Штат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Штат, також стейт[1][2][3][4] (англ. state) — адміністративна одиниця, держава.[5] Може бути передано як держави, провінції, кантони, землі і т. д. Є територіальним і конституційним співтовариством, яке є частиною федеративного об'єднання.[6]

Одиниця адміністративного поділу деяких країн (подібно до українського терміну «область», або до терміну «провінція». Наприклад, 50 states of USA можна перекласти як "50 провінцій США"). На штати діляться території США, Індії, Мексики, Австралії, Бразилії, Венесуели та інших держав.

Слово state має аналоги в європейських мовах (італійське stato, французьке état, німецьке Staat, словацьке štát), і зрештою походить від латинського status, що означає стан або статус.

Широке поширення у світі слово штат набуло завдяки авторитету державного устрою США.[Джерело?] Власне, слово state в англійській означає одночасно і держава. «Штат» є назвою автономних частин (територіальних одиниць) — федеративних держав у федерації (держава-член), та/або інших територіальних одиниць — провінцій єдиної(унія) федерації. Юридичне значення статусу є різним у різних країнах.

Штати у США[ред.ред. код]

У сучасній американській юридичній науці поняття «джерело права» включає Конституцію США; конституції штатів; закони, що приймаються Конгресом та законодавчими зборами штатів; різноманітні інститути та установи, які не беруть прямої участі у процесі формування права, але можуть йому сприяти; суддівську правотворчість.[7] Тобто, в країні існує 51 юрисдикція, до яких входить федеральне право та право штатів. Самі терміни «американське право» чи «правова система США» є умовними, більш точно говорити «право штату Нью Йорк (чи іншого штату)» чи «правова система штату Нью Йорк (чи іншого штату)».[8]

Компетенцію федерації та штатів визначено у десятому додатку до Конституції США: «Ті повноваження, які не передано злученим Штатам цією Конституцією і користування якими не заборонено нею окремим штатам, залишаються відповідно за штатами або народом. Конституція встановлює компетенцію штатів: норми законів штатів не повинні суперечити нормам федеральних законів; вони можуть доповнювати їх або заповнювати лакуни; закони штатів не можуть становити перепони у торгівлі між штатами.»

В різних сферах суспільних відносин перевага віддається федеральному або місцевому (штатівському) регулюванню. Федеральне законодавство відіграє визначальну роль як джерело права в питаннях економіки, фінансів, оборони, еміграції, митних правил, торгівлі між штатами, права інтелектуальної власності, право соціального забезпечення (програма Medicare та Social Security), а законодавство окремих штатів має перевагу над федеральним в питаннях сімейно-правового регулювання, охорони навколишнього середовища, цивільного процесу, кримінального процесу.[8] Закони, що регулюють питання шлюбу, знаходяться переважно в компетенції окремих штатів, а не федерації.[8] При цьому, громадяни США можуть легко змінювати резидентство одного штату на інший.[8] Кожний штат у США має свої закони щодо впровадження дистанційного навчання.[9] Відповідно до документа KRS 164.800.[10] В кожному штаті діють свої закони щодо так званого "технічного огляду справності автомобіля" — в одних штатах його не існує (наприклад, у штаті Флорида), у інших штатах він є обов'язковим але безкоштовним (наприклад в Меріленді і ін.) або є платним (вартість коливається від 5 до 15 доларів). В певних штатах існує законодавство, яке зобов'язує фірми, активи яких виведені за кордон (за межі США), а сама фірма при цьому бажає працювати на території штату — у назву фірми додавати слово "офшор". В певних штатах не існує податку на продажі. Нормативно-правові акти різних штатів часом суттєво відрізняються за змістом. Існує багато різних особливостей і відмінностей у законодавствах штатів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Неопалима купина. Підготовлено професором Орестом Івахівом.
    Петро Стерчо (доктор, професор економії та політичних наук в університеті Дрексел у Філадельфії) // До ідеологічних основ української держави.
    • Опубліковано журналом "Самостійна Україна", ч.10-10 (89-90), січень-лютий 1956 року, стор.19-24
    Технічні вісті. Науковий журнал. — 2009, № 1, 2 с.167-171 (с.:170)
  2. Микола Дупляк. Новий підручник - велика допомога для вчителів української культури // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 5. — К.–Херсон: Просвіта, 2008. — 311 с. ISBN: 978-966-2133-38-7
  3. Політична, культурна та громадська діяльність Каленика Лисюка (1887-1967). Клівленд, 1967. С. 37-38. Пор.: Гирич Ігор, Рибалко Олександр. Меценат і музейник Каленик Лисюк: реліквії зібрані і… втрачені? // Пам'ятки України. 1998. Ч. 1 (118). C. 58-61
  4. Веселовська О.В. (вчений секретар наукової бібліотеки)Дарунок бібліотеці // Студентський меридіан. Газета Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. — №1713-1716 2.12.2011 (с.:9)
  5. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / редкол.: О.С.Мельничук (голов. ред.) [та ін.]. — К.: Наук.думка, 1983 — .— (Словники України). ISBN 978-966-00-0816-8
    Т.6 : У — Я / Уклад. Г.П. Півторак [та ін.]. — 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.(с.:473)
  6. The Australian National Dictionary: Fourth Edition, pg 1395. (2004) Canberra. ISBN 978-0-19-551771-2.
  7. Шевченко О.О., Слюсаренко Ю .А. Джерела конституційного права США // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Серія: Право та державне управління Збірник наукових праць. — № 3/2012[7]
  8. а б в г Давидова Н.О. Інститут шлюбу в американському праві // Харківський національний університет внутрішніх справ. Форум права. Електронне наукове фахове видання. — 2012, № 1
  9. Шуневич Б.І. Тенденції розвитку дистанційного навчання у зарубіжній вищій школі // Інститут інформаційних технологій і засобів навчання. Університет менеджменту освіти. Інформаційні технології і засоби навчання. Електронне наукове фахове видання. — 2008, Вип. 3 (7)
  10. Олійник В. Дистанційна освіта за кордоном та в Україні // Імідж сучасного педагога. – 2001. – № 1(12). – С. 22–29.