Бенедикт XVI
| Бенедикт XVI (Benedictus PP. XVI) |
|
|---|---|
 |
|
| Nos ergo debemus sublevare huiusmodi, ut cooperatores simus veritatis | |
 |
|
| В миру: | Йозеф Алоїс Ратцінгер |
| Народився | 16 квітня 1927 Марктль-ам-Інн, Баварія, Німеччина |
| Початок понтифікату | 19 квітня 2005 |
| Інтронізація: | 24 квітня 2005 |
| Кінець понтифікату | 28 лютого 2013 |
| Попередник: | Іван Павло ІІ |
| Наступник: | Франциск I
|
| Портали: Католицтво | |
Бенеди́кт XVI (лат. Benedictus PP. XVI), ім'я при народженні Йозеф Алоїс Ратцінгер (* 16 квітня 1927 року в місті Марктль, Баварія, Німеччина) — 265-й Папа Римський (з 19 квітня 2005 по 28 лютого 2013), колишній голова Католицької церкви та суверен держави Ватикан. Почесний Папа Римський.
Один із найближчих співпрацівників Івана Павла II, до обрання папою очолював Колегію кардиналів і Конгрегацію з питань віровчення. Автор близько 60 книг: «Вступ до християнства», «Есхатологія», «Звіт про стан віри», «Бог Ісуса Христа», «Сіль землі», «Християнство та Католицька Церква на зламі тисячоліть» тощо.
11 лютого 2013 року Бенедикт XVI у зверненні заявив, що зречеться Святого престолу 28 лютого. Понтифік пояснив свій крок поганим станом здоров'я[1].
28 лютого папа Бенедикт зрікся престолу[2].
Зміст |
Біографія[ред.]
Йозеф Ратцінґер народився у Велику Суботу, 16 квітня 1927 року в маленькому баварському місті Марктл-ам-Інн в родині офіцера поліції. У 1939 році вступає до католицької духовної семінарії в Траунштайні (Traunstein).
У 1943 році 16-річний семінарист був призваний в армію до корпусу протиповітряної оборони, а 1944 року — до вермахту. У 1945 році інтернований німецький солдат попав до табору союзників, про який досі згадує з жахом. 29 червня 1951 року, мюнхенський кардинал Фаульхабер висвятив Ратцінгера в сан священика.
1953 року 26-річний Йозеф блискуче захистив дисертацію про спадщину Святого Августина — і прославився як кращий із теологів Німеччини. 1959 року Ратцінгер став викладачем кафедри теології Боннського університету, а 1966-го — головним експертом у питаннях догматичної теології в Тюбінгенському університеті, де стався ще один перелом в житті: Йозеф Ратцінгер взявся бути головним ідеологічним опонентом промарксистських студентських заворушень, що охопили в 60-і роки всю Європу. 1972 року на противагу антиклерикальним журналам і газетам, що заполонили Європу, Ратцінгер заснував теологічний журнал Communio, який досі є одним з найпопулярніших католицьких видань світу. Рукоположений у березні 1977 в єпископи, опікувався дієцезіями в Мюнхені та Фрайзінгу; у червні того ж року Папа Павло VI звів його в сан кардинала.
Йозеф Ратцінгер — інтелектуал і богослов: знає 10 мов і має 8 докторських ступенів з теології та філософії, — і при цьому переконаний консерватор. Він отримав прізвисько «залізний кардинал», прославившись своїм неприйняттям розлучень, абортів, гомосексуальних шлюбів, клонування та мультикультуралізму. Хоча за віком є кардинали старші за нього, він перебував у кардинальському сані довше за всіх (з 1977 року).
Брав участь у Другому Ватиканському соборі як радник-теолог кардинала Йозефа Фринґуса, проте схвалював не всі з проголошених реформ.
1980 — відхилив пропозицію Папи Івана Павла II очолити Конґреґацію католицької освіти.
1981 — погодився з призначенням на пост префекта Конгрегації доктрини віри, який займав до піднесення у гідність Папи.
3 грудня 2002 року Ратцінґера обрано деканом кардинальської колеґії. Він був також членом комісії Ecclesia Dei, створеної на підставі однойменного Motu proprio Папи Івана Павла II.
19 квітня 2005 року обраний Папою Римським, прийнявши ім'я Бенедикта XVI.
Зречення[ред.]
11 лютого 2013 року Бенедикт XVI оголосив, що через погіршення здоров'я зречеться престолу о 20:00 28 лютого 2013 року.[1][3] Востаннє Папа Римський оголошував про своє добровільне зречення від престолу у 1415 році. Тоді престолу зрікся Григорій XII. Але згідно інформації італійської газети «La Repubblica» дипломатичне зречення є результатом доповіді зробленої для Папи Римського на декількох сотнях сторінок 17 грудня 2012 року, де йшла мова про аналіз стану Католицької Церкви, гомосексуалізм католицьких монахів і целібатів священиків, та розкрадання коштів церкви єпископами[4][5][6][7][8][9][10]
28 лютого 2013 Бенедикт XVI оголосив про зречення від престолу[2]. Від цього часу він офіційно вважається почесним Папою Римським.
Погляди[ред.]
Часто Бенедикт XVI розглядається як консервативний Папа, особливо в порівнянні з Іваном Павлом II. У 2000-х роках американські єпископи схвалили новий переклад Святого Писання, в якому багато термінів чоловічого роду були замінені на поняття середнього роду (щоб не дискримінувати жінок). Кардинал Ратцінгер домігся заборони використання Церквою перекладу, який вважався «ревізіоністським».
Тим часом в Німеччині нещодавно вийшла друком книжка самого Йозефа Ратцінгера, де уродженець Баварії розповів про своє бачення майбутнього католицизму. З неї випливає, що Ратцінгер пропонує консервативний шлях розвитку церкви і «повернення до джерел». У своєму огляді книжки Й. Ратцінгера газета Suddeutsche Zeitung писала, що кардинал вважає європейське християнство порятунком для цивілізації на континенті.
У 2003 році в інтернеті з'явився сайт англійською мовою, присвячений життю і служінню кардинала Йозефа Ратцінгера, префекта Конгрегації віровчення. На головній сторінці задекларовано місію кардинала Йозефа Ратцінгера — проголошувати і захищати доктрину віри і моралі в католицькому світі. Ці слова Івана Павла II багато в чому пояснюють популярність фан-клубу кардинала.
Вибрані твори[ред.]
На разі українською мовою було видано три книги Йозефа Ратцінґера.
- Рацінґер Йосиф. Цінності в часи перемін. Долання майбутніх викликів / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2006. — 168 с. ISBN 966-658-067-5. Ця книга написана перед початком понтифікату про душу сучасного світу, зорієнтованого на економіку й політику. Німецькою видана у 2005 році.
- Венедикт XVI (Рацінґер Йосиф). Сіль землі: Християнство й Католицька Церква в XXI столітті. Розмова Петера Зевальда з Йосифом Рацінґером / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2007. — 282 с. ISBN 978-966-658-103-0. Ця книга вперше видана в Німеччині ще у 1996 році, коли Йосиф Рацінґер був кардиналом й очолював римську конгрегацію у справах віровчення.
- Рацінґер Йосиф. Вступ до християнства: Лекції про Апостольський символ віри з новим вступним есеєм / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2008. — 332 с. ISBN 978-966-658-159-7. Ця книга виникла з курсу лекцій, які автор читав своїм студентам і написана у 1968 р., з поясненням головних засад християнства, стисло викладених у формулюваннях символу віри «Вірую». Переклад здійснено за виданям 2006 року.
Див. також[ред.]
- 8661 Ратцінґер — астероїд, названий на честь Бенедикта XVI[11].
Примітки[ред.]
- ↑ а б Pope Benedict XVI announces his resignation at end of month
- ↑ а б Папа Бенедикт XVI назвав себе пілігримом і назавжди залишив Ватикан
- ↑ Папа Бенедикт XVI пояснив своє рішення про зречення
- ↑ Интерфакс 22.02.13 «СМИ: причина отречения папы римского Бенедикта XVI кроется в скандале вокруг Ватикана» — «Интерфакс», 22.02.2013 © 1997–2012 Независимая газета (рос.)
- ↑ СМИ: Бенедикт XVI решил отречься, узнав о ватиканских клириках-геях, которых шантажировали светские силы (рос.)
- ↑ СМИ назвали «настоящую» причину отречения Папы Римского (рос.)
- ↑ СМИ: Бенедикт XVI отрекается от престола из-за геев (Через гомосексуалистов светские лица влияли на церковные решения) — NR2.ru (рос.)
- ↑ Папа Римский ушел не по своей воле (Настоящей причиной отставки главы Ватикана стали шантаж, коррупция и гомосексуализм) — Артур ВЕСЕЛОВ (рос.)
- ↑ Уход Папы Римского Бенедикта XVI связан с очередным скандалом в Ватикане (рос.)
- ↑ Причиной ухода Папы Римского стал гомосексуализм? — Ольга Матюхина (рос.)
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Посилання[ред.]
| Бенедикт XVI Обрання пап Народився: 16 квітня 1926 |
||
|---|---|---|
| Релігійні посади | ||
| Попередник: Кардинал Юліус Дефнер |
Архієпископ Мюнхенський і Фрайзінзький 1977–1982 |
Наступник: Кардинал Фрідріх Веттер |
| Попередник: Кардинал Франйо Сепер |
Префект Конґреґації з віровчення 1981–2005 |
Наступник: Кардинал Вільям Джозеф Левада |
| Попередник: Кардинал Бернардин Ґантін |
Декан Колеґії кардиналів 2002–2005 |
Наступник: Кардинал Анджело Содано |
| Попередник: Іван Павло II |
 Папа Римський 2005 – 2013 |
Наступник: Франциск I |
