Окситанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Окситанія
Occitània
Occitania blanck map.PNG
Окситанський прапор
Прапор із зіркою (поширеніший рівновид)


Національне гасло:
Бажаємо жити в країні
Найбільші міста Марсель, Тулуза , Бордо, Тулон, Ніцца
Населення 15 мільйонів
Площа 190 000 км²

Оксита́нія (окситан. Occitània МФА: [utsi'tanjɔ]) — країна в Європі або ж територія, де історично вживається окситанська мова. До неї належать південна третина Франції, Баль-д'Аран (Каталонія), Окситанські долини (Італія) та Монако.

Натепер, близько 3 мільйонів мешканців Окситанії вільно володіють окситанською мовою; чільними мовами в країні є відповідно французька, італійська, каталонська та іспанська. Єдиним регіоном, де окситанська мова офіційна (поряд із каталонською та кастильською), є Баль-д'Аран в Каталонії.

Історія Окситанії[ред.ред. код]

Області Окситанії на час битви під Муретом (кат.)

Завдяки своєму вигідному географічному розташуванню Окситанія знаходиться на перетині багатьох впливів (переважно грецьких і латинських, східних, скандинавських, середземноморських). Будучи спадкоємницею культури латинської з певними кельтськими елементами, з 9 століття вона стала одним із ключових центрів римської культури. Окситанська була однією з перших мов, що прийшла на зміну латині для багатьох документів, літературних доробків і наукових робіт.

11-13 століття стали добою розквіту окситанської культури й політики. Ці роки золотої ери окситанської літератури позначилися народженням і поширенням літератури трубадурів на всю Західну Європу. Проте, маючи політичну незалежність (див. Графство Тулузи), окситанські графства й міста складали не політичну, а лише культурну й мовну єдність.

Французька навала[ред.ред. код]

У 13-17 століттях французи поступово завойовували Окситанію, часом кровопролитною війною, часом приєднуючи за допомогою тонких політичних інтриг. Із кінця 15 століття панство й шляхта почали користуватися французькою мовою, хоча прості люди надалі розмовляли окситанською. В 1539 році Франциск I видав наказ, яким запроваджувалося використання адміністрацією французької мови. У 1789 революційні комітети намагалися відновити автономію регіонів Міді, використовати окситанську мову, та якобінські сили звели цей процес на нівець. 19 століття принесло потужне відродження літератури. 1904 року окситанський письменник-відродженець Містраль Фредерік здобув Нобелівську премію в галузі літератури. Від 1881 року й надалі за розпорядженням французького прем’єр-міністра Жуля Феррі дітей, що розмовляли окситанською, суворо карали в школі. Обставини надалі гіршали зокрема й через те, що ЗМІ окситанською мовою не існували. Але окситанська мова все ще не зникла, й активістами докладаються великі зусилля до її збереження.

Традиційні регіони та провінції[ред.ред. код]

Provincias da Occitania.PNG
Окситанія

Сучасність[ред.ред. код]

Маніфестація 2005 року в Каркассоні

Хоча населення Окситанії складає наразі близько 15 мільйонів, зберегли окстанську мову за найоптимістичнішими розрахунками менше 2 мільйонів. За переписом 1999 року її назвали рідною загалом 610 тисяч, при чому мовці у більшості вже похилого віку. Із 1945 року оновленням окситанської мови опікується Іститут окситанських студій. У наш час окситанську використовують у найсучасніших музичних і літературних стилях: рок, фольк рок, детективні історії, наукова фантастика. У спеціальних школах (каландретах) ведеться викладання окситанської мови.

Те́ррас-д'Ок — територія поширення окситанської та каталанської мов (окситан. Tèrras d’Òc, кат. Terres d’Oc).

Окситанський політичний рух за самоуправління існує від початку 20 століття й особливої потужності набув у повоєнні роки, найвливовіший представник — Окситанська партія. Проте рух так і лишається осторонь головних політичних подій у Франції. Собі за мету активісти ставлять відродження окситанської мови й культури, через те, що офіційна Франція уперто не бажає визнавати окситанську мову, вони вимагають ухвалити окситанську другою офіційною мовою в семи регіонах французької Окситанії.

Найближчою мовою до окситанської є каталонська. Багато в чому подібне становище, близькість культур, тісні стосунки і бездержавний статус обох країн, Каталонії та Окситанії, сприяють чималій солідарності і підтримці окситанському відродженню з боку Каталонських країн.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]