Лотерея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Манекі-неко у Токіо, Японія пропонує купити лотерейні квитки.

Лотере́я  — (італ. lotteria) організована гра на щастя, при якій розподіл вигод і збитків залежить від випадкового випадання тих, чи інших чисел або квитків (долі, lot). Більша частина внесених гравцями коштів йде на формування призового фонду, частина організаторам лотереї, частина виплачується державі у вигляді відрахувань до державного бюджету.

Історія[ред.ред. код]

Історія лотереї простежується до початку XV сторіччя, коли вона зустрічається в Голандії. У Італії вона відома з 1530 р., у Франції, куди перейшла з Італії, — з 1531 р.

Лотереї у СРСР[ред.ред. код]

Організація лотерей в СРСР розглядалася, як державна монополія. На пропаганду лотерей витрачалися певні засоби, випускалися фільми (Зигзаг успіху, Спортлото-82).

Частина лотерейних квитків розповсюджувалась «добровільно-примусово» — як «доважок» до покупки, «на здачу», замість певної суми при видачі зарплати. Лотереї поширювали профспілкові активісти, комсорги і партробітники.

  • Крилатими стали вирази з фільму Діамантова рука: «Хто візьме квиточків пачку, той отрима водокачку», «А не братимуть — відключимо газ».

Лотереї в Україні[ред.ред. код]

Хоча державна монополія на випуск та проведення лотерей прямо не закріплена законом, в Україні діють виключно державні лотереї.[1] Державними вважаються лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50% від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менше ніж 25% від доходів, що залишаються після відрахувань до призового фонду.[1] У бюджеті 2011 року закладена стаття доходу у близько 65,9 млн гривень з «відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей».[2]

Мабуть в Україні немає людини середнього або старшого віку, яка б жодного разу не чула про «Спортлото», не грала в спортивні лотереї СРСР, який пішов в небуття. До того часу пам'ять численних людей зберігає спогади про дитячий азарт, з яким «радянський народ» спокутував смак до того часу невідомого плоду лотерейної гри. А трапилось це 20 жовтня 1970 року, коли вперше в СРСР закрутився тиражний барабан, і восьмирічна Маша Обухова вийняла з нього першу щасливу кульку з цифрою 30. Саме в цей день в Москві, в Центральному Будинку журналіста відбувся перший тираж першої в історії держави спортивно-числової лотереї «Спорт лото 6 із 49». З того часу, ось вже 35 років ні на мить не переривалась, не припинялась лотерейна гра, принаймні у нас, в Україні. 20 жовтня 1970 року — це день народження спортивних лотерей, а саме з цієї дати розпочалась історія «Спортлото», «Молодьспортлото», МСЛ.

З 1998 року в Україні запроваджені сучасні технології проведення лотерей. Компанія «Українська національна лотерея» (УНЛ) почала розповсюдження лотерей в режимі «он-лайн»:

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підроблених білетів державної лотереї в Україні є кримінально караним діянням Кримінальний кодекс України, ст. 199

Математичні механізми лотерей і психологія гравців[ред.ред. код]

Заздалегідь оцінюються витрати на організацію і проведення лотереї, на виплату призового фонду. Залежно від стратегічних установок організаторів лотереї і їх оцінки суспільних очікувань цільової групи, проводиться розподіл виграшного фонду по категоріях виграшів. Найчастіше пропонується багато дрібних виграшів (вартістю 1-3 лотерейних квитка), і декілька великих (квартири, автомобілі, комп'ютери). Значні засоби використовуються для реклами самої лотереї, і на демонстрацію «щасливчиків».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]