Скальди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скальд Еґіль Скатлаґрімссон, мініатюра з рукописної книги XVII ст.

Ска́льди (норв. Skald, ісл. Skáld) — норвезькі та ісландські поети, співці та декламатори ІХХІІІ ст.ст..

Скальди жили переважно при дворах і дружинах конунгів. Вони складали величальні пісні, окремі строфи з різних приводів, а також вірші, в яких ганьбили ті чи інші явища або особи. За добрий твір скальд міг отримати цілий статок.

Перші скальди з'явилися в Норвегії. У Х ст. мистецтво скальдів отримало широкий розвиток у Ісландії. Відтоді більшість найвідоміших скальдів при дворах скандинавських правителів були ісландцями.

Основні жанри поезії скальдів:

  • драпа — бойова пісня, що уславлює подвиги конунга, його дружини й увиразнює героїчні ідеали.
  • нід- лайлива, грубо дотепна, злободенна пісня про ворогів і недругів.
  • віса

Пісні скальдів, що виконувалися ними самими зазвичай без музичного акомпанементу, в усній традиції зберігались протягом століть.

Дотепер збереглися вірші бл. 300 скальдів. Найвідоміші норвезькі скальди — Брагі Боддасон, Торб'єрн Горнклові (IX ст.), Еґіль Скатлаґрімссон, Кормак Егмундарсон (X ст.), Сноррі Стурлусон (кін. ХІІ — 1-а пол. ХІІІ ст.ст.) тощо.

Вірші скальдів вважаються достовірним історичним джерелом.

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 10, К., 1983, стор. 213
  • Стеблин-Каменский М.И. Происхождение поэзии скальдов. // кн. Скандинавский сборник., вип. 3., Таллінн, 1958 (рос.)
  • Стеблин-Каменский М.И. Культура Исландии, Л.: «Наука», 1967 (рос.)