Паустовський Костянтин Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Паустовський
Константин Георгиевич Паустовский
Костянтин Паустовський, студент Київського університету Святого Володимира, 1913 рік
Костянтин Паустовський, студент Київського університету Святого Володимира, 1913 рік
При народженні Костянтин Георгійович Паустовський
Дата народження 19 (31) травня 1892(1892-05-31)
Місце народження Російська імперія Москва, Російська імперія
Дата смерті 14 липня 1968(1968-07-14) (76 років)
Місце смерті РРФСР Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Міське кладовище міста Таруса
Національність Українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Мова творів російська
Рід діяльності Прозаїк
Роки активності: 1912-1968
Magnum opus: Кара-Бугаз
Премії

Нагорода Володимира Петжака

Автограф Автограф — Паустовський Костянтин Георгійович
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Одеси»

Костянти́н Гео́ргійович Паусто́вський (рос. Константин Георгиевич Паустовский; * 19 (31) травня 1892, Москва, Російська імперія — 14 липня 1968, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський російський письменник, прямий нащадок гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного по батьківській лінії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Прадід Костянтина, Григорій Паустовський-Сагайдачний після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році поселився у селі Городище. Окрім того, він отримав дворянство, а також прийняв католицтво. Дядько Костянтина Геогрійович, Ілля Максимович, працював вчителем у селі і заснував школу у своєму родовому маєтку.[1] Сам Паустовський, хоч і писав російською мовою, на запитання Миколи II відповів, що він малорос (українець), але серед предків є поляки, росіяни та турки. Мати письменника походить із православного українського шляхетського роду Височанських. З його слів: «„Универсал“ и печать остались у нас в семье от гетмана Сагайдачного, нашего отдаленного предка. Отец посмеивался над своим „гетманским происхождением“ и любил говорить, что наши деды и прадеды пахали землю и были самыми обыкновенными терпеливыми хлеборобами, хотя и считались потомками запорожских казаков.»[2]

Перші роки[ред.ред. код]

Костянтин Георгійович Паустовський народився 19 (31) травня 1892 року у Москві в сім'ї залізнодорожнього статистика. Після декількох переїздів, 1898 року, сім'я оселилася у Києві. 1904 року Костянтин почав вчитися у Першій київські гімназії. У дитинстві Костянтин багато часу проводив у дідовому маєтку, що знаходився у селі Городище.[1]

Городище та Черкаси — свята, а гімназія — будні[1]

Під час навчання у шостому класі батько Паустовського покинув сім'ю, через що хлопець був випушений сам заробляти собі на навчання репетиторством. Саме під кінець навчання у гімназії, 1912 року, Паустовський написав своє перше оповідання «На воде», що було надруковано у місцевому альманасі «Огни». Того ж року помер і батько письменника[1]. По закінченні гімназії, того ж року, Костянтин поступив до Київського університету на фізико-математичний факультет, однак наступного року перевівся на історико-філологічний факультет. Згодом, перейшов до Московського університету.[3]

У зв'язку із початком Першої Світової війни молодик перервав навчання й почав працювати вожатим у трамваї, а згодом працював на санітарному поїзді. Через якийсь час, після смерті на війні двох своїх старших братів, Паустовський повернувся до Москви. У наступні декілька років Костянтин встиг попрацювати на заводах Юзівки, Катеринослава та Таганрогу. У 1916 році Паустовський, навіть, працював рибалкою в Азовському морі. Перебуваючи у Таганрозі, письменник розпочав свій перший роман «Романтики», над яким працював наступні сім років, а опублікував ще через дванадцять, 1935 року.

Після Російської Громадянської війни Паустовський, 1924 року, почав працювати у Російському телеграфному агенстві аж до 1929 року.[4]

Помер у Москва, похований у місті Таруса.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Збірки оповідань[ред.ред. код]

Романи та повісті[ред.ред. код]

Біографічні повісті[ред.ред. код]

Автобіографія (Повість про життя)[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

Переклади творів на українську мову[ред.ред. код]

  • Кара-Бугаз. Харків-Одеса, 1934;
  • Колхіда. Харків-Одеса, 1935;
  • Щастя. Київ, 1947;
  • Стальний перстень. Київ, 1953;
  • Скарб. Київ, 1955;
  • Золота троянда. Київ, 1957;
  • Літні дні. Київ, 1960;
  • Повість про життя. Київ, 1961;
  • Приворотне зілля. Київ, 1970;
  • Струна. Київ, 1980.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Ярмола В. Род Паустовских: Городище-Пилипча. (рос.)
  2. Паустовский К.Г. Дедушка мой Максим Григорьевич // Стальное колечко. — Эксмо, 2012. — 630 с. — ISBN 978-5-699-51648-3. (рос.)
  3. «Константин Паустовский. Биография (вариант 1)». paustovskiy.niv.ru (ru). 
  4. «Биография Константин Паустовский». peoples.ru (ru). 15-07-2005. 

Посилання[ред.ред. код]

Література та джерела[ред.ред. код]

  • Бурій В. К. Г. Паустовський і Черкащина / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2002. — 2 серп. — С. 4.
  • Бурій В. К. Г. Паустовський і Черкащина / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 10 трав. — С. 2.
  • Ярмола В. Род Паустовских: Городище-Пилипча. (рос.)
  • Паустовский К.Г. Стальное колечко. — Эксмо, 2012. — 630 с. — ISBN 978-5-699-51648-3. (рос.)


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.