Культура лінійно-стрічкової кераміки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зразки артефактів культури лінійно-стрічкової краміки. Біля 5500 р. до н.е.
034 Ukraine Neolit 2.png

Культура лінійно-стрічкової кераміки (скорочено КЛСК) — археологічна культура доби неоліту, яка мала дуже значне поширення на території Європи у 5700-4900 роках до н.е.[1] На території України представлена на Західній Волині, Галичині і Поділлі. Найсхідніша відома на сьогодні пам'ятка - Віта-Поштова 2 - виявлена лише за 8 км від Києва.[2] Належить до дунайських культур і вважається класичною неолітичною культурою Європи.

Загалом на території України відомо більше, ніж 50 стоянок і місцезнаходжень цієї культури: Незвисько, Торське (на Дністрі), Луцьк, Баїв (на заході Волинської обл.), Ольшаниця (на Горині) та ін. У центральній Європі досліджено багато могильників цієї культури, на території України — два таких поховання: Незвисько і Баїв.

Історія дослідження[ред.ред. код]

Культура лінійно-стрічкової кераміки була відкрита німецьким археологом Фрідріхом Клопфлейшем і стала відомою в наукових колах у 1882 році під назвою Bandkeramik.[3] Умовна назва цієї культури — культура лінійно-стрічкової кераміки — з'явилася у європейській історіографії на початку XX ст. з огляду на характер своєрідного заглибленого орнаменту на глиняному посуді. У науковій літературі є також назва «дунайська культура» за місцем її формування.

Оскільки КЛСК охоплювала величезну територію, яка згодом увійшла до складу різних європейських країн, то рівень вивчення її в різних регіонах був і є неоднаковим. У Центральній Європі її пам'ятки розпочали вивчати на початку XX ст., унаслідок чого нагромаджено значний матеріал, який став основою багатьох наукових праць.

Дослідження на території України[ред.ред. код]

Перші знахідки кераміки з лінійно-стрічковим орнаментом виявлені в Україні ще наприкінці XIX — на початку XX ст., і сьогодні відомо понад 50 пам'яток КЛСК. Пам'ятки цієї культури вивчали такі вчені, як Я. Пастернак, О. Цинкаловський, Я. Фітцке, К. Черниш, М. Пелещишин та інші. Дослідження тривають досі, але багато аспектів культури все ще вивчені мало.

Поширення[ред.ред. код]

Племена КЛСК постали у VI тис. до н. е. у Середньому Подунав'ї на базі середньодунайських ранньонеолітичних культур ( Старчево, Кереш, Караново) за участю нових хвиль колоністів з півдня. Звідси носії КЛСК просунулися Верхнім Дунаєм у басейн Рейну на територію сучасних Південної Німеччини та Північно-Східної Франції. Також з території Середнього Дунаю вони проникли через Моравську браму на північ, на землі теперішньої Південної Польщі. І далі, рухаючись на схід, на кінець VI тис. до н. е. досягли території Верхнього Подністер'я, Волині, а окремі групи навіть дісталися Дніпра (поселення Віта-Поштова 2 біля Києва). Ця культура відіграла важливу роль у неолітизації середньої смуги Європи від Рейну до правих приток Дніпра. ЇЇ пам'ятки відомі у Франції, Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Австрії, Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині, Румунії, Молдові та Україні. На цій великій території вони утворюють кілька локальних та хронологічних груп.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Культура лінійно-стрічкової кераміки є чітко виявленою землеробсько-скотарською культурою.

За матеріалами поховань встановлено, що носії КЛСК належали до середземноморського типу. Вони були невисокі на зріст, вузьколиці, з тонкими рисами обличчя.

Господарство[ред.ред. код]

Населення розводило всі основні види свійських тварин, крім коня, — овець, кіз, велику рогату худобу і свиней, вирощувало кілька сортів пшениці, ячмінь, просо, вику та ін. Мисливство відігравало дуже незначну роль.

На поселеннях відкрито і досліджено житла стовпової конструкції і напівземлянки. Кількість будинків в поселенні не перевищувала десяти. Населення використовувало глиняні печі та вогнища. Зазвичай на долівці жител та поруч із ними були викопані 1-2 ями для господарських цілей. Серед знарядь праці, виготовлених з каменю, кістки та рогу, знайдено мотики, зернотерки, сокири особливої форми (у вигляді башмачної колодки), а також дрібні крем'яні інструменти — ножі, скребки тощо. Племена цієї культури використовували також глиняний посуд.

Кераміка[ред.ред. код]

Кераміка була досконалою, кругло- і плоскодонною. За виготовленням та орнаментацією умовно поділяється на кухонну і столову. Кухонна — товстостінна, виготовлена з домішками трави, має наліпний орнамент. Столова — тонкостінна, сірого кольору, виготовлена з добре вимішаної глини, прикрашена лінійно-стрічковим орнаментом.

Стиль візерунків досить складний і своєрідний. За своїми формами, технологією виготовлення та орнаментикою ця кераміка значно відрізняється від посуду інших культур, особливо місцевих, і становить одну з найвиразніших палеоетнографічних рис дунайських племен.

Вірування[ред.ред. код]

У цих племен існувала віра в потойбічний світ. Був поширений обряд поховання небіжчиків, яких часто посипали червоною вохрою. Основний обряд — скорчене на боці трупопокладання, кисті рук перед обличчям. На похованні в Незвисько виявлено близько 20 посудин з багатим лінійно-стрічковим орнаментом.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Одержано вже близько 100 радіовуглецевих дат.
  2. Gaskevych, Dmytro. (2006). «Vita-Poshtova 2 — New The Easternmost Site of The Linear Band Pottery Culture» (html). Sprawozdania Archeologiczne, Vol. 58, pp. 205–221. Архів оригіналу за 2012-03-04. 
  3. Linear Pottery culture

Джерела[ред.ред. код]

  • Толочко П. П., Крижицький С. Д., Мурзін В. Ю. та ін. Давня історія України. К.: Либідь. — т.1, — 240 с.
  • Винокур І. С., Телегін Д. Я. Археологія України. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 480 с.
  • Даниленко В. Н. Неолит Украины. К.: Наукова думка, 1969. — 260 с.
  • Економічна історія України: Історико-економічне дослідження : в 2 т. / [ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М. Геєць та ін. ; відп. ред. В. А. Смолій; авт. кол.: Т. А. Балабушевич, В. Д. Баран, В. К. Баран та ін.]; НАН України, Ін-т історії України. — К. :Ніка-Центр, 2011. — Т. 1. — 696 с. ISBN 978-966-521-571-4
  • Залізняк, Леонід. Неолітизація України та проблема формування генетичного підґрунтя індоєвропейців // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXXV. Праці Археологічної комісії. — Львів, 1998. — С. 93-110

Посилання[ред.ред. код]