Зрубна культура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зрубна культура — археологічна культура епохи бронзи. Поширена в степовій і лісостеповій зонах Східної Європи від Дунаю до Волги. Була розкопана на Сіверському Донці на початку XX століття одночасно з ямною і катакомбною культурами. Виокремлена у 1905 році В. А. Городцовим. Відомо не менш 500 археологічних пам'яток.
Свою назву зрубна культура отримала завдяки тому, що переважна більшість вперше досліджених на Сіверському Дінці могил мала дерев'яні зруби, виготовлені з колод дерева. На інших територіях поширення зрубних племен зрубів у похованнях виявлено мало. Небіжчиків ховали в простих ґрунтових ямах або клали в кам'яні скрині.
[ред.] Періодизація зрубної культури
У зрубній культурі виділяються 3 хронологічних періоди. Ранньозрубна стадія (17-16 ст. до н. е.). Для поселень характерні каркасні наземні житла. Господарство має ознаки патріархально-скотарського способу виробництва. Розводили велику і дрібну рогату худобу, займалися обробкою металу.
Могильні ями мали квадратну форму. Часто виявляються дерев'яні перекриття, підстилки і підсипання (попіл, крейда, вохра, органіка й ін.), кістки тварин. Померлі лежали на дні могили в скрученому положенні (зазвичай на лівому боці), головою на північ, руки, зігнуті в ліктях, розміщені перед обличчям (поза адорації). Похоронна кераміка представлена судинами горшкової й банкової форм. Речовий інвентар складається зі зброї (сокири, списи, кинджали, вістря стріл), знарядь праці (ножі, сокири, шкребки) і різноманітних прикрас.
Найвищого розквіту зрубна культура досягає в 2-й період (15-14 ст. до н. е.). Наземний тип будівель залишається провідним. У погребальному обряді поза адорації стає переважною. Скорочується число багатих поховань і речей у них. Посуд стандартизується на всій території зрубної культурно-істориної спільності.
Завершальний етап зрубної культури на Південному Уралі (14-12 ст. до н. е.) характеризується глибокою і різноманітною перебудовою матеріальної і духовної культури. Спостерігається різке скорочення числа пам'яток. Імовірно, зрубне населення взяло участь у формуванні ряду культур пізнього бронзового віку.
Через те, що зрубні племена на всій території свого поширення вступали в контакт з місцевим населенням виникали локальні відмінності в їхній культурі. Від решти зрубних пам'яток особливо відрізняються поселення Правобережної України, де виділяються сабатинівська група пам'яток (степове Правобережжя) і білозерська — на нижньому Дніпрі, які часто називають окремими культурами. Вони дещо різняться і хронологічно: зрубна датується 16-12 ст. до н. е., сабатинівська — 14-12 ст. до н. е., а білозерська — 11-9 ст. до н. е. Поселень зрубної, а особливо сабатинівської і білозерської культур, значно більше, ніж катакомбних — населення мало осілий спосіб життя і займалось скотарством і землеробством.
[ред.] Ремесла
Важливою рисою зрубної, сабатинівської і білозерської культур є значна кількість бронзоливарних майстерень та скарбів бронзових виробів. До скарбів, яких лише на Північному Причорномор'ї виявлено більше 20, входять вироби з бронзи та зливки металу. Один з найбагатших скарбів виявлено біля села Рибаківка, що на Миколаївщині, де було знайдено 50 бронзових сокир-кельтів. Другий такий бронзовий скарб, що на Херсонщині, містив сім серпів, сокири та зливки бронзи загальною масою 24 кг.
У Причорномор'ї та Подніпров'ї в пізньому бронзовому віці був свій бронзоливарний центр, про що свідчать майстерні, виявлені в селах Малі Копані, Завадівка на Херсонщині, Дерев'яна на Київщині, Маяки поблизу Одеси тощо. В Малих Копанях, наприклад, знайдено 19 половинок ливарних форм, що служили для відливання коротких мечів, двох типів кинджалів, трьох типів кельтів, вістер до списів і дротиків, двох типів доліт, ножів, різних бляшок і підвісок тощо.
Найбільш поширеним типом кераміки зрубної культури є горщик банкоподібної форми. Орнамент, який покриває, зазвичай, лише верхню частину посуду, має відбиток шнура або вигляд прокреслених ліній. В орнаменті простежується ритмічність, повторюваність елементів; у складі фриза такого «візерунка» часто зустрічаються різноманітні знаки, хрестики, прямокутники, схематичні зображення тварин тощо. Вважають, що в даному випадку ми маємо справу з примітивним піктографічним письмом. Найбільш цікавими є «піктограми» на горщиках, знайдених біля села Рубці на Осколі та біля Артемівська Донецької області. Всього відомо біля 300 знахідок посуду зрубного часу з загадковими знаками, які поки що не розшифровано.
Знаряддя праці виготовлені, в основному, з бронзи: сокири-кельти, тесла, долота, шила, голки тощо. Були поширені також ножі оригінальної форми — з перехватом, що є типовим лише для зрубної культури, особливо її раннього етапу. Асортимент знарядь доповнюють кістяні і кам'яні вироби: псалії, лощила, зубчасті штампи виготовлялися з кістки, а матриці, молоти, зернотерки — з каменю. В зв'язку з розвитком металообробного виробництва з'являється металевий посуд, представлений клепаними з листів міді казанками. З бронзи виготовляли браслети, дротяні чи литі, скроневі підвіски, шпильки, бляшки. Зустрічаються хрестоподібні антропоморфні підвіски, особливо характерні сабатинівській культурі.
