Прокуратура України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Україна
Україна

Стаття з серії:
Політика та уряд України



Інші країни
Емблема Прокуратури України

Прокуратура України — єдина централізована система органів державної влади, які відповідно до Конституції та законів України здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову функції в державі[1].

Історія[ред.ред. код]

За глибокої давнини почалося формування правової системи і певних функцій прокуратури на території сучасної України.

На етапі розвитку звичаєвого права також на рівні звичаю формувалася наглядова функція деспотійних володарів скіфської держави. Норми права у скіфів захищали життя, майно, привілеї царської сім'ї та родоплемінної знаті. Цар встановлював чіткий порядок використання пасовищ, адже йому належала верховна власність на землю. Існувала наглядова функція — існували наглядачі.

У VII ст. до н. е. скіфи зустрілися з грецькими поселенцями. У Північному Причорномор'ї елліни заснували свої міста-держави: Ольвію, Пантікапей, Феодосію, Херсонес тощо. Основними джерелами права в них були закони та рішення народних зборів і рад міст, постанови колегій, місцеві звичаї. Законодавча ініціатива належала народним зборам, радам міст, їх головам, колегіям та своєрідним попередникам сучасних прокурорів — номофілакам (стражам законів), які повинні були стежити за оформленням законів, поведінкою людей та посадових осіб і вимагали від них виконання законів. Крім номофілаків, існувала колегія продиктів (юридичних радників), які також виконували наглядові функції.

Часи середньовіччя[ред.ред. код]

У Х ст. почало формуватися князівське законодавство Київської Русі. Княгиня Ольга, встановивши норми і пункти збору данини, посилила функції нагляду. Вона прийняла закон, який оберігав життя княжих дружинників. Статути князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне та кримінальне право. Боротьба з прибічниками старих традицій, що не бажали підкорятися новим звичаям, суворе покарання їх стали суттю наглядових повноважень великого князя. Велике значення у формуванні правової системи мало прийняття зводу великокняжих законів, що отримав назву «Руська правда». Суттєва роль у «Руській правді» відводилась нормам кримінального процесу та права, хоча такого поділу ще не існувало. А оскільки цей процес належало контролювати то, ймовірно, це було черговим кроком у розвитку наглядової функції. У судовій практиці Київської Русі панував змагальний процес за активної участі сторін, які називалися позивачами. Суд виконував функцію посередника, хоча іноді застосовувалися форми розшукового процесу. Головну роль при цьому відігравав позивач, з ініціативи якого розпочиналося судочинство. Формально саме він був обвинувачем. Доказове значення мали зовнішні ознаки злочину, речові докази, власне зізнання, показання «видоків» та «послухів». Рішення суду оголошувалося усно, а вирок виконувався негайно.

У 1578 році на сеймі Речі Посполитої утворено Луцький трибунал — вищий суд України, дія якого поширювалася на Київське, Волинське та Брацлавське воєводства, офіційною ж мовою визнавалася українська. Вже наступного, 1579 року, в Батурині утворено Український трибунал, який складався з семи департаментів. Депутати трибуналу щорічно обирали прокурора (інстигатора), котрий наглядав за чинністю подання позовів до трибунальського суду.

Посада прокурора збереглася в Україні і в XVII ст. В Українському трибуналі разом із гетьманом, генеральним писарем, генеральним возним, генеральними суддями та іншими вищими чинами засідав і прокурор. У 1722 році Петро І заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Модель прокуратури він привіз із Франції, у якій правителем на той час був Філіп Красивий. Царська імператорська прокуратура, куди і входили органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 року.

Новітній час[ред.ред. код]

Після жовтневих подій 1917 року розпочався новий етап державотворення і національного самовизначення народу України, етап здобуття суверенності. В УНР велася активна робота із створення нової системи правоохоронних органів, у тому числі — судів і органів прокурорського нагляду. Так, у грудні 1917 року заснована Прокураторія, наступного місяця Центральна Рада ухвалила Закон «Про уряджання прокурорського нагляду в Україні».

За часів правління гетьмана Скоропадського П. П. (квітень-грудень 1918 року) ухвалюється Закон «Про утворення державного Сенату».

При створенні у грудні 1918 року Директорії УНР набуває чинності Закон «Про урядження прокурорського догляду в Україні» і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою «Найвищий Суд Української Народної Республіки».

Радянська доба[ред.ред. код]

За радянських часів Державна прокуратура в Україні заснована в системі Наркомюсту. 28 червня 1922 р. затвердженим ВУЦВК Положенням про прокурорський нагляд. Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося. У 1923 р. передбачалося введення Прокуратури до складу Верховного Суду СРСР. А пізніше, в 1933 р., утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, затверджується Положення про Прокуратуру Союзу РСР. На Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу був прокурор Української РСР Р. Руденко.

Список Генеральних прокурорів Української РСР:

# Генеральний прокурор Української РСР Прізвище
1 Червень 1922–1927 Микола Скрипник
2 1927 — 1930 Василь Поряко
3 1930 — 1933 Василь Поляков
4 1933 — 1935 Михайло Михайлик
5 1935 — 1936 Аркадій Кисєльов
6 весна 1936 Григорій Желєзногорський

З 1937 по 1991 рр. республіканська прокуратура України підпорядкована Генеральному прокурору СРСР. До 1937 року Генеральна прокуратура України не була призначена до вищих органів державної влади України.

Список Прокурорів Української РСР:

# Прокурор Української РСР Прізвище
1 1938 — 1944 Леонід Яченін
2 Червень 1944–1953 Роман Руденко
3 Серпень 1953 — лютий 1963 Денис Панасюк
4 1963 — 1983 Федір Глюкх
5 Січень 1983 — лютий 1990 Петро Осипенко
Генеральна прокуратура України.

Доба незалежності[ред.ред. код]

З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію з 1 грудня 1991 р. Закону України «Про прокуратуру» та ряду інших нормативних актів створено правову базу організації та діяльності органів прокуратури незалежної України. Враховуючи роль органів прокуратури України у зміцненні законності, захисту прав людини і громадянина, а також внесок працівників прокуратури у справу розбудови України як правової держави, Указом Президента України від 02.11.2000 року встановлено професійне свято — День працівника прокуратури — 1 грудня.

Функції[ред.ред. код]

Відповідно до Розділу VII Конституції України на Прокуратуру України покладаються:

  • підтримання державного обвинувачення в суді;
  • представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
  • нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
  • нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Правова природа прокуратури в демократичних державах полягає у потребі якісного представлення в суді публічного інтересу, а не в потребі здійснення державного нагляду за законністю, нагляду за всім і всіма.

Відповідно до перехідних положень Конституції України Прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства лише до:

  • введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів,
  • сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Структура[ред.ред. код]

Генеральний прокурор України[ред.ред. код]

Віталій Ярема. Генеральний прокурор України з червня 2014

Відповідно до Статті 122 Конституції України Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.

Генеральний Прокурор України Ім'я
1 4 вересня 1991 — 21 жовтня 1993 Шишкін Віктор Іванович
2 21 жовтня 1993 — 19 жовтня 1995 Дацюк Владислав Володимирович
3 19 жовтня 1995 — 22 липня 1997 Ворсінов Григорій Трохимович
в. о. 22 липня 1997 — 24 квітня 1998 Литвак Олег Михайлович
в. о. 24 квітня 1998 — 17 липня 1998 Ференц Богдан Васильович
4 17 липня 1998 — 30 квітня 2002 Потебенько Михайло Олексійович
30 квітня 2002 — 6 липня 2002
5 6 липня 2002 — 29 жовтня 2003 Піскун Святослав Михайлович
29 жовтня 2003 — 18 листопада 2003
6 18 листопада 2003 — 9 грудня 2004 Васильєв Геннадій Андрійович
9 грудня 2004 — 10 грудня 2004
7 10 грудня 2004 — 14 жовтня 2005 Піскун Святослав Михайлович
14 жовтня 2005 — 4 листопада 2005
8 4 листопада 2005 — 26 квітня 2007 Медведько Олександр Іванович
9 26 квітня 2007 — 24 травня 2007 Піскун Святослав Михайлович
в. о. 24 травня 2007 — 1 червня 2007 Шемчук Віктор Вікторович
10 1 червня 2007 — 3 листопада 2010 Медведько Олександр Іванович
11 4 листопада 2010 — 22 лютого 2014[2] Пшонка Віктор Павлович
в. о. 22 лютого 2014 — 18 червня 2014 Махніцький Олег Ігорович
13 19 червня 2014 — Ярема Віталій Григорович

Вищі посадові особи Генеральної прокуратури України[ред.ред. код]

Ярема Віталій Григорович — Генеральний прокурор України

  • Герасимюк Микола Володимирович — перший заступник Генерального прокурора України — начальник Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією
  • Шокін Віктор Миколайович — заступник Генерального прокурора України — начальник Головного управління нагляду у кримінальному провадженні
  • Баганець Олексій Васильович — заступник Генерального прокурора України — начальник Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру
  • Матіос Анатолій Васильович — заступник Генерального прокурора України — Головний військовий прокурор
  • Бачун Олег Володимирович — заступник Генерального прокурора України — начальник Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді
  • Касько Віталій Вікторович — заступник Генерального прокурора України — начальник Головного управління міжнародно-правового співробітництва
  • Даниленко Анатолій Васильович — заступник Генерального прокурора України — начальник Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури
  • Заліско Олег Ігорович — заступник Генерального прокурора України — начальник Головного слідчого управління

Регіональні прокуратури України[ред.ред. код]

Регіон і адреса Прокурор (рік народження) Термін на посаді, примітки
Автономна Республіка Крим: 95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21

Чергова частина: (0652) 550–399

Павлов Вячеслав Володимирович (1971 р.н.) (12.2011 —)
Вінницька обл.: 21050 м.Вінниця, вул. Володарського,33

тел./факс: (0432) 67-05-44

Мрихин Олександр Михайлович (04.2011 —)
Волинська обл., 43000, м. Луцьк, вул.. Винниченка, 15. Тел. /факс: (0332) 77-60-09. Парака Андрій Андрійович (1974 р.н.) (07.12.2011 —)
Дніпропетровська обл.: пр. К.Маркса, 38, м.Дніпропетровськ, 49044, Тел.- 718-14-51 Марчук Наталія Василівна (1963 р.н.) (10.12.2010 — 25.02.2014)
Донецька обл.: тел. (062) 332-60-54; skarga@prokuratura.dn.ua Сюсяйло Олег Миколайович (1968 р.н.) (26.02.2013 —)
Житомирська обл.: тел. 0412 47-45-97, E-mail: pres@zhit.gp.gov.ua Шкуро Валерій Володимирович (1975 р.н.) (31.10.2013 —)
Закарпатська обл.: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а.zakprokuratura@gmail.com Сидорчук Олег Олександрович (1977 р.н.) (05.03.2014 —)
Запорізька обл.: 69057, м. Запоріжжя, ГСП, вул. Матросова, 29а, Тел.: (061) 233-34-86 Шацький Олександр Леонідович
Івано-Франківська обл.: вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018

тел.(0342) 751159, obl@ifprok.gov.ua, ifrprok@ukr.net

Хряпа Олег Васильович (1976 р.н.) (23.10.2013 —)
Київська обл.: 01601, м.Київ, б-р Лесі Українки, 27/2; тел./факс: 286-16-48 Витязь Михайло Іванович (1963 р.н.) (12.2010 —)
Кіровоградська обл.: 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Пермська, 4. E-Mail: oblprokuratura@ns.shtorm.com, тел. (0522) 35-14-40 Ленський Сергій Володимирович (1973 р.н.) (13.08.2013 —)
Луганська обл., 91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 3.

тел.: (0642) 58-12-57

Мельник Анатолій Степанович (1962 р.н.) (11.2012 —)
Львівська обл.: м. Львів, 79005, проспект Шевченка, 17/19, тел. 0-800-50-12-80 Гураль Володимир Дмитрович (1957 р.н.) (04.03.2014 —)
Миколаївська обл.: м.Миколаїв, 54001, вул. Спаська, 28. Тел. 47-25-16 Курись Андрій Станіславович (1979 р.н.) (03.06.2013 —)
Одеська обл.: 65026, м.Одеса, вул. Пушкінська 3, (048) 731-98-19 Трунов В'ячеслав Дмитрович (1966 р.н.) (22.04.2013 —)
Полтавська обл.: 36000, м.Полтава вул. 1100-річчя Полтави, 7; тел./факс (05322) 2-57-28 Миронов Андрій Миколайович (1970 р.н.) (16.06.2011 —)
Рівненська обл.: 33028, м.Рівне вул.16 Липня,52, тел/факс: (0362)63-30-05, 63-30-16 Черепаха Олександр Михайлович (1973 р.н.) (30.09.2013 —)
Сумська обл.: м. Суми, вул. Кірова, буд. 33, тел.: (0542) 60-15-40, 22-60-11, e-mail: info@prokuratura.sumy.ua Білокінь Руслан Михайлович (1974 р.н.) (03.2012 —)
Тернопільська обл.: 46000, м.Тернопіль, вул. Листопадова, 4, тел.. (0352) 52-08-06 Мовчан Геннадій Володимирович (1970 р.н.) (10.10.2012 —)
Харківська обл.: 61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4; тел./факс: 732-60-15 Тюрін Геннадій Євгенович (1964 р.н.) (08.07.2010 —)
Херсонська обл.: 73010, м. Херсон, вул. Петренка, 33.Тел.: (0552) 42-03-02, (0552) 42-04-26 Свіденко Костянтин Борисович (1968 р.н.)
Хмельницька обл.: 29000, м.Хмельницький, пров. Військоматський, 3, тел. 755–139 Соляр Сергій Петрович (1965 р.н.) (28.01.2013 —)
Черкаська обл.: м.Черкаси, бул. Шевченка, 286, тел. 37-54-57 Дем'яненко Геннадій Олександрович (1977 р.н.) (16.01.2013 —)
Чернівецька обл.: 58001, м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, тел. 3-70-90 Павлюк Павло Васильович (1981 р.н.) (09.2013 —)
Чернігівська обл.: 14000, м.Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, тел./факс: (0462) 77-70-28 Говоруха Максим Миколайович (1976 р.н.) (01.2013 —)
м.Київ: 03150, вул. Предславинська, 45/9, тел. 524-82-61 Бескишкий Микола Григорович (1964 р.н.) (21.11.2012 —)
м.Севастополь: 99011, вул. Л. Павліченко, 1., тел.: (0692)-54-52-79 Пілат Ігор Григорович (1962 р.н.) (18.06.2012 —)
Дніпровська екологічна прокуратура: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17; Тел.: 200-49-20 Галкін Олександр Борисович (1962 р.н.) (22.04.2013 —)
Прокуратура Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері: 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11; тел. (факс) (048) 731-47-08 Папуша Ігор Олександрович (1963 р.н.)
Прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері: 79058 м. Львів, вул. Клепарівська, 20. тел (032) 272 — 10 — 55. Електронна адреса: zru.info@ukr.net Лисий Микола Іванович (1969 р.н._ (02.04.2014 —)
Прокуратура Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері: 01014, м. Київ-14, вул. Командарма Каменєва, 8, Ел. адреса: VP_CentrRU@meta.ua, prok_centr@ukr.net; тел. (044) 285-85-85 Війтєв Юрій Миколайович (1958 р.н.) (08.2012 —)
Прокуратура Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері: 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 41, тел. (0692) 54-34-85 Няньчур Сергій Миколайович (1970 р.н.) (12.07.2012 —)

Прокуратура України в ЗМІ[ред.ред. код]

  • Персонал органів прокуратури сьогодні піддається різкій критиці. Йому дорікають за відсутність професіоналізму і компетентності, ініціативності й рішучості, з одного боку, за прояви байдужості та корумпованості, політичність — з іншого. Все це є наслідком того, що в органах прокуратури ще не склалася цілісна система кадрового забезпечення.[3]
  • В ексклюзивному інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» 16 квітня 2010 року Віце-прем'єр-міністр України Володимир Сівкович заявив, зокрема, що «Генпрокуратура за останні кілька місяців відпустила сімох найрезонансніших хабарників»…[4]
  • Генеральна прокуратура тримає на контролі хід розслідування кожного кримінального провадження, пов'язаного з порушенням прав журналістів. З початку 2014 року, за повідомленням газети «Прокурорська Честь» за фактами перешкоджання професійній діяльності журналістів (ст.171 Кримінального кодексу України) відкрито 59 кримінальних проваджень, з яких 2 направлено до суду для розгляду по суті.
  • Прокуратура останнім часом значно посилила захист прав журналістів, за інформацією того ж видання «Прокурорська Честь», наразі навіть активно обговорюється ідея створення робочої групи з метою комунікації та об'єктивного висвітлення в засобах масової інформації стану розслідування кримінальних правопорушень, у яких потерпілими є журналісти.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України. Підручник. 2-ге видання, перероблене та доопрацьоване. — К.: Правова єдність, 2010. — 428 с. — Розділ 15.
  2. ВР відправила Пшонку у відставку (247 депутатів «висловили» недовіру Генеральному прокурору Пшонці)
  3. Бурбика Михайло Михайлович. Робота з персоналом в органах прокуратури України: організаційно-правові питання: дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2007. — 191арк. — Бібліогр.: арк. 171–191.
  4. http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=37965 Заява. Прес-служба Генеральної прокуратури України

Посилання[ред.ред. код]