Прокуратура України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Україна
Україна

Стаття з серії:
Політика та уряд України



Інші країни
Емблема Прокуратури України

Прокуратура України — єдина централізована система органів державної влади, які відповідно до Конституції та законів України здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову функції в державі[1].

Історія[ред.ред. код]

У 1722 році Петро І заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Модель прокуратури він привіз із Франції, у якій правителем на той час був Філіп Красивий. Царська імператорська прокуратура, куди і входили органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 року.

Новітній час[ред.ред. код]

Після жовтневих подій 1917 року розпочався новий етап державотворення і національного самовизначення народу України, етап здобуття суверенності. В УНР велася активна робота із створення нової системи правоохоронних органів, у тому числі — судів і органів прокурорського нагляду. Так, у грудні 1917 року заснована Прокураторія, наступного місяця Центральна Рада ухвалила Закон «Про уряджання прокурорського нагляду в Україні».

За часів правління гетьмана Скоропадського П. П. (квітень-грудень 1918 року) ухвалюється Закон «Про утворення державного Сенату».

При створенні у грудні 1918 року Директорії УНР набуває чинності Закон «Про урядження прокурорського догляду в Україні» і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою «Найвищий Суд Української Народної Республіки».

Радянська доба[ред.ред. код]

За радянських часів Державна прокуратура в Україні заснована в системі Нарком'юсту. 28 червня 1922 р. затвердженим ВУЦВК «Положенням про прокурорський нагляд». Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося. У 1923 р. передбачалося введення Прокуратури до складу Верховного Суду СРСР. А пізніше, в 1933 р., утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, затверджується Положення про Прокуратуру Союзу РСР. На Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу був прокурор Української РСР Р. Руденко.

Список Генеральних прокурорів Української СРР:

# Генеральний прокурор Української СРР Прізвище
1 Червень 1922–1927 Микола Скрипник
2 1927 — 1930 Порайко Василь Іванович
3 1930 — 1933 Поляков Василь Васильович
4 1933 — 1935 Михайлик Михайло Васильович
5 1935 — 1936 Кисельов Аркадій Леонтійович
6 весна 1936 Желєзногорський Григорій Абрамович

З 1937 по 1991 рр. республіканська прокуратура України підпорядкована Генеральному прокурору СРСР. До 1937 року Генеральна прокуратура України не була призначена до вищих органів державної влади України.

Список Прокурорів Української РСР:

# Прокурор Української РСР Прізвище
1 1938 — 1944 Яченін Леонід Іванович
2 Червень 1944–1953 Руденко Роман Андрійович
3 Серпень 1953 — лютий 1963 Панасюк Денис Харитонович
4 1963 — 1983 Глух Федір Кирилович
5 Січень 1983 — лютий 1990 Осипенко Петро Григорович
5 Лютий 1990 — серпень 1991 Потебенько Михайло Олексійович
Генеральна прокуратура України.

Доба незалежності[ред.ред. код]

З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію з 1 грудня 1991 р. Закону України «Про прокуратуру» та ряду інших нормативних актів створено правову базу організації та діяльності органів прокуратури незалежної України. Враховуючи роль органів прокуратури України у зміцненні законності, захисту прав людини і громадянина, а також внесок працівників прокуратури у справу розбудови України як правової держави, Указом Президента України від 02.11.2000 року встановлено професійне свято — День працівника прокуратури — 1 грудня.

Функції[ред.ред. код]

Відповідно до Розділу VII Конституції України на Прокуратуру України покладаються:

  • підтримання державного обвинувачення в суді;
  • представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
  • нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
  • нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Правова природа прокуратури в демократичних державах полягає у потребі якісного представлення в суді публічного інтересу, а не в потребі здійснення державного нагляду за законністю, нагляду за всім і всіма.

Відповідно до перехідних положень Конституції України Прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства лише до:

  • введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів,
  • сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Структура[ред.ред. код]

Генеральний прокурор України[ред.ред. код]

Віктор Шокін, Генеральний прокурор України з лютого 2015

Відповідно до Статті 122 Конституції України Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.

Генеральний Прокурор України Ім'я
1 4 вересня 1991 — 21 жовтня 1993 Шишкін Віктор Іванович
2 21 жовтня 1993 — 19 жовтня 1995 Дацюк Владислав Володимирович
3 19 жовтня 1995 — 22 липня 1997 Ворсінов Григорій Трохимович
в. о. 22 липня 1997 — 24 квітня 1998 Литвак Олег Михайлович
в. о. 24 квітня 1998 — 17 липня 1998 Ференц Богдан Васильович
4 17 липня 1998 — 30 квітня 2002 Потебенько Михайло Олексійович
30 квітня 2002 — 6 липня 2002
5 6 липня 2002 — 29 жовтня 2003 Піскун Святослав Михайлович
29 жовтня 2003 — 18 листопада 2003
6 18 листопада 2003 — 9 грудня 2004 Васильєв Геннадій Андрійович
9 грудня 2004 — 10 грудня 2004
7 10 грудня 2004 — 14 жовтня 2005 Піскун Святослав Михайлович
14 жовтня 2005 — 4 листопада 2005
8 4 листопада 2005 — 26 квітня 2007 Медведько Олександр Іванович
9 26 квітня 2007 — 24 травня 2007 Піскун Святослав Михайлович
в. о. 24 травня 2007 — 1 червня 2007 Шемчук Віктор Вікторович
10 1 червня 2007 — 3 листопада 2010 Медведько Олександр Іванович
11 4 листопада 2010 — 22 лютого 2014[2] Пшонка Віктор Павлович
в. о. 22 лютого 2014 — 18 червня 2014 Махніцький Олег Ігорович
13 19 червня 2014 — 10 лютого 2015 Ярема Віталій Григорович
14 10 лютого 2015 - по теперішній час Шокін Віктор Миколайович

Поточний склад Генеральної прокуратури України[ред.ред. код]

Шокін Віктор Миколайович  — Генеральний прокурор України

11 лютого 2015 року генеральним прокурором Шокіним В.М. внесено зміни у «структуру и штатное расписание самостоятельных подразделений Генеральной прокуратуры Украины», зокрема, «Главного следственного управления ГПУ создано управления надзорной деятельности по уголовным производствах следственных органов в составе четырех отделов, самостоятельное подразделение - отдел процессуального руководства по уголовным производствах следственных управления специальных расследований ГПУ, которые занимаются этими вопросами»[5].

Прокурорський корпус[ред.ред. код]

На 1 вересня 2014 в Україні налічувалося 14582 прокурори, що становить 32 особи на 100 тис. населення. Такий показник у країнах Європи становить 6-13 осіб, у Росії — 22[6].

Погони Юрист 3 класу.png Юрист 2 класу.png Юрист 1 класу.png Молодший радник юстиції.png Радник юстиції.png Старший радник юстиції.png Державний радник юстиції 3 класу.png Державний радник юстиції 2 класу.png Державний радник юстиції 1 класу.png Державний радник юстиції України.png
Класний чин юрист 3 класу юрист 2 класу юрист 1 класу молодший радник
юстиції
радник юстиції старший радник
юстиції
державний радник
юстиції 3 класу
державний радник
юстиції 2 класу
державний радник
юстиції 1 класу
державний радник
юстиції України

Прокуратура України в ЗМІ[ред.ред. код]

  • Персонал органів прокуратури сьогодні піддається різкій критиці. Йому дорікають за відсутність професіоналізму і компетентності, ініціативності й рішучості, з одного боку, за прояви байдужості та корумпованості, політичність — з іншого. Все це є наслідком того, що в органах прокуратури ще не склалася цілісна система кадрового забезпечення.[7]
  • В ексклюзивному інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» 16 квітня 2010 року Віце-прем'єр-міністр України Володимир Сівкович заявив, зокрема, що «Генпрокуратура за останні кілька місяців відпустила сімох найрезонантніших хабарників»…[8]
  • Генеральна прокуратура тримає на контролі хід розслідування кожного кримінального провадження, пов'язаного з порушенням прав журналістів. З початку 2014 року, за повідомленням газети «Прокурорська Честь» за фактами перешкоджання професійній діяльності журналістів (ст.171 Кримінального кодексу України) відкрито 59 кримінальних проваджень, з яких 2 направлено до суду для розгляду по суті.
  • Прокуратура останнім часом значно посилила захист прав журналістів, за інформацією того ж видання «Прокурорська Честь», наразі навіть активно обговорюється ідея створення робочої групи з метою комунікації та об'єктивного висвітлення в засобах масової інформації стану розслідування кримінальних правопорушень, у яких потерпілими є журналісти.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Панич Назар Юрійович. Становлення та розвиток інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини (1849 — 1918 рр.). : Дис… канд. наук: 12.00.01 — 2009.