Лотерея
Лотере́я — (італ. lotteria) організована гра на щастя, при якій розподіл вигод і збитків залежить від випадкового випадання тих, чи інших чисел або квитків (долі, lot). Більша частина внесених гравцями коштів йде на формування призового фонду, частина організаторам лотереї, частина виплачується державі у вигляді відрахуваннь до державного бюджету.
Зміст |
[ред.] Історія
Історія лотереї простежується до початку XV сторіччя, коли вона зустрічається в Голандії. У Італії вона відома з 1530 р., у Франції, куди перейшла з Італії, — з 1531 р.
[ред.] Лотереї у СРСР
Організація лотерей в СРСР розглядалася, як державна монополія. На пропаганду лотерей витрачалися певні засоби, випускалися фільми (Зигзаг успіху, Спортлото-82).
Частина лотерейних квитків розповсюджувалась «добровільно-примусово» — як «доважок» до покупки, «на здачу», замість певної суми при видачі зарплати. Лотереї поширювали профспілкові активісти, комсорги і партробітники.
- Крилатими стали вирази з фільму Діамантова рука: «Хто візьме квитків пачку, той отримає водокачку», «А не братимуть — відключимо газ».
[ред.] Лотереї в Україні
Хоча державна монополія на випуск та проведення лотерей прямо не закріплена законом, в Україні діють виключно державні лотереї.[1] Державними вважаються лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50% від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менше ніж 25% від доходів, що залишаються після відрахувань до призового фонду.[1] У бюджеті 2011 року закладена стаття доходу у близько 65,9 млн. гривень з «відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей».[2]
Мабуть в Україні немає людини середнього або старшого віку, яка б жодного разу не чула про «Спортлото», не грала в спортивні лотереї СРСР, який пішов в небуття. До цього часу пам'ять численних людей зберігає спогади про дитячий азарт, з яким «радянський народ» спокутував смак до цього часу невідомого плоду лотерейної гри. А трапилось це 20 жовтня 1970 року, коли вперше в СРСР закрутився тиражний барабан, і восьмирічна Маша Обухова вийняла з нього першу щасливу кульку з цифрою 30. Саме в цей день в Москві, в Центральному Будинку журналіста відбувся перший тираж першої в історії держави спортивно-числової лотереї «Спорт лото 6 із 49». З того часу, ось вже 35 років ні на мить не переривалась, не припинялась лотерейна гра, принаймні у нас, в Україні. 20 жовтня 1970 року — це день народження спортивних лотерей, а саме з цієї дати розпочалась історія «Спортлото», «Молодьспортлото», МСЛ.
З 1998 року в Україні запроваджені сучасні технології проведення лотерей. Компанія «Українська національна лотерея» (УНЛ) почала розповсюдження лотерей в режимі «он-лайн»:
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підроблених білетів державної лотереї в Україні є кримінально караним діянням Кримінальний кодекс України, ст. 199
[ред.] Математичні механізми лотерей і психологія гравців
Заздалегідь оцінюються витрати на організацію і проведення лотереї, на виплату призового фонду. Залежно від стратегічних установок організаторів лотереї і їх оцінки суспільних очікувань цільової групи, проводиться розподіл виграшного фонду по категоріях виграшів. Найчастіше пропонується багато дрібних виграшів (вартістю 1-3 лотерейних квитка), і декілька великих (квартири, автомобілі, комп'ютери). Значні засоби використовуються для реклами самої лотереї, і на демонстрацію «щасливчиків».
[ред.] Дивіться також
[ред.] Примітки
- ↑ а б Бєлоусов П., Кулик Д. ПЕРСПЕКТИВИ ПРИЙНЯТТЯ НОВОГО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЛОТЕРЕЙ В УКРАЇНІ. — ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», 01.07.2010.
- ↑ Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»
