Палац Рад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац Рад
Інформація
Розташування СРСР СРСР, Москва
РРФСР РРФСР
Росія Росія (сьогодні)
Початок будівництва Початок 1930-х
Кінець 1950-х (скасовано)
Використання Адміністративний будинок Верховної Ради СРСР
Висота
Антена 495 м (1624 футів)
Шпиль 415 м (1362 футів)
Технічні деталі
Загальна площа 100 м²
Інше
Архітектор Б. М. Іофан,
В. О. Щуко,
В. Г. Гельфрейх
Власник Верховна Рада СРСР
Файл:Dvorec-sovetov1950.jpg
Палац Рад за проектом

Палац Рад — нездійснений грандіозний будівельний проект в Москві радянського уряду, робота над яким здійснювалася в 1930-і роки (в тому числі будівництво до 1941 року) і в 1950-ті роки: адміністративна будівля, місце сесій Верховної Ради СРСР, свят тощо Повинен був стати дев'ятою, центральною і головною московською сталінською висоткою, кульмінацією всього висотного будівництва СРСР і найвищою будівлею світу.

Конкурс[ред.ред. код]

Було оголошено всесоюзний конкурс на проект Палацу Рад; пропонувалися різні версії в різних архітектурних стилях, насамперед конструктивізм, однак у фінальну частину конкурсу вийшли проекти в більш класичному сталінському «великому стилі». «Важливим моментом у розвитку творчих пошуків радянських архітекторів став конкурс на проект Палацу Рад у Москві. У процесі цього конкурсу виявилися різні підходи до архітектурного вирішення цивільних споруд: традиційно-монументальний і функціонально конструктивний. За другий виступали архітектори-новатори: Гінзбург, Весніни, Ладовський, Мельников та багато інших. Це творчий напрямок все ще продовжував користуватися авторитетом. На позиції визнання першого стилю стояли Жолтовський, Щусєв. Вельми знаменним є той факт, що в застосуванні до проекту Палацу Рад тоді запанувала, хоча і дещо модернізована, але все ж ідея традиційного монумента. Про це ясно свідчить остаточний варіант Б. М. Іофа, який використав ідеї ряду інших учасників конкурсу і запропонував величезну багаторівневу будівлю з численними колонами, увінчану статуєю В. І. Леніна»[1].

Палац повинен був стати центром так званої «Нової Москви». Палац Рад висотою 420 м (за остаточним проектом) повинен був значно перевершити за висотою найвищий з 1931 рік а по 1972 рік 381-метровий американський хмарочос Емпайр Стейт Білдінг. Його повинна була увінчати грандіозна статуя Леніна.

В якості місця для Палацу був відведений пагорб над Москвою-рікою, де стояв Храм Христа Спасителя; розглядався також майданчик на Воробйових горах, де згодом було зведено Головну будівлю МДУ. В кінці 1920-х років було прийнято рішення, незважаючи на протести низки діячів громадськості, про знесення храму і будівництво Палацу Рад на його місці.

Початок будівництва[ред.ред. код]

Будівництво цоколя Палацу Рад (1940 р.)

5 грудня 1931 року Храм Христа Спасителя був підірваний; після розбору його руїн швидко почалися підготовчі роботи до будівництва, перш за все риття величезної котловини і будівництво фундаменту. Незважаючи на геологічні труднощі (складні ґрунти, пливун), до початку війни був споруджений гігантський фундамент будівлі палацу за проектом конструктора [[Нікітін Микола Васильович (архітектор)|Миколи Нікітіна] ], який зробив розрахунки і проект каркасу будівлі Палацу Рад.

Керівником будівництва палацу з 1932 по 1937 рік був В. М. Михайлов (розстріляний 1937 року).

Підготовка до спорудження здійснювалася в першій половині та середині 1930-х років, а з 1937 року почалося основне будівництво. До 1939 року закінчилося закладання фундаменту висотної частини, головного входу і боку будівлі, зверненого до Волхонки висотою до семи поверхів. Проте вже у вересні — жовтні 1941 року в період війни з підготовлених для монтажу металевих конструкцій були виготовлені протитанкові їжаки для оборони Москви, а незабаром будівлю, що ледь піднялася від рівня фундаменту, довелося розібрати зовсім: після окупації Донбасу в 1942 році сталеві конструкції Палацу Рад були демонтовані і використані для спорудження мостів на залізниці, побудованої для постачання північним вугіллям центральних районів країни. Після закінчення війни було вирішено зосередитися на відновленні країни, і проект був заморожений.

У 19571959 роках здійснювався відкритий конкурс на проект нового Палацу Рад на Воробйових горах. Серед переможців цього конкурсу — творчий колектив під керівництвом М. Г. Бархін, Я. Б. Білопільського, Л. М. Павлова, І. І. Ловейко[2]. У конкурсі брав участь видатний радянський архітектор-авангардист К. С. Мельников[3].

Відкрита 1935 року станція московського метро «Палац Рад» в 1957 році отримала свою нинішню назву — «Кропоткінська», а 1959 року на території Кремля почалося будівництво Кремлівського Палацу з'їздів (завершений в 1961 році).

У 19581960 роках у фундаменті Палацу Рад був створений найбільший в світі відкритий зимовий плавальний басейн «Москва». Після розпаду СРСР, в 1990-тих роках басейн був закритий, а на його місці побудований новий Храм Христа Спасителя, що візуально повторює старий.

Кремлівська АЗС на Волхонці — єдиний реалізований елемент Палацу Рад і одна з останніх збережених будівель радянського Ар-деко[4].

Графіка[ред.ред. код]

Дивитись також[ред.ред. код]

В мистецтві[ред.ред. код]

  • У Євпаторії пам'ятник Леніну встановлений на п'єдесталі у вигляді Палацу Рад[5].
  • У фантастичному фільмі «Космічний рейс», що був створений 1935 року і описує події 1946 року, Палац Рад можна побачити в панорамі Москви.
  • Палац рад зображений на панно-барельєфі, яке встановлене біля входу в будівлю Північного річкового вокзалу.
  • У мультиплікаційному науково-фантастичному фільмі «Політ на Місяць», що був знятий 1953 року (рімейк «Космічного рейса»), в кадрі панорами Москви також зображений Палац Рад.
  • Палац Рад присутній у фільмі «Шпигун», екранізації «Шпигунського роману» Бориса Акуніна.
  • Палац Рад, під назвою «Око світу» або «Вежа Яскера», присутній в грі «Алоди Онлайн».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історія російського і радянського мистецтва. Під ред. Д. В. Сараб'янова. Вища школа, 1979. С. 321
  2. Палац Рад: Матеріали конкурсу 1957–1959 рр.. / Редкол.: Л . І. Кирилова та ін; Акад. стр-ва і архітектури СРСР. Ін-т теорії та історії архітектури і будує. техніки. — М.: Держбудвидав, 1961. — 207 с.
  3. Хан-Магомедов С. О. Костянтин Мельников. — М.: Архитектура-С, 2006. — C. 168.
  4. http://www.the-village.ru/village/city/risk-zone/112549-azs
  5. Парк ім. І. Франка. Пам'ятник В. І. Леніну. Композиція взята з проекту Палацу Рад.

Література[ред.ред. код]

  • Архітектура Палацу Рад: Матеріали V пленуму правління Союзу Радянських Архітекторів СРСР 1-4 липня 1939 року: М: Вид-во Академії Архітектури СРСР, 1939, 112 стор.

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Запропоновані надвисокі будівлі Шаблон:Сталінські висотки