Бітуми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бітум

Бітуми (рос. битумы, англ. bitumens, нім. Bitumen) — мінеральні комплекси (горючі органічні речовини), що складаються з вуглеводнів, утворилися з білкових і жирових речовин нижчих організмів. Існують у газовій фазі (земний газ), рідкій (нафта), твердій (озокерит, земна смола, асфальт).

Історія[ред.ред. код]

Найдавніші письмові згадки використання бітумів походять з Межиріччя: шумерський «Епос про Гільгамеша» і «Епос про Атрахасиса» (III – II тис. до Р.Х.). Згадки про бітум є також у Біблії. У Давньому світі застосовувалися в медицині, у будівництві (скріплюючи розчини), для гідроізоляції, а також як енергетична сировина. Рідкі бітуми (тобто нафтопродукти) Мертвого моря були добре відомі в давньому світі.

Загальний опис[ред.ред. код]

Бітуми природні (Б.п.) — органічні речовини (дистиляційні рештки нафти, вугілля), що розчиняються в органічних розчинниках (сірковуглець, бензол, спирт та ін.). Це корисна копалина органічного походження з первинною вуглеводневою основою. Залягають в надрах у твердому, в'язкому та в'язко-пластичному стані. З генетичної точки зору до Б.п. належать нафта, природні горючі гази, газовий конденсат, а також природні похідні нафти (мальти, асфальти, асфальтити, керити, гумінокерити, озокерити, антраксоліти) та їх аналоги — нафтоїди. Б.п. складаються з високо-молекулярних вуглеводнів та гетероатомних (кисневих, сірчистих, азотистих, металвмісних) сполук. Фізико-хімічні властивості Б.п.: консистенція — від в'язкорідких (мальти) до пухких (гумінокерити); густина відповідно 965; 1500 кг/м³; температура розм'якшення від 35оС (мальти) до неплавких (керити, антраксоліти, гумінокерити); розчинність в хлороформі від 100% (мальти, асфальти) до нерозчинних (антраксоліти). Класифікаційні межі для розчинних Б.п. визначають за вмістом масел: мальти 65-40%, асфальти 40-25%, асфальтити 25-5%; для нерозчинних бітумів — за параметрами елементного складу і оптич. даними. Елементний склад (С, Н, О, S, N) визначається напівмікро- і макрометодом, спаленням; метали в бітумах встановлюються методами колориметрії, спектроскопії, нейтронноактиваційним та ін., груповий склад — методами висхідної хроматографії. Основні запаси асфальтових (переважно мальт) приурочені до монокліналей. Род. розташовуються на зовн. бортах мезозой-кайнозойських крайових прогинів, що примикають до щитів і склепінь древніх платформ і які знахо-дяться в зоні дії активної інфільтрації. Найбільші з них (запаси в млрд т) локалізовані на схилах Канадського, Гвіанського та ін. щитів, Оленьокського склепіння. Родовища подібного типу утворилися в епохи інтенсивного підняття крайових антекліз, коли створювалися умови для висхідної латеральної міграції нафти з суміжних прогинів і окиснення її сульфатами і киснем інфіль-траційних вод. Жильні і штокверкові бітумні скупчення формуються на шляхах вертикальної міграції вуглеводнів по тектонічних тріщинах і приурочені до локальних розривів на нафтогазоносних структурах (Садкінське, Іванівське, Бориславське та ін. родовища), зонах регіональних розривів в передових частинах складчастих систем і на бортах міжгірських западин і крайових прогинів. Видобуток Б.п. ведеться кар'єрним, шахтним або свердловинним способами. Б.п. — комплексна сировина, в осн. хім. і енергетична. З асфальтових бітумів отримують легкі синтетич. нафти і нафтовий кокс, компоненти моторного палива та ін. Б.п. і важкі високо-смолисті нафти — джерела сірки, цінних металів (V, Ni, Sb, Ge, U та ін.).

Штучні Б. (продукти переробки нафти й кам'яного вугілля) — тверді пластичні або в'язкі суміші вуглеводнів і їхніх похідних. Одержують головним чином з залишків переробки нафти, крекінгу, очистки мастил (нафтові Б.), кам'яновугільної смоли (кам'яновугільні Б.), а також шляхом екстракції з торфу та бурого вугілля. В Україні екстракцію Б. з торфу та бурого вугілля проводять бензолом. Зовнішній вигляд та фізичні якості Б., які виділяються з торфів та бурого вугілля різні. Вони можуть мати жовте, світло-коричневе, буре або чорне забарвлення. Одні з них — тверді і крихкі, другі — аморфні порошки, а треті — мастилоподібні та смолоподібні продукти різної в'язкості. При аналізах Б. торфів та бурого вугілля головним чином визначають дві групи складових речовин — воски та смоли. Найціннішими Б. є ті, які мають у своєму складі більше восків. Нафтові Б. застосовують здебільшого у шляховому будівництві (асфальт, дорожний бітум), покрівельних, гідроізоляційних матеріалів. Найбезпечнішими у канцерогенному відношенні для людини є прямогінні нафтові бітуми БН-3 та БН-4, які рекомендовано використовувати при брикетуванні вугілля. Кам'я-новугільні Б., які мають підвищену канцерогенність використовують у шляховому будівництві тільки після додаткової обробки.

Приклади[ред.ред. код]

БІТУМИ ВУГІЛЬНІ (рос. битумы угольные, англ. coal bitumens; нім. Kohlenbitumen) — продукти, які вилучають з деяких типів викопного вугілля органіч. розчинниками. Вихід Б.в. залежить від природи органіч. речовини, її складу, ступеня метаморфізму, умов вилучення і коливається, як правило, в межах 1-22%; з підвищенням ступеня вуглефікації вихід Б.в. падає. Так у вугіллі Дніпровського буровугільного бас. вміст смол 2,3-20,9%, вугіллі Підмосковного бас. — 1,3-4,8%, у землистому бурому вугіллі Німеччини — 6,3-36,6%, в американському бурому вугіллі — 1,6-14,2%. Найбільш високий вихід характерний для бурого вугілля групи Б1. Осн. практич. цінність має воскова частина (сировина для одержання буровуг. воску — «монтан-воску»). Екстракційні смоли використо-вуються також як пом'якшувачі у виробництві лаків, гум та пластмас і як замінники фенолів у виробництві лаків, клеїв тощо. У Дніпровському буровуг. бас. виділено гумусове та гуміто-ліптобіолітове вугілля, яке має високий вихід Б. (8-20%) при низькому вмісті смол (до 25%) і є перспективною сировиною для виділення буровугільного воску.

БІТУМИ ТОРФОВІ (рос. битумы торфяные; англ. peat bitu-mens; нім. Torfbitumen) — продукти, що вилучають з торфу органіч. розчинниками; осн. складові Б.т. — віск, смоли, парафіни. Вміст бітумів в торфі залежить від його генетич. типу і від міри його розкладу. Найбільш бітумінозним є верховий торф високої міри розкладу трав'яної (пушицевої) групи. При екстракції бітумів з такого торфу бензолом вихід продуктів досягає 15% (на органічну масу), бензином — до 9%. У торфах України кількість бітумів становить 5,6-28,5%. За елементним складом торфові бітуми містять (в розрахунку на органічну масу): вуглецю — 65-75%, водню — 9-12%, кисню 12-22%. Найціннішим продуктом, який екстрагується з торфу є торфовий віск. Торфові бітуми використовують у ливарному виробництві, у виробництві пластмас, композицій для полірування та захисту паперу, шкіри, дерева, а також в медицині, побутовій техніці.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]