Норман Вілкінсон
.svg){kind=small}
Но́рман Ві́лкінсон (англ. Norman Wilkinson; 24 листопада 1878, Кембридж — 30 травня 1971) - британський художник, який, як правило, працював з олією, аквареллю та сухому пункті. Він був перш за все морським художником, але він також був ілюстратором, та камуфлером у воєнний час. Вілкінсон вважається винахідником корабельного камуфляжа «Dazzle Painting», що використовувався для захисту торговельних сужен під час Першої світової війни.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 24 листопада 1878 року в Кембриджі.
Відвідував школу «Berkhamsted School» у Гартфордширі, потім «St. Paul's Cathedral Choir School» у Лондоні.
Свої ранні твори став створювати в околицях Портсмута і Корнуолла, навчався в Southsea School of Art (в передмісті Портсмута), де пізніше був учителем. Брав уроки у мариніста Луї Гріра. У віці 21 рік навчався живопису в Парижі, і вже там зацікавився морською тематикою. Свою кар'єру художника почав як ілюстратор в 1898 році, коли його роботи були вперше прийняті виданням Illustrated London News , з яким він співпрацював багато років. Також працював плакатисти.
Робота над камуфляжами під час Першої світової війни[ред. | ред. код]
Під час Першої світової війни, під час служби в добровольчому резерві Королівського військово-морського флоту (Royal Naval Volunteer Reserve) був призначений для супроводу підводних човнів у Дарданеллах, Галліполі та Гібралтарі, а з 1917 року — до операції з мінування в порту Девонпорт. У квітні 1917 року німецькі підводні човни досягли безпрецедентного успіху в торпедних атаках на британські кораблі, затопивши майже по вісім кораблів на день. У своїй автобіографії Вілкінсон згадує момент, коли, спалахнувши прозрінням, він прийшов до того, що, на його думку, було б способом відповісти на загрозу від підводних човнів[9]. Він вирішив, що, оскільки приховати корабель в океані майже неможливо (принаймні дим із труби буде видавати його завжди), набагато продуктивнішим буде питання: як зробити так, щоб у корабель було важче прицілитись у перископ? За його власними словами, він вирішив, що корабель слід розфарбовувати «не для приховування, а для того, щоб деформувати його обриси і тим самим не дати екіпажу підводного човна коректно визначити його курс»рсу[9][10].
Після початкових випробувань план Вілкінсона було прийнято Британським адміралтейством, і він був призначений начальником підрозділу військово-морського камуфляжу, який розміщувався в підвальних студіях Королівської академії мистецтв. Там він і близько двох десятків його помічників, художників і студентів (камуфлерів, модельєрів та архітекторів) розробили схеми сліпучого камуфляжу, наносили їх на моделі кораблів, які аналізували за допомогою досвідчених морських спостерігачів. В результаті аналізу готувалсь остаточні схеми камуфляжних шаблонів, які використовувалися іншими художниками в доках (одним з яких був художник Едвард Водсворт) для розфарбування справжніх кораблів. На початку 1918 року Вілкінсона було відряджено на місяць до Вашингтона в США, де він консультував ВМС США щодо створення подібного підрозділу (на чолі з Гарольдом Ван Баскірком, Еверетом Ворнером і Лойдом А. Джонсом)[11][12][13][14].
Після війни виникла суперечка щодо того, хто є автором сліпучого камуфляжа. Коли Вілкінсон звернувся за визнанням до Королівської комісії з нагород винахідникам, йому кинули виклик кілька інших претендентів, особливо зоолог Джон Грем Керр, який запропонував використовувати деформаційний камуфляж на кораблях ще на початку війни[15]. Проте в кінці судової процедури Вілкінсон був офіційно оголошений винахідником сліпучого камуфляжу та отримав грошову компенсацію[16].
Робота над камуфляжами під час Другої світової війни[ред. | ред. код]
Під час Другої світової війни Вілкінсон також займався камуфляжем, але не морських суден, а аеродромів. Йому довелося багато переїжджати з місця на місце і він робив замальовки протягом всієї війни. У вересні 1944 року відбулася виставка The War at Sea, на якій 52 роботи художника були показані в Лондонській Національній галереї. У 1945 і 1946 роках виставка побувала в Австралії і Нової Зеландії.
У 1906 році Вілкінсон був обраний членом Royal Institute of Painters in Water Colours, ставши його президентом в 1936 році і займаючи цей пост до 1963 року. У 1919 році він був обраний почесним мариністом в Royal Yacht Squadron. Був також членом багатьох англійських і шотландських мистецьких товариств.
Помер Норман Вілкінсон 30 травня 1971 року.
Творчість[ред. | ред. код]
- Деякі роботи
-
-
-
-
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1906 році Вілкінсон був обраний до Королівського інституту художників у водяних кольорах, став його президентом у 1936 році, і займав цю посаду до 1963 року. Він був обраний Почесним морським живописом в Королівську яхтну ескадру 1919 року. Був членом Королівського товариства британських художників, Королівського інституту олійних художників, Королівського товариства морських художників та Королівського шотландського товариства художників у водяних кольорах. Він був призначений офіцером ордена Британської імперії в Новорічних відзнаках 1918 року, та командувачем ордена в 1948 році.
Експонати та колекції[ред. | ред. код]
Морські картини Вілкінстона розміщені у Національному морському музеї в Гринвічі, Королівській академії, Королівському суспільстві британських художників, Королівському інституті живописців у водяних кольорах, Королівському інституті олійних художників, Товариства образотворчого мистецтва, Інституті мистецтв Глазго, Художній галереї Вокер, Ліверпуль, Галерея абатства, Королівське товариство художників. Музей Імперської війни має понад 30 моделей кораблів, написаних у різних схемах Вілкінсона, переважно з 1917 року.
Вілкінсон створив першокласну кімнату для курців «Титанік», який отримав назву «Гавань Плімута», яка загинула, коли корабель спускався; а також порівняння живопису, під назвою «Підхід до Нового Світу», яке висіло у тому ж місці на сусідському кораблі «Титанік» — «Олімпійський».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ RKDartists
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/84565
- ↑ http://warart.archives.govt.nz/taxonomy/term/574/
- ↑ https://collections.tepapa.govt.nz/agent/44937
- ↑ https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600002885
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/306709
- ↑ а б Wilkinson, 1969. p. 79
- ↑ Боевые корабли маскировались ослепительной живописью. flot.com. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Hartcup, 1980.
- ↑ Behrens, 2002.
- ↑ Behrens, 2009.
- ↑ Wilkinson, 1969
- ↑ The Dazzling Zoologist John Graham Kerr and the Early Development of Ship Camouflage Hugh Murphy and Martin Bellamy
- ↑ Wilkinson, 1969. pp. 94–95
Посилання[ред. | ред. код]
- Для чого бойові кораблі маскувалися живописом [Архівовано 29 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Some Norman Wilkinson paintings [Архівовано 14 листопада 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Norman Wilkinson (1878—1971) (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Behrens, Roy R. (2002), False Colors: Art, Design and Modern Camouflage. Dysart, Iowa: Bobolink Books. ISBN 0-9713244-0-9.
- Behrens, Roy R. (2009), Camoupedia: A Compendium of Research on Art, Architecture and Camouflage. Dysart, Iowa: Bobolink Books. ISBN 978-0-9713244-6-6.
- Cole, Beverley and Richard Durack (1992), Railway Posters, 1923–1947. London: Laurence King.
- Goodden, Henrietta (2007), Camouflage and Art: A Design for Deception in World War 2. London: Unicorn Press. ISBN 978-0-906290-87-3.
- Hartcup, Guy (1980), Camouflage: A History of Concealment and Deception in War. New York: Charles Scribner's Sons.
- Newark, Tim (2007), Camouflage. London: Thames and Hudson. ISBN 978-0-500-51347-7.
- Wilkinson, Norman (1919), "The Dazzle Painting of Ships," as reprinted (in abridged form) in James Bustard, Camouflage. Exhibition catalogue. Edinburgh: Scottish Arts Council, 1988, unpaged.
- Wilkinson, Norman (1922). "Camouflage" Encyclopædia Britannica Vol. 30 (12th ed.). pp. 546–547. (III. Naval Camouflage)
- Wilkinson, Norman (1969), A Brush with Life. London: Seeley Service
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)