Пряшівська греко-католицька єпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пряшівська єпархія — єпархія на Західному Закарпатті, тепер у східній частині Словаччини з осідком у Пряшеві.

Була створена 1816 р. цісарем Францом І, угорським королем; 1818 р. підтверджена папою Пієм VII: виділенням з Мукачівської єпархії 194 парохій з близько 150 000 вірних, які від 1787 р. утворили т. зв. Кошицький Римо-Католицький Вікаріат (з осідком у Кошицях, з 1792 — у Пряшеві).

Пряшівськими єпархами були:

• єпископ Григорій Таркович (1818-1841),
• єпископ Йосиф Гаганець (1842-1875),
• єпископ Миколай Товт (1876-1882),
• єпископ Йоан Валій (1882-1911),
• єпископ Стефан Новак (1913-1918),

...

• єпископ Павло Ґойдич (1940-1960),

...

• єпископ Йоан Гірка (1990-2002).

Пряшівськими апостольськими адміністраторами були:

• єпископ Діонісій Ньяраді (1922-1926),
• єпископ Павло Ґойдич (1926-1940),
• єпископ Йоан Гірка (1969-1989).

Пряшівськими вікарними архієреями були:

• єпископ Василій Гопко (1946-1976),
• єпископ Мілан Хаутур (1992-1997).

Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко беатифіковані — проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно).

З 11 грудня 2002 року єпархію очолює єпископ Йоан Баб'як

1880 р. відкрито єпархіальну семінарію, 1895 р. дяківсько-учительську семінарію, 1936 р. греко-католицьку гімназію у Пряшеві; єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження (Редемптористів, Василіяни та сестер Служебниць; сс. Василіянки діяли в єпархії від 1922 p.). У 1920-их pp. у наслідок релігійної боротьби невелике число греко-католиків перейшло на православіє (1930 р. — 6 парохій з 7 000 вірних).

Через воєнні події та зміни державних кордонів 1939 р. у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх Ватикан зформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Знову після 1945 p., по відновленні Чехо-Словаччини, греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу. Т. ч. 1948 р. під юрисдикцією пряішвського єпископ перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68400; Празька і Брненська парохії та 15 — 18 місійних станиць), разом 292 600 (дані за «Шематизмом Пряшівської єпархії» на 1948).

28.4.1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади, Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископ ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцську, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (з іст. її кордонах); з 23.11.1951 вони творять т. зв. Автокефальну Православну Церкву ЧССР (ЧСПЦ), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений московським патріархом; а потім — митрополит Доротей Филип (з 1964 по 1999 рр.), уродженець Закарпаття.

Під час чехо-словацької лібералізації 13.6.1968 уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священників. Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво П. е., повернувся до Пряшева, однак група словацьких греко-католицьких священників, що згуртувалася у т. зв. Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І. Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного з своїх чл. — о. І. Гірки, який перебрав управління П. е. 2.4.1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Всі греко-католики словаки». В наслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-словянську мову й східний обряд. Теперішня чехо-словацька влада відкладає призначення гр.-кат. єп., не дозволяє відкрити єпархіальну семінарію і не повертає гр.-кат. єпархілльних установ.

[ред.] Література

• Духнович А. История Пряшевской Єпархии, рос. переклад Кустодіева, перевидана у творах О.Духновича, т. 2. - Пряшів, 1967
• Пекар А. Нариси Історії церкви Закарпаття. - Рим, 1967
• Hopko V. Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846-1946. - Пряшів, 1946
• Pekar A. Historic Background of the Eparchy of Prjashev. - Пітсбурґ, 1968
• Kubinyi J. The History of Prjašiv Eparchy. - Рим, 1970
• The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia. - Нью-Йорк, 1971

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

Це незавершена стаття з релігії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.