ругонів. — К., 1969.
• Завоювання Плассана. — К., 1972.
• Облога млина // Книга пригод. — К., 1986.
• Твори. — Т. 1—2. — К., 1988.

[ред.] Література

• Якимович Т. К. Золя Еміль // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 277.