Пінське гето
| Пінське гето | |
 | |
| Країна |
 Білорусь |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Пінськ |
| Часовий пояс | UTC+3 |
| Каталожний код | ghettos/802 |
| Статус спадщини | Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь |
 | |
 Пінське гето у Вікісховищі | |
Координати: 52°07′00″ пн. ш. 26°06′00″ сх. д. / 52.1167000000277766958° пн. ш. 26.100000000027780089340013° сх. д.
Пінське гето (пол. Getto w Pińsku, біл. Пінскае гета) — нацистське гетто, створене нацистською Німеччиною для ув'язнення євреїв, які проживали в місті Пінськ, Західна Білорусь. Пінськ, розташований у східній Польщі, був окупований Червоною армією в 1939 році та включений до складу Білоруської РСР. Місто було захоплене Вермахтом в ході операції «Барбаросса» в липні 1941 року; восени 1941 року він був включений до німецького рейхскомісаріату Україна.
Під час різанини 5–7 серпня 1941 року біля Пінська було вбито 8000 євреїв[1][2]. Наступне створення гетто супроводжувалося — понад рік потому — вбивством ув’язненого єврейського населення Пінська, загалом 26 000 жертв: чоловіків, жінок і дітей. Більшість вбивств сталося між 29 жовтня та 1 листопада 1942 р. поліцейським батальйоном 306 німецької поліції порядку та іншими підрозділами[3]. Це була друга за величиною операція з масового розстрілу в одному населеному пункті під час Голокосту після Бабиного Яру, де кількість загиблих перевищила 33 000 євреїв. Розстріли в Бабиному Яру перевершив лише нацистський Aktion Erntefest 3 листопада 1943 року в окрузі Любліна, коли 42 000–43 000 євреїв було вбито відразу через розстрілювальні ями[4], вириті спеціально для цієї мети[5].
Передумови[ред. | ред. код]
Польща здобула незалежність наприкінці Першої світової війни. Під час пінської різанини в квітні 1919 року під час польсько-радянської війни польський гарнізон без належного процесу стратив 35 чоловіків-євреїв за підозрою в підготовці прорадянської контратаки.
У наступне десятиліття місто зросло до 23 497 жителів у складі Поліського воєводства ІІ Речі Посполитої. У 1921 році він був ненадовго оголошений столицею воєводства, але пожежа у всьому місті призвела до передачі влади до Берестя за кілька місяців. Євреї становили більше половини жителів Пінська та 17,7% населення області. Були відкриті нові єврейські школи, амбулаторія, банк, будинок для престарілих, дитячий будинок.
У 1939 році, після радянського вторгнення до Польщі згідно з пактом Молотова — Ріббентропа, Пінськ і прилеглі території були захоплені Радянським Союзом. Таємна поліція НКВД проводила облави і закривала всі синагоги та крамниці. Послідували масові депортації до Сибіру. У той час населення стало більш ніж на 90% євреями через приплив біженців із контрольованої Німеччиною західної Польщі. Після виборів до Народних Зборів Західної України та Західної Білорусії, що відбулися в атмосфері терору, ця територія була анексована Радянською Білоруською Республікою.
Німецька окупація[ред. | ред. код]
22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз у ході операції «Барбаросса». Передові частини вермахту увійшли до Пінська 4 липня 1941 року. Жителі-християни зустрічали німецьку армію як визволителів від радянської влади, зустрічаючи хлібом і квітами. Згідно з новими антисемітськими правилами, євреям було заборонено залишати місто або робити покупки на ринку, а носити пов’язки із зіркою Давида. Відбувалися безладні вбивства, побиття, грабунки, реквізиції та викрадення євреїв на примусові роботи[6].
Опір і ліквідація гетто[ред. | ред. код]
Гетто в Пінську проіснувало лише півроку, офіційно між 20 квітня і 29 жовтня 1942 року, набагато менше, ніж більшість єврейських гетто в окупованій Німеччиною Польщі. Акція переселення відбулася 1 травня 1942 року. Харчування було нормоване, встановлено огорожу з колючого дроту. Наступного місяця, у червні 1942 року, тут відбулася перша операція з убивства: 3500 євреїв було зібрано в Пінську та неподалік Кобриня та перевезено на Бронну Гору (гора Бронна) для розстрілу[7]. Це також було місце відокремлених масових вбивств євреїв, яких транспортували потягами Голокосту з Берестейського гетто[7].
Населення Пінського гетто збільшувалося, євреїв масово депортували з усіх сусідніх поселень, доки не закінчилися харчі. Ліквідація гетто почалася 28 жовтня 1942 року. Німецький моторизований батальйон зустрів збройний опір підпільників, що стало повним шоком для німецької поліції. Повстанці стріляли з таємно облаштованих бункерів, тож для продовження ліквідації гетто було підтягнуто підкріплення. Згідно з виданим нацистами остаточним звітом, 17 000 євреїв було вбито під час повстання, довівши загальну кількість жертв до 26 200 до закриття гетто[8]. Десять тисяч було вбито за один день, а решта — наступного дня, небагатьом вдалося втекти в ліс. Гетто повністю припинило своє існування. Не згоріла жодна хата[8].
Після війни кордони Польщі були перекроєні, і Пінськ став частиною Радянського Союзу. Частина євреїв, які пережили Голокост, повернулися, але їм було заборонено знову відкривати синагогу. У 1970-1980-х роках більшість з них емігрувала. Пінськ став частиною незалежної Білорусі в 1991 році після розпаду Радянського Союзу. До 1999 року в місті проживало лише 317 євреїв[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Megargee, 2012, с. 1442–43.
- ↑ Azriel Shohet: The Jews of Pinsk, 1881 to 1941
- ↑ The Jews of Pinsk, 1881 to 1941 By Azriel Shohet
- ↑ Browning, Christopher R. (1992–1998). Arrival in Poland (PDF file, direct download 7.91 MB complete. Also: PDF cache archived by WebCite.). Ordinary Men: Reserve Police Battalion 101 and the Final Solution in Poland. Penguin Books. с. 135—142. Процитовано 24 квітня 2014.
Final Solution culminated in the great "harvest festival" (Erntefest) massacre, the single largest German killing operation against Jews in the entire war. With a victim total of 42,000 Jews in the Lublin district, Erntefest surpassed even the notorious Babi Yar massacre of more than 33,000 Jews. [page 162 of current document].
- ↑ Lawrence, Geoffrey, ред. (1946), Session 62: February 19, 1946, The Trial of German Major War Criminals: Sitting at Nuremberg, Germany, т. 7, London: HM Stationery Office, с. 111, архів оригіналу за 16 травня 2013, процитовано 26 травня 2014.
- ↑ Megargee, 2012, с. 1442.
- ↑ а б в Pińsk – Virtual Shtetl. [Архівовано 2017-09-12 у Wayback Machine.] Elektroniczna Encyklopedia Żydowska. Retrieved April 27, 2014.
- ↑ а б Statistical data compiled on the basis of "Glossary of 2,077 Jewish towns in Poland" [Архівовано 2016-02-08 у Wayback Machine.] by Virtual Shtetl Museum of the History of the Polish Jews (англ.), as well as "Getta Żydowskie," by Gedeon, (пол.) and "Ghetto List" by Michael Peters at Deathcamps.org (англ.). Accessed 23 April 2014.
- Megargee, Geoffrey P., ред. (2012). The United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945. Т. II: Ghettos in German-Occupied Eastern Europe. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-00202-0.
Див. також[ред. | ред. код]
- Повстання в гетто в Лахві
- Виникнення Західної Білорусії
- Вацлав Копісто 1943 р. звільнення Пінської тюрми
- Поліська область Східноєвропейської рівнини
| |||||||||||