Енні Оукл
| Енні Оукл | |
|---|---|
| англ. Annie Oakley | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Phoebe Ann Mosey |
| Псевдо | Annie Oakley |
| Народилася |
13 серпня 1860[1][2][…] Огайо, США |
| Померла |
3 листопада 1926[1][2][…] (66 років) Грінвілл, Огайо, США ·злоякісна анемія |
| Поховання | Огайо |
| Країна |
.svg){kind=small} США |
| Діяльність | артистка цирку, каскадерка |
| Роки активності | 1875 — 1924 |
| У шлюбі з | Frank E. Butlerd |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0643007 |
Фібі Енн Моуз, відома як Енні Оуклі (англ. Annie Oakley, нар. 13 серпня 1860[1][2][…], Огайо — пом. 3 листопада 1926[1][2][…], Грінвілл), — американська стрільчиня, каскадерка, артистка цирку та захисниця прав жінок, що прославилася влучністю та віртуозністю стрільби з рушниці. Навчила поводженню зі зброєю понад 15 тисяч жінок.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 13 серпня 1860 року в штаті Огайо, шостою дитиною в сім'ї квакері. Коли їй було 6, у 1866 році батько помер від пневмонії. У 1870 році мати відправила Енні до місцевої родини, де вона провела два роки в наймах. Господарів вона називала «вовками». Коли мати знову одружилась, Енні змогла повернутися до рідних. Через бідність дівчинка рідко відвідувала школу, але згодом змогла отримати додаткову освіту.
В 1881 році в Цинциннаті мандрівний стрілець-шоумен Френсіс Батлер поставив 100 доларів в суперечці з місцевим власником готелю на те, що зможе побити будь-якого місцевого стрільця. 21-річна Енні Оукл кинула йому виклик і перемогла Батлера в організованому змаганні. 20 червня 1882 року вона одружилася з шоуменом.
Кар'єра[ред. | ред. код]
У 1885 Енні Оуклі почала працювати в шоу Баффало Білла «Дикий захід», де стала справжньою зіркою. Вона прострілювала яблуко на голові свого чоловіка, зображення серця на червовому тузі, збивала пробки з пляшок, кулею задувала полум'я свічки і стріляла через плече назад, дивлячись у невелике дзеркало. З відстані 30 м з рушниці 22-го калібру Оуклі розривала на шматки гральну карту і робила в ній ще кілька дірок, перш ніж та падала на землю.
У Великій Британії Енні Оуклі виступала для королеви Вікторії, в Італії — для короля Умберто I, у Франції — для Марі Франсуа Саді Карно. За одним побажанням вона збила попіл з сигари недавно коронованого кайзера Німецької імперії Вільгельма II.
У 1901 році Оуклі потрапила в залізничну катастрофу і отримала тимчасовий параліч. Після п'яти операцій вона відновилася. Покинувши в 1902 році шоу Баффало Білла, Оуклі почала виступати в написаній для неї виставі «The Western Girl», де виконувала роль Ненсі Беррі, яка використала пістолет, гвинтівку і мотузку, щоб перехитрити групу злочинців.
Енні Оуклі навчила поводженню зі зброєю понад 15 тисяч жінок, будучи переконаною, що вміння поводитися зі зброєю для жінки — дієвий засіб самозахисту.
У 1903 році в газеті Вільяма Херста вийшла неправдива стаття, в якій Оуклі звинувачували в крадіжці штанів з метою покупки кокаїну. Попри неправдивість, репутації Оуклі ця інформація дуже зашкодила.
Пізні роки[ред. | ред. код]
Енні Оуклі продовжувала встановлювати рекорди і в 60 років. Одночасно вона займалася благодійною діяльністю і виступала на захист прав жінок. У 1922 році на змаганнях в Північній Кароліні 62-річна Оуклі вразила всі 100 поставлених мішеней з відстані 16 ярдів (15 метрів).
У 1922 році Оуклі з чоловіком потрапили в автомобільну аварію, в результаті якої була вимушена носити ортопедичний апарат на правій нозі. У 1924 році знову повернулася до звичної діяльності.
3 листопада 1926 роки Енні Оуклі померла від анемії. Похована Оуклі в Грінвіллі, штат Огайо. Батлер був пригнічений смертю дружини і помер через 18 днів після неї.
Література[ред. | ред. код]
- Shirl Kasper: Annie Oakley. University of Oklahoma Press, 2000, ISBN 0-8061-3244-2
- Robert M. Quackenbush: Who's That Girl With the Gun? A Story of Annie Oakley. Simon & Schuster, 1988, ISBN 0-13-957671-1
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Енні Оуклі [Архівовано 22 лютого 2008 у Wayback Machine.](англ.)
- Борщевський Л. [1] [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Глобус. — 2007. — № 9.
|
