Петро III
| Петро III | |
|---|---|
 |
|
|
7-ий імператор Російської імперії
|
|
| Час на посаді: | |
| 1761 — 1762 | |
| Попередник | Єлизавета Петрівна |
| Наступник | Катерина II |
|
|
|
| Народився | 10 (21) лютого 1728 |
| Помер | 6 (17) липня 1762 |
| Національність | німець |
| Дружина | Катерина II |
| Діти | Павло I |
| Батьки | Карл-Фрідріх Гольштайн-Готторпський Анна Петрівна |
Петро III Федорович (Карл Петер Улріх, нім. Karl Peter Ulrich von Holstein-Gottorp) (* 10 (21) лютого 1728, Кіль; † 6 (17) липня 1762) — імператор Росії (1761—1762 рр.).
Народився у місті Кіль (Німеччина). Син герцога Карла-Фрідріха Гольштайн-Готторпського і дочки Петра І Анни. Готувався зайняти шведський престол, але з 1742 був проголошений імператрицею Єлизаветою Петрівною (його тітка) спадкоємцем російського престолу, незабаром охрещений за православним обрядом і названий Петром Федоровичем. У 1745 одружений з принцесою Софією Фридерикою Ангальт-Цербстською (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg, майбутня російська імператриця Катерина II).
Правління [ред.]
У січні 1762 вступив на російський престол. За правління Петра III Федоровича у внутрішній політиці проведено ряд заходів, що розширили привілеї дворянства (1762), ліквідував Таємну канцелярію, заборонив селянам подавати скарги на їх власників тощо. Петро III, підтримуючи сімейну традицію прихильного ставлення до України (його батько був добрим знайомим Пилипа Орлика, а при гольштайнському дворі служили українці). Серед його найближчого оточення було чимало вихідців з Гетьманщини — генерал-ад'ютант А. Гудович, флігель-ад'ютант В. Ханенко , С. Карнович та ін., що сприяли формуванню проукраїнських настроїв у новообраного імператора. В зовнішній політиці орієнтувався на зближення з пруським Фрідріхом II. За Петра III Російська імперія припинила воєнні дії проти Прусії у Семилітній війні 1756—1763 та уклала з нею союзний договір. Петро III, готуючись до війни з Данією (в союзі з Гольштайном) оголосив про набір в Україні добровольців до так званого Гольштейнського корпусу.
Зовнішня політика Петра III, запровадження прусських порядків в армії, привело до створення опозиції у російській гвардії, яку очолила його дружина Катерина. Внаслідок палацового перевороту 1762 був усунений від влади, ув'язнений у Ропші і незабаром, з відома Катерини II, вбитий.
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Петро III |
