Клан Гатрі

Клан Гатрі (шотл. - Clan Guthrie, гельск. - Gutraidh) - клан Гухрі, клан Гутрайд - один з кланів рівнинної частини Шотландії - Лоуленду. Є версія, що гельська назва клану Гутрайд в перекладі з гельської мови означає «вітряне місце».

Гасло клану: Sto pro veritate - Я стою за правду (лат.)

Вождь клану: Олександр Гатрі (шотл. - Alexander Guthrie) - ХХІІ вождь клану Гатрі.

Історична резиденція вождя клану: Замок Гатрі (шотл. - Guthrie Castle).

Сучасна резиденція вождя клану: Рим, Італія.

Історія клану Гатрі[ред. | ред. код]

Походження клану Гатрі[ред. | ред. код]

Назва клану Гатрі виникла від назви місцевості де цей клан жив - від землі Гатрі, що в Ангусі. Топонім Гатрі є одним із найдавніших топонімів в Ангусі. Походження цієї назви незрозуміле. Судячи по всьому назва виникла ще до приходу кельтів, індоєвропейців в Шотландію і ця земля отримала свою назву від якогось невідомого неіндоєвропейського племені чи народу. Існує легенда, що назва походить від давнього короля, що в цих місцях ловив рибу, і три рибини потрапили до кишківника (gut) голодного монарха. Є версія, що гельська назва клану Гутрайд в перекладі з гельської мови означає «вітряне місце».

В історичних документах клан Гатрі вперше згадується в 1178 році. Король Шотландії Вільям Лев подарував землі Гухерін (гельск. - Gutherin) абатству Арброах (гельск. - Arbroath). Потім ці землі придбав королівський соколоносець, що і став засновником клану Гатрі.

ХІІІ - XIV століття[ред. | ред. код]

Лерд Гатрі був відправлений у Францію в 1299 році, щоб переконати Вільяма Воллеса повернутися до Шотландії. Місія була успішною і Гатрі висадився з Воллесом в землі Монтроз, що в Ангусі. Давні грамоти на володіння землею були втрачені кланом Гатрі, але історики говорять, що вожді клану Гатрі отримали титул барона від короля Шотландії Девіда ІІ.

XV століття[ред. | ред. код]

У серпні 1442 року вождь клану Гатрі - Олександр Гатрі згадується в грамотах щодо володінь Олександра Сетона, лорда Гордона, лорда Кейт. Олександр Гатрі придбав землі Кінкалдрум (гельск. - Kincaldrum) біля Форфарі в 1446 році і ставназиватися Байллі Форфар (гельск. - Baillie Forfar). Сер Девід Гатрі був зброєносцем короля Шотландії, капітаном варти і був призначений лорд-скарбником Шотландії в 1461 році. Він також отримав грамоту з великою королівською печаткою, з дозволом побудувати замок Гатрі в 1468 році і в 1473 він був призначений лордом головним суддею Шотландії. Девід Гатрі значно збільшив свої маєтки і заснував церкву в Гатрі, що була підтверджена папською буллою в 1479 році.

XVI століття[ред. | ред. код]

Син Девида - сер Олександр Гатрі був убитий в битві під Флодден у 1513 році. У 1567 році вождь клану Гатрі підтримав Джеймса VI у боротьбі проти його матері Марії Стюарт. Приблизно в той же час клан Гатрі воювали з сусіднім кланом Гардайн (Гардін). Вождь клану Гатрі - Олександр Гатрі був убитий під Інверпеффер людьми клану Гардайн і клан Гатрі почав помсту. Ворожнеча і війна між кланами Гатрі та Гардайн тривала до 1618 року. Клан Гатрі отримав помилування від короля за вбивство людей клану Гардайн.

XVII століття[ред. | ред. код]

На початку XVII століття виникла суперечка щодо посади вождя клану та власності, аж поки Джон Гатрі - єпископ Мореї став ХІ вождем клану Гатрі. Джон Гатрі був висвячений в місті Перт і став на чолі церкви святого Гілеса в Единбурзі в 1621 році. Він оселився в палаці Спайні в 1623 році і був висвячений на єпископа Мореї. Під час громадянської війни в Шотландії він був змушений віддати свій замок армії полковника Монро і оселитися в своїх володіннях в Гантрі. Його третій син - Андрій підтримав під час війни Джеймса Грема - І маркіза Монтроз, потрапив у полон під час битви під Філіфау (шотл. - Philiphaugh). Андрій Гантлі був засуджений до смерті і страчений в січні 1646 року. Дочка Андрія Гантлі - Бетія вийшла заміж за спадкоємця - Френсіса Гатрі Гагі, в результаті цього назва і маєтки клану Гатрі залишилися за кланом Гатрі.

Люди клану Гатрі в той час відігравали не абияку роль в релігійному житті Шотландії. Вони були затятими прихильниками вчення Лютера та пресвітеріанства і вороже ставились до римо-католицької церкви. Вони були готові віддати життя за свої переконання і наголошували, що вони «тримають меч в одній руці, а Біблію в іншій».

Джеймс Гатрі - вождь клану Гатрі був міністром Ковенанторів, став одним з перших мучеників цього руху. Він був висвячений в міністри Лаудер в 1638 році і переїхав до Стерлінгу в 1649 році. Він проповідував відкрито проти релігійної політики короля і був позбавлений посади в Генеральній асамблеї церкви Шотландії. Він продовжував проповідувати свої ідеї, був схоплений і страчений у 1661 році.

XVIII - ХІХ століття[ред. | ред. код]

Історично у клані Гатрі було дві гілки - дві септи - основна Гатрі Гатрі та побічна - Гатрі Галкертон (Halkerton). У XVIII століття бічна гілка Галкертон претендувала на титул барона та вождівство в клані по праву колишніх спадкових королівських соколоносців. Але у 1747 році септі Галкертон було відмовлено у цьому праві.

Джон Дуглас Гатрі служив у кавалерії під час єгипетської компанії Британської армії у 1882 році. Він одружився з Мері - дочкою Дункана Девідсона Туллоха.

Підполковник Іван Гатрі був останнім вождем клану Гатрі, що жив у замку Гатрі. Він народився 1886 року, був видатним військовим - командиром 4-го батальйону «Чорної варти» і був нагороджений Військовим Хрестом.