Зіґфрід (персонаж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генрі Фюзелі. Крімгільд обіймає мертвого Зіґфріда (1817)

Зіґфрід (нім. Siegfried, середньоверхньонім. Sivrit), Сіґурд (давньоісл. Sigurðr, від sigr — «перемога», urðr — «доля») — один з найважливіших героїв германо-скандинавської міфології та епосу, герой «Пісні про Нібелунгів».

Походження легенди[ред.ред. код]

Питання про вихідний пункт епічної особистості Зіґфріда ще не до кінця вирішене. Дехто хотів бачити в ньому епічне відображення спогадів про історичного князя херусків Армінія, який переміг Вара у Тевтобурзькому лісі (Ґізебрехт, Віґфуссон). Найвірогідніше, що Зіґфрід, разом з Брунгільдою та Гаґеном, є носієм центрального міфічного мотиву саги, до якого потім долучилися інші, подекуди історичні, елементи.

В основі саги лежить загальноєвропейський міф (божественний або демонічний), який тлумачиться по-різному: одні бачать в боротьбі героя зі супротивниками міфічне зображення зміни зими та літа, інші — світла та темряви, дня та ночі; звідси ототожнення Зіґфріда то з богом Бальдром (Лахманн), то з Фрейром (Вільгельм Мюллер) або Тором—Донаром, богом грози; в залежності від цього Брюнгільд розуміється або як весна, або як сонце, або як земна рослинність. Є також вчені (Фішер, Ріхард Гайнцель), які бачать в переказах про Зіґфріда результат злиття декількох міфів або переказів.

Ту форму, в якій головний мотив зберігся в «Пісні про Нібелунгів», він отримав у франків на Рейні; звідси він, не раніше, ніж у VI столітті, перейшов до інших германських народностей, в тому числі й до Скандинавії, де незрозуміле там франкське ім'я Sigifrid було замінене іменем Сіґурда. Там же отримали великого розвитку перекази про його батька, Зіґмунда, та його пращурах, які вже частково існували на материці. «Сага про Вьольсунґів» пов'язує рід героя з верховним божеством, Одіном.

Зіґфрід у «Пісні про Нібелунгів»[ред.ред. код]

Зіґфрід — трагічний герой «Пісні про Нібелунгів». Королевич з Нижнього Рейну, син нідерландського короля Зіґмунда та королеви Сіґлінд, переможець Нібелунгів, який заволодів їх скарбом — золотом Рейну, наділений усіма рисами ідеального епічного героя. Він є благородним, хоробрим, поштивим. Обов'язок та честь для нього є вищими від усього. В «Пісні…» неодноразово підкреслюється його незвичайна привабливість та фізична міць.

Іще за молодощів, ще у юні дні

Чутки про нього чулись дивні та чудні,
Який то був кремез, який то був красунь
Красунь немало надила та могутня юнь.

Ростили королевича, як вимагав той сан,
Кругом чеснотним викохавсь шляхетний молодан.
Став він окрасою отецької землі

Любили його люди і великі, і малі.[1]

Література[ред.ред. код]


Одін Це незавершена стаття з германо-скандинавської міфології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Переклад Миколи Лукаша.