Реґін (скандинавська міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Реґін (давньоісл. Reginn) — в скандинавській міфології карлик[1] або велетень[2], вихователь Сіґурда (Зіґфріда), син Грейдмара, молодший брат Фафніра та Отра, володів чарами.[3] Фігурирує в «Сазі про Вьольсунґів», «Старшій» та «Молодшій» Еддах.

Історія Реґіна[ред.ред. код]

Реґін був молодшим з синів Грейдмара, неперевершеним в ковальській справі[4]. Коли Одін заплатив Грейдмарові виру за вбивство Отра золотом Андварі, Фафнір та Реґін почали вимагати в батька це золото. Грейдмар відмовився їм його видати, й тоді Фафнір пронизав його уві сні мечем[5]. Реґін почав вимагати в старшого брата свою частину, але той нічого йому не дав, погрожуючи вбивством. Реґін звернувся по пораду до своєї сестри Люнґгейд, але вона не змогла йому допомогти. Фафнір, взявши вигляд Змія, влігся обороняти золото у своєму логовіна Ґнітагейд-ролі. Реґін втік, прихопивши з собою меч Ревіль[6]. Він найнявся ковалем до Г'яльпрека, конунґа Тьода (Ютландія)[3].

Реґін виховував Сіґурда (Зіґфріда), сина Сіґмунда. Коваль розповів йому про своє походження та намовляв вбити Фафніра та заволодіти його золотом. Для вбивства дракона Сіґурд попросив Реґіна викувати йому найкращого меча. Двічі Реґін кував клинки й двічі Сіґурд ламав їх, вдаряючи у ковадло. Третього разу Сіґур приніс Реґінові уламки меча свого бктька Сіґмунда. Реґін викував з них меч Ґрам, яким Сіґурд разрубав ковадло[7]. Викувавши героєві меч, він став знову підбивати його на вбивство Фафніра. Сіґурд сказав своєму вихователеві, що не може добувати скарб дракона, поки не помститься за свого батька Сіґмунда. Помстившися за батька, Сіґурд нарешті погодився битися з драконом. Реґін, який хотів здобути собі золото Андварі, але не хотів ним ділитися з Сіґурдом, дав тому пораду викопати на тропі, якою змій повз на водопій, яму й засісти у ній в засідці, сподіваючись, що Сіґурд вб'є його брата, але й сам захлинеться в змієвій крові. Але Сіґурдові з'явився якийсь старий (Одін) й порадив тому викопати заглиблення для стікання крові[8]. Вражений Сіґурдом, Фафнір попередив героя про те, що Реґін надумав його вбити: «Зраджений Реґіном я, / зрадить й тебе він / загинемо обидва…»[9]. Реґін не чув цього, так як був далеко від місця битви. Між ним та Сіґурдом спалахнула сварка про те, хто з них більше зробив заради перемоги над Змієм. Нарешті, Реґін, випивши крові Фафніра й вирізавши в нього серце мечем Ріділем, ліг спати, наказавши Сіґурдові посмажити для нього серце Фафніра. Посмаживши серце, Сіґурд доторкнувся до нього й обпікся, засунув пальця до рота. Коли кров Фафніра потрапила йому на язик, він став розуміти мову птахів. Він почув, як співають синиці. Одна з них попередила про те, що Реґін хоче його вбити: «От Реґін лежить, / зле він задумав, / обмане він князя, / а той йому вірить; / в гніві складає / злії слова, / за брата помститься / злості коваль»[10]. Почувши це, Сіґур відрубив Реґінові голову, випив кров обидвох братів і з'їв серце Фафніра[11].

Реґін в німецькому епосі[ред.ред. код]

Реґін не згадується у відомій німецькій епічній поемі «Пісня про Нібелунгів». В пізньосередньовічній німецькій «Дивовижній історії про рогового Зіґфріда» розповідається про те, як Зіґфрід найнявся до коваля, працюючи на якого він розбив ковадло й побив його та підмайстра. Бажаючи позбутися Зіґфріда, коваль послав того по вугілля до липи, під якою жив дракон. Здобувши перемогу над драконом та іншими зміями, герой розвів над чудовиськами вогонь та скупався в розтопленому салі зміїв. Ставши невразливим, Зіґфрід не повертається до коваля, а їде до короля Ґібальда (в раніших німецьких епічних піснях звався Ґібіг).[12]

Реґін в фільмах[ред.ред. код]

Реґін з'являється в більшості фільмів про Нібелунгів, в тому числі й у фільмі «Перстень Нібелунгів».

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Він був наймайстернішим з людей і карликом на зріст…» («Старша Едда», «Мова Реґіна», тут і далі — переклад Ілька Біленко-Шумахера, якщо не зазначено іншого).
  2. «Старша Едда», «Мова Фафніра», строфа 38
  3. а б «Старша Едда», «Мова Реґіна».
  4. «Сага о Вёльсунгах», пер. Б. И. Ярхо, М.: Л., 1934, глава 14
  5. «Старшая Эдда» //Речи Регина, пер. А. И. Корсуна, АНСССР, М.-Л., 1963.
  6. «Младшая Эдда»// Язык поэзии, пер. О. А. Смирницкой, М., 1970.
  7. «Сага про Вьольсунґів», глава 15
  8. «Сага про Вьольсунґів», глава 18
  9. «Старша Едда», «Мова Фафніра», строфа 22, тут і далі переклад Ілька Біленко-Шумахера (якщо іншого не зазначено).
  10. «Старша Едда», «Мова Фафніра», строфа 33
  11. «Старша Едда», «Мова Фафніра»
  12. «Песнь про Нибелунгах» //Приложение: Чудеснейшая история о роговом Зигфриде, пер. Н.А Сигал, Л.: Наука, 1972.