Флоренс Сайберт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флоренс Б. Сайберт
англ. Florence B. Seibert
Народилася 6 жовтня 1897(1897-10-06)
Істон, Пенсильванія
Померла 23 серпня 1991(1991-08-23) (93 роки)
Сент-Пітерсберг, Пінеллас, Флорида, США[1]
Країна  США
Національність Американка
Місце проживання Сент-Пітерсберг
Діяльність біохімік, викладачка університету
Відома завдяки Виділення чистої форми туберкуліну
Alma mater Коледж Гаучера
Єльський університет
Науковий ступінь доктор філософії[2] (1923)
Науковий керівник Лафаєт Мендель
Заклад Пенсильванський університет
Нагороди

Флоренс Барбара Сайберт (англ. Florence B. Seibert, англ. вимова: [ˈsaɪ.bəɹt][3], 6 жовтня 1897, Істон — 23 серпня 1991, Сент-Пітерсбург)[4] — американський біохімік. Була прийнята до Зали слави жінок у Флориді й до Національної зали слави жінок.

Раннє життя й освіта[ред. | ред. код]

Сайберт народилася 6 жовтня 1897 року в місті Істон, штат Пенсильванія, у сім'ї Джорджа Пітера Сайберта і Барбари (Мемерт) Сайберт.[5] У трирічному віці Флоренс захворіла на поліомієліт.[6] Їй довелося носити стримувальні апарати для ніг[7], що призвело до кульгання протягом всього життя.[8] Будучи підлітком, Сайберт читала біографії відомих вчених, які розпалювали її інтерес до науки.

Сайберт захистила бакалаврську роботу в коледжі Гаучера в Балтиморі[7] в 1918 році.[5] Вона разом зі своїм викладачем хімії, Джессі І. Майнор, працювала у хімічній лабораторії паперового комбінату Гамерслі в Гарфілді, штат Нью-Джерсі, у часи війни.

Доктор Сайберт здобула ступінь доктора філософії з біохімії в Єльському університеті в 1923 році.[5] У Єлі вона вивчала внутрішньовенне введення молочних білків під керівництвом Лафаєта Менделя .[9] Вона розробила метод запобігання зараження цих білків бактеріями.

Професійні досягнення та нагороди[ред. | ред. код]

У 1923 році Сайберт працювала постдокторантом у Меморіальному інституті Ото С. А. Спрейга[10] в Чиказькому університеті. Її фінансувало Американське філософське товариство. Вона продовжувала працювати неповний робочий день у лабораторії Ріккетса в Чиказькому університеті й неповний день у Меморіальному інституті Ото С. А. Спрейга в Чикаго.

У 1924 році Сайберт отримала премію Говарда Тейлора Рікеттса в Чиказькому університеті за роботу, яку вона розпочала в Єлі і продовжувала в Чикаго. У Єлі Сайберт зробила цікаву знахідку: внутрішньовенні ін'єкції часто спричинюють гарячку у пацієнтів. Доктор Сайберт визначила, що її спричинюють токсини, що виробляються бактеріями. Дані токсини можуть забруднювати дистильовану воду, коли бризки окропу в колбі для дистиляції досягають колби-приймача. Сайберт винайшла новий метод запобігання забруднення води під час процесу дистиляції шляхом схоплення бризків у «пастку».[11] Вона опублікувала свій метод в Американському Журналі Фізіології. Згодом його було одобрено Управлінням харчових продуктів і лікарських засобів, Національним інститутом охорони здоров'я й іншими фармацевтичними фірмами.[12] У 1962 році Сайберт була нагороджена Меморіальною премією Джона Елліота від Американської асоціації банків крові за роботу над пірогенами (речовинами, що спричинюють гарячку).[5]

З 1924-28 рр. Сайберт працювала інструктором із патології в Чиказькому університеті та була запрошена на посаду доцента з біохімії в 1928 році. У 1927 році її молодша сестра Мейбл переїхала до Чикаго, щоб жити і працювати з нею. Мейбл вважалася і секретарем Флоренс, і її науковим співробітником.[5]

За цей час Сайберт познайомилася з доктором наук Есмондом Р. Лонгом, який досліджував туберкульоз. У 1932 р. вона погодилася переїхати разом із Лонгом в Інститут Генрі Фіппса при Університеті Пенсільванії. Лонг став професором патології та директором лабораторій Інституту Фіппса, а Сайберт — доцентом із біохімії. Їхньою метою була розробка надійного тесту на виявлення туберкульозу. Попередній варіант туберкуліну, який створив Роберт Кох, давав помилково негативні результати під час тестування на туберкульоз з 1890-х р. через домішки в матеріалі.[11]

Під час кураторства й фінансуванням Лонга, Сайберт визначила, що активним агентом туберкуліну є білок. Протягом декількох років Сайберт працювала над розробкою методів виділення й очищення білка від мікобактерій туберкульозу для того, щоб отримати очищену білкову похідну (PPD) та уможливити створення надійного тесту на туберкульоз.[11][13]

Її перша публікація про очищення туберкуліну з'явилася в 1934 році.[8] Деякі джерела приписують їй успішне виділення молекули білка туберкульозу протягом 1937–38 рр,[14] коли вона відвідала Уппсальський університет, Швеція, як член Гуггенхайма, щоб співпрацювати з нобелівським вченим Теодором Сведбергом, який займався білками.[7] Вона розробила методи очищення кристалічного туберкуліну з використанням фільтрів із пористої глини й обробленої азотною кислотою бавовни.[11] У 1938 році вона була нагороджена медаллю Трюдо Національної асоціації з туберкульозу.[15]

У 1940-х роках очищена білкова похідна Флоренс Сайберт (PPD) стало національним[12] і міжнародним стандартом для туберкулінових тестів.[13]

У 1943 році Сайберт отримала першу нагороду за свої досягнення від Американської асоціації жінок з вищою освітою.

Сайберт залишалася в Інституті Генрі Фіппса в Пенсильванському Університеті з 1932 по 1959 рік. Вона була доцентом у 1932—1955 рр., професором біохімії у 1955—1959 рр. і заслуженим професором з моменту її офіційного виходу на пенсію в 1959 році.[5]

Пізніше Флоренс разом із сестрою Мейбл переїхала до Сейнт-Пітерсберґа, штат Флорида, де вона продовжувала досліджувати можливі зв'язки між бактеріями й видами раку, співпрацюючи з лікарнею Маунд Парк[5] і з дослідницьким центром Бей-Пайнс.[12] Вона продовжувала публікувати наукові праці до 1977 року. Теорії, що стосуються бактерій і раку досі залишаються суперечливими.[16]

У 1968 році Сайберт опублікувала свою автобіографію «Галька на пагорбі вченого» (Pebbles on the Hill of a Scientist).[17]

Флоренс Сайберт померла в будинку для людей похилого віку «Пам-Спрингс» у Сейнт-Пітерсберзі, штат Флорида, 23 серпня 1991 року.

Меморіальна дошка в Істоні, штат Пенсільванія, на честь доктора Флоренс Сайберт.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 2. — P. 1173. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. ↑ Encyclopedia of World Biography — Gale.
  3. ↑ Pronouncing Dictionary of the Supreme Court of the United States. documents.law.yale.edu. Documents Collection Center | Yale University. Процитовано 15 березня 2020.
  4. ↑ Florence B. Seibert. Social Security Death Index. New England Historic Genealogical Society. Процитовано 27 квітня 2011.
  5. ↑ а б в г д е ж Florence B. Seibert. Encyclopedia of World Biography. The Gale Group Inc. 2004.
  6. ↑ Yost, Edna (1943). American Women of Science. Philadelphia and New York: Frederick A. Stokes Company.
  7. ↑ а б в Ogilvie, Marilyn; Harvey, Joy (2000). The biographical dictionary of women in science. New York: Routledge. с. 1173. ISBN 0-415-92038-8. Процитовано 26 жовтня 2015.
  8. ↑ а б Florence Seibert, American Biochemist, 1897–1991. Chemistry Explained. Процитовано 26 жовтня 2015.
  9. ↑ Florence Barbara Seibert papers, 1920-1977. American Philosophical Society. Процитовано 26 жовтня 2015.
  10. ↑ History. www.spragueinstitute.org. Процитовано 11 листопада 2017.
  11. ↑ а б в г Esmond R. Long and Florence B. Seibert. Chemical Heritage Foundation. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 27 квітня 2011.
  12. ↑ а б в Search Tips advanced search magbottom Dr. Florence Seibert Historical Marker. Explore PA History. Процитовано 26 жовтня 2015.
  13. ↑ а б Dacso, C. C. (1990). Chapter 47: Skin Testing for Tuberculosis. У Walker (ред.). Clinical Methods: The History, Physical, and Laboratory Examinations (вид. 3rd). Boston: Butterworths. ISBN 9780409900774. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  14. ↑ Windsor, Laura Lynn (2002). Women in medicine : an encyclopedia. Oxford: ABC-Clio. с. 184—185. ISBN 978-1576073926. Процитовано 26 жовтня 2015.
  15. ↑ Notable women in the physical sciences : a biographical dictionary. Westport, Conn.: Greenwood Press. 1997. ISBN 0313293031. OCLC 34894324.
  16. ↑ Cantwell, Jr., Alan (1998). Are Killer Microbes Causing Breast Cancer?. New Dawn. 48.
  17. ↑ Seibert, Florence Barbara (1968). Pebbles on the Hill of a Scientist. St. Petersburg, FL: St. Petersburg Printing Company. ASIN B0006D317A.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флоренс_Сайберт&oldid=36394424