Паустовський Костянтин Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Паустовський
Константин Георгиевич Паустовский
Костянтин Паустовський, студент Київського університету Святого Володимира, 1913 рік
Костянтин Паустовський, студент Київського університету Святого Володимира, 1913 рік
При народженні: Костянтин Георгійович Паустовський
Дата народження: 19 (31) травня 1892(1892-05-31)
Місце народження: Російська імперія Москва, Російська імперія
Дата смерті: 14 липня 1968(1968-07-14) (76 років)
Місце смерті: РРФСР Москва, РРФСР, СРСР
Поховання: Міське кладовище міста Таруса
Національність: Українець
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Мова творів: російська
Рід діяльності: Прозаїк
Роки активності: 1912-1968
Magnum opus: Кара-Бугаз
Премії:

Нагорода Володимира Петжака

Нагороди:
Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Одеси»


Костянти́н Гео́ргійович Паусто́вський (рос. Константин Георгиевич Паустовский; * 19 (31) травня 1892, Москва, Російська імперія — 14 липня 1968, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський російський письменник, прямий нащадок гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного по батьківській лінії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Прадід Костянтина, Григорій Паустовський-Сагайдачний після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році поселився у селі Городище. Окрім того, він отримав дворянство, а також прийняв католицтво. Дядько Костянтина Геогрійович, Ілля Максимович, працював вчителем у селі і заснував школу у своєму родовому маєтку.[1] Сам Паустовський, хоч і писав російською мовою, на запитання Миколи II відповів, що він малорос (українець), але серед предків є поляки, росіяни та турки. Мати письменника походить із православного українського шляхетського роду Височанських. З його слів: «„Универсал“ и печать остались у нас в семье от гетмана Сагайдачного, нашего отдаленного предка. Отец посмеивался над своим „гетманским происхождением“ и любил говорить, что наши деды и прадеды пахали землю и были самыми обыкновенными терпеливыми хлеборобами, хотя и считались потомками запорожских казаков.»[2]

Перші роки[ред.ред. код]

Костянтин Георгійович Паустовський народився 19 (31) травня 1892 року у Москві в сім'ї залізнодорожнього статистика. Після декількох переїздів, 1898 року, сім'я оселилася у Києві. 1904 року Костянтин почав вчитися у Першій київські гімназії. У дитинстві Костянтин багато часу проводив у дідовому маєтку, що знаходився у селі Городище.[1]

Городище та Черкаси — свята, а гімназія — будні[1]

Під час навчання у шостому класі батько Паустовського покинув сім'ю, через що хлопець був випушений сам заробляти собі на навчання репетиторством. Саме під кінець навчання у гімназії, 1912 року, Паустовський написав своє перше оповідання «На воде», що було надруковано у місцевому альманасі «Огни». Того ж року помер і батько письменника[1]. По закінченні гімназії, того ж року, Костянтин поступив до Київського університету на фізико-математичний факультет, однак наступного року перевівся на історико-філологічний факультет. Згодом, перейшов до Московського університету.[3]

У зв'язку із початком Першої Світової війни молодик перервав навчання й почав працювати вожатим у трамваї, а згодом працював на санітарному поїзді. Через якийсь час, після смерті на війні двох своїх старших братів, Паустовський повернувся до Москви. У наступні декілька років Костянтин встиг попрацювати на заводах Юзівки, Катеринослава та Таганрогу. У 1916 році Паустовський, навіть, працював рибалкою в Азовському морі. Перебуваючи у Таганрозі, письменник розпочав свій перший роман «Романтики», над яким працював наступні сім років, а опублікував ще через дванадцять, 1935 року.

Після Російської Громадянської війни Паустовський, 1924 року, почав працювати у Російському телеграфному агенстві аж до 1929 року.[4]

Помер у Москва, похований у місті Таруса.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Збірки оповідань[ред.ред. код]

Романи та повісті[ред.ред. код]

Біографічні повісті[ред.ред. код]

Автобіографія (Повість про життя)[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

Переклади творів на українську мову[ред.ред. код]

  • Кара-Бугаз. Харків-Одеса, 1934;
  • Колхіда. Харків-Одеса, 1935;
  • Щастя. Київ, 1947;
  • Стальний перстень. Київ, 1953;
  • Скарб. Київ, 1955;
  • Золота троянда. Київ, 1957;
  • Літні дні. Київ, 1960;
  • Повість про життя. Київ, 1961;
  • Приворотне зілля. Київ, 1970;
  • Струна. Київ, 1980.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Ярмола В. Род Паустовских: Городище-Пилипча. (рос.)
  2. Паустовский К.Г. Дедушка мой Максим Григорьевич // Стальное колечко. — Эксмо, 2012. — 630 с. — ISBN 978-5-699-51648-3. (рос.)
  3. «Константин Паустовский. Биография (вариант 1)». paustovskiy.niv.ru (ru). 
  4. «Биография Константин Паустовский». peoples.ru (ru). 15-07-2005. 

Посилання[ред.ред. код]

Література та джерела[ред.ред. код]

  • Бурій В. К. Г. Паустовський і Черкащина / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2002. — 2 серп. — С. 4.
  • Бурій В. К. Г. Паустовський і Черкащина / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 10 трав. — С. 2.
  • Ярмола В. Род Паустовских: Городище-Пилипча. (рос.)
  • Паустовский К.Г. Стальное колечко. — Эксмо, 2012. — 630 с. — ISBN 978-5-699-51648-3. (рос.)


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.