Окситанія
|
|||
| Національне гасло: Бажаємо жити в країні |
|||
| Найбільші міста | Марсель, Тулуза , Бордо, Тулон, Ніцца | ||
| Населення | 15 мільйонів | ||
| Площа | 190 000 км² | ||
.svg)
Оксита́нія (окситан. Occitània МФА: [utsi'tanjɔ]) — країна в Європі або ж територія, де історично вживається окситанська мова. До неї належать південна третина Франції, Баль-д'Аран (Каталонія), Окситанські долини (Італія) та Монако.
Натепер, близько 3 мільйонів мешканців Окситанії вільно володіють окситанською мовою; чільними мовами в країні є відповідно французька, італійська, каталонська та іспанська. Єдиним регіоном, де окситанська мова офіційна (поряд із каталонською та кастильською), є Баль-д'Аран в Каталонії.
Зміст |
Історія Окситанії[ред.]
Завдяки своєму вигідному географічному розташуванню Окситанія знаходиться на перетині багатьох впливів (переважно грецьких і латинських, східних, скандинавських, середземноморських). Будучи спадкоємницею культури латинської з певними кельтськими елементами, з 9 століття вона стала одним із ключових центрів римської культури. Окситанська була однією з перших мов, що прийшла на зміну латині для багатьох документів, літературних доробків і наукових робіт.
11-13 століття стали добою розквіту окситанської культури й політики. Ці роки золотої ери окситанської літератури позначилися народженням і поширенням літератури трубадурів на всю Західну Європу. Проте, маючи політичну незалежність (див. Графство Тулузи), окситанські графства й міста складали не політичну, а лише культурну й мовну єдність.
Французька навала[ред.]
У 13-17 століттях французи поступово завойовували Окситанію, часом кровопролитною війною, часом приєднуючи за допомогою тонких політичних інтриг. Із кінця 15 століття панство й шляхта почали користуватися французькою мовою, хоча прості люди надалі розмовляли окситанською. В 1539 році Франциск I видав наказ, яким запроваджувалося використання адміністрацією французької мови. У 1789 революційні комітети намагалися відновити автономію регіонів Міді, використовати окситанську мову, та якобінські сили звели цей процес на нівець. 19 століття принесло потужне відродження літератури. 1904 року окситанський письменник-відродженець Містраль Фредерік здобув Нобелівську премію в галузі літератури. Від 1881 року й надалі за розпорядженням французького прем’єр-міністра Жуля Феррі дітей, що розмовляли окситанською, суворо карали в школі. Обставини надалі гіршали зокрема й через те, що ЗМІ окситанською мовою не існували. Але окситанська мова все ще не зникла, й активістами докладаються великі зусилля до її збереження.
Традиційні регіони та провінції[ред.]
- Окситанські долини (Valadas Occitanas)
- Прованс
- Лангедок (Lengadòc)
- Лімузен (Lemosin), що включає Марку
- Бурбонія (Borbonés/Barbonés)
- Ґуєна
- Ґасконь (Gasconha) що включає Беарн, Баль-д'Аран, Біґору та Арманьяк.
- Дофіне (Daufinat/Dalfinat)
- Овернь (Auvèrnhe/Auvèrnha)
Сучасність[ред.]
Хоча населення Окситанії складає наразі близько 15 мільйонів, зберегли окстанську мову за найоптимістичнішими розрахунками менше 2 мільйонів. За переписом 1999 року її назвали рідною загалом 610 тисяч, при чому мовці у більшості вже похилого віку. Із 1945 року оновленням окситанської мови опікується Іститут окситанських студій. У наш час окситанську використовують у найсучасніших музичних і літературних стилях: рок, фольк рок, детективні історії, наукова фантастика. У спеціальних школах (каландретах) ведеться викладання окситанської мови.
Окситанський політичний рух за самоуправління існує від початку 20 століття й особливої потужності набув у повоєнні роки, найвливовіший представник — Окситанська партія. Проте рух так і лишається осторонь головних політичних подій у Франції. Собі за мету активісти ставлять відродження окситанської мови й культури, через те, що офіційна Франція уперто не бажає визнавати окситанську мову, вони вимагають ухвалити окситанську другою офіційною мовою в семи регіонах французької Окситанії.
Найближчою мовою до окситанської є каталонська. Багато в чому подібне становище, близькість культур, тісні стосунки і бездержавний статус обох країн, Каталонії та Окситанії, сприяють чималій солідарності і підтримці окситанському відродженню з боку Каталонських країн.
Див. також[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Occitània |
- Окситанська мова
- Каталонія
- Окситано-романські мови
- Використано матеріали зі статті в каталонської Вікіпедії
