Джейн Фонда
| Джейн Фонда Jane Seymour Fonda |
|
 Джейн Фонда у 2007 році |
|
| Ім’я при народженні | Джейн Сеймур Фонда |
| Народження | 21 грудня 1937 (75 років) Нью-Йорк, США |
| Громадянство |  США |
| Рід діяльності | кіноакторка |
| Роки діяльності | з 1967 року |
| IMDb | ID 0000404 |
| Нагороди | |
|---|---|
Джейн Сеймур Фонда (англ. Jane Seymour Fonda; * 21 грудня 1937, Нью-Йорк) — американська акторка, модель, письменниця, продюсер, громадська активістка і філантроп, дочка актора Генрі Фонди.
Зміст |
Біографія [ред.]
Юні роки [ред.]
Джейн Фонду назвали на честь леді Джейн Сеймур, третьої дружини короля Генріха VIII. Вона навчалася в нью-йоркській Акторської студії, після чого стала моделлю і одночасно працювала в театрі. Пізніше вона стала зніматися в кіно, хоча режисери спочатку не розпізнали в ній великої акторського дарування і більше експлуатували її привабливу зовнішність. Пізніше Джейн зіграла у вестерні «Кет Балу» (1965) режисера Еліота Сільверстайн і «Барбареллі» (1968) Роже Вадима, спародіювавши свої ролі тих років.
Початок кінокар'єри [ред.]
Справжня кар'єра в кіно, Джейн Фонди почалася з чарівної «Неймовірної історії» (1960) режисера І.Логана, за нею послідували "Прогулянки по дикій стороні « (1962), в тому ж році Джейн знялася у фільмі режисера Д. Кьюкора »Доповідь Чепмена", потім у картині «Неділя в Нью-Йорку». Тільки тоді Джейн змусила заговорити про себе по-справжньому, хоча критика оцінила всі ці її роботи неоднозначно. Одні, не заперечуючи здібностей молодої акторки, говорили про те, що самі фільми не заслуговують на увагу, інші, навпаки, вважали їх цікавими і відзначали успіх Джейн Фонди, якого вона досягла в цих фільмах. Всі ролі, які Джейн Фонда зіграла в кіно, можна розділити на дві групи. У одних вона поставала в образі «сексуальної кішечки», в інших, навпаки, намагалася вирватися з нав'язаного їй амплуа і проявити себе насамперед як драматична актриса.
У пошуках самостійності Джейн Фонда в середині шістдесятих років переїжджає до Франції, де зустрічає французького режисера Роже Вадима, який незабаром стає її першим чоловіком (актрисі приписують і інші численні романи, але офіційно в шлюб вона вступала тричі). Роже Вадим знімає Джейн в гучній еротичної картині «Барбарелла». Шлюб з Роже Вадимом тривав з 1965 по 1973 рік.
Другий шлюб Джейн уклала з Томом Хайденом, політиком і ліберальним діячем. Він залучив її до політичної діяльності, і завдяки йому Джейн стала брати участь в антивоєнних демонстраціях. Цей шлюб тривав з 1973 по 1990 рік.
Третім чоловіком в 1991 році став Тед Тернер, кіномагнат, власник мережі кабельного телебачення. Але в 2001 році цей шлюб завершився розлученням, через зраду Тернера.
Успіх [ред.]
Джейн проявила себе вже як блискуча драматична актриса, знявшись у фільмі режисера С. Поллака «Загнаних коней пристрілюють, чи не так?» (1969). Цей фільм відразу після виходу на екрани США з'явився і Радянському Союзі, що стало рідкісним винятком, причому його навіть показали по телебаченню. Зазвичай радянські глядачі бачили тільки старі, зняті кілька десятиліть тому, американські фільми, та й то не всі. Ця картина відомого американського режисера Сідні Поллака, в якому відображена драматична історія часів економічної кризи 30-х років, повинна була продемонструвати радянським людям безрадісну і повну поневірянь життя сучасного капіталістичного суспільства. Попри те, що в цьому фільмі повною мірою розкрився драматичний талант Джейн Фонди, Американська академія кіномистецтва не удостоїла її «Оскару».
Хоча, може бути, саме завдяки Джейн Фонді фільм Сідні Поллака і потрапив в СРСР, оскільки на той час під впливом свого другого чоловіка Тома Хайдена вона почала займатися політикою. Її поїздка до Північного В'єтнаму у розпал війни викликала справжню бурю в американській пресі. Актриса отримала прізвисько «ханойська Джейн». Тоді ж вона вперше на кілька років перестала зніматися. У кінці семидесятих Джейн знову повернулася в кіно і досягла успіху. У 1978 рік у за роль американського драматурга Ліліан Хеллман у фільмі «Джулія» (1977) вона отримує «Золотий глобус» як краща актриса.
Свій перший « Оскар» Джейн Фонда отримала за роль повії у фільмі «Клют» (1971). Другий раз вона була удостоєна цієї премії за роль у фільмі «Повернення додому» (1978), де відбилися її враження від пережитого під час війни у В'єтнам е.
В кінці сімдесятих років Джейн заснувала власну компанію «ІПС філмз». Її картини відразу ж привернули увагу критики. Це перш за все трилер з елементами детективу «Китайський синдром» (1979), де розповідається про замовчування аварії на атомній станції, і «На золотому озері» (1981), де Фонда зіграла в дуеті разом зі своїм батьком. Останніми ж її роботами стали ролі у фільмах «Старий грінго» (1989) і «Стенлі і Айріс» (1990).
Відхід з кіно [ред.]
У 1990 році після провалу в прокаті фільму «Стенлі і Айріс» Фонда кілька років не знімалася, оголосила, що вирішила остаточно піти з кіно. Як і деякі інші актриси, вона хотіла, щоб глядачі запам'ятали її молодою. Але, тим не менш, вона продовжує свою громадську діяльність і постійно з'являється на сторінках світської хроніки. Вона демонструє активний спосіб життя, дає різні поради щодо здоров'я і зовнішнього вигляду.
У листопаді 1993 Фонду побувала в Москві разом з Тедом Тернером, якому була вручена Міжнародна Леонардо-премія.
Під час одного з приїздів до Росії Джейн Фонда взяла участь у знаменитому пробігу навколо Кремля. Фонду розробила відомий комплекс вправ з аеробіки. Для цього вона випустила спеціальну книгу «Джейн Фонда. Вправи» і прості інструкції до неї, записані на відеокасетах, а потім організувала мережу спортивних залів по всій Америці.
У 2005 вона повернулася в кінематограф, зігравши у фільмі «Якщо свекруха — монстр» в дуеті з Дженніфер Лопес.
Фільмографія [ред.]
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Роль |
|---|---|---|---|
| 1960 | Велика історія | Tall Story | Джун Райдер |
| 1962 | Період регулювання | Period of Adjustment | Ізабель Хаверстік |
| 1962 | Рапорт Чепман | The Chapman Report | Кетлін Барклай |
| 1962 | Прогулянка по безпутного кварталу | Walk on the Wild Side | Кітті Твіст |
| 1963 | Неділя в Нью-Йорку | Sunday in New York | Ейлін Тайлер |
| 1963 | Холодним вдень | In the Cool of the Day | Крістін Боннер |
| 1964 | Карусель | La Ronde | Софі |
| 1964 | Хижачка | Les Félins | Мелінда |
| 1965 | Кет Балу | Cat Ballou | Кетрін Балу |
| 1966 | Погоня | The Chase | Ганна Рівз |
| 1966 | Кожну середу | Any Wednesday | Еллен Гордон |
| 1966 | Гра закінчена | La Curée | Рене Саккард |
| 1967 | Босоніж по парку | Barefoot in the Park | Корі Браттер |
| 1967 | Квапливий захід | Hurry Sundown | Джулі Енн Уорен |
| 1968 | Три кроки в маренні (сегмент «Метценгерштейн») | Tre Passi Nel Delirio | Федеріка |
| 1968 | Барбарелла | Barbarella | Барбарелла |
| 1969 | Загнаних коней пристрілюють, чи не так? | They Shoot Horses, Don `t They? | Глорія |
| 1971 | Клют | Klute | |
| 1972 | Усе відмінно | Tout va bien | |
| 1973 | Стельярд Блюз | Steelyard Blues | Алан Майерсон |
| 1973 | Ляльковий будиночок | A Doll's House | Нора Хелмер |
| 1976 | Синій птах | The Blue Bird | |
| 1977 | Джулія | Julia | |
| 1977 | Забавні пригоди Діка і Джейн | Fun With Dick And Jane | Джейн |
| 1978 | Повернення додому | Coming Home | |
| 1978 | Наближається вершник | Comes a Horseman | |
| 1979 | Китайський синдром | The China Syndrome | Кімберлі Уеллс |
| 1979 | Електричний вершник | The Electric Horseman | |
| 1980 | З дев'яти до п'яти | Nine to Five | Джуді Бернлі |
| 1980 | Вся ця дурниця | Rollover | Лі Вінтерс |
| 1980 | На золотому озері | On Golden Pond | Челсі Тейер Вейн |
| 1984 | Ляльковий майстер | The Dollmaker | Герті Невелс |
| 1985 | Агнець божий | Agnes of God | |
| 1986 | На наступний ранок | The Morning After | |
| 1989 | Старий грінго | Old Gringo | Херрієт Уінслоу |
| 1990 | Стенлі і Айріс | Stanley & Iris | Айріс Кінг |
| 2002 | У пошуках Дебри Вінгер | Searching for Debra Winger | в ролі самої себе |
| 2005 | Якщо свекруха — монстр | Monster-in-Law | Віола Філдс |
| 2007 | Крута Джорджія | Georgia Rule | Джорджія Рендалл |
Нагороди та номінації [ред.]
Оскар [ред.]
- Оскар-1987 (номінація) краща жіноча роль («На наступний ранок»)
- Оскар-1982 (номінація) краща жіноча роль другого плану («На золотому ставку»)
- Оскар-1980 (номінація) краща жіноча роль («Китайський синдром»)
- Оскар-1979 краща жіноча роль («Повернення додому»)
- Оскар-1978 (номінація) краща жіноча роль («Джулія»)
- Оскар-1972 краща жіноча роль («Клют»)
- Оскар-1970 (номінація) краща жіноча роль («Загнаних коней пристрілюють, чи не так?»)
Золотий глобус [ред.]
- Золотий глобус-1985 (номінація) краща жіноча роль у телефільмі («Ляльковий майстер»)
- Золотий глобус-1982 (номінація) краща жіноча роль другого плану («На золотому ставку»)
- Золотий глобус-1980 світова кінозірка, (номінація) краща жіноча роль у драмі («Китайський синдром»)
- Золотий глобус-1979 краща жіноча роль у драмі («Повернення додому»), світова кінозірка
- Золотий глобус-1978 краща жіноча роль у драмі («Джулія»)
- Золотий глобус-1973 світова кінозірка
- Золотий глобус-1972 краща жіноча роль у драмі («Клют»)
- Золотий глобус-1970 (номінація) краща жіноча роль у драмі («Загнаних коней пристрілюють, чи не так?»)
- Золотий глобус-1967 (номінація) краща жіноча роль у комедії або мюзиклі («Кожну середу»)
- Золотий глобус-1966 (номінація) краща жіноча роль у комедії або мюзиклі («Кет Беллу»)
- Золотий глобус-1962 багатообіцяючий новачок (з Христиною Кауфман і Енн-Маргрет)
БАФТА [ред.]
- БАФТА-1983 (номінація) краща жіноча роль другого плану («На золотому ставку»)
- БАФТА-1980 краща жіноча роль («Китайський синдром»)
- БАФТА-1979 краща жіноча роль («Джулія»)
- БАФТА-1972 (номінація) краща жіноча роль («Клют»)
- БАФТА-1971 (номінація) краща жіноча роль («Загнаних коней пристрілюють, чи не так?»)
- БАФТА-1968 (номінація) краща іноземна актриса («Босоніж в парку»)
Еммі [ред.]
- Еммі-1995 (номінація) кращий телесеріал («Жіноче століття»)
- Еммі-1984 (номінація) краща жіноча роль у телефільмі («Ляльковий майстер»)
Посилання [ред.]
- Джейн Фонда на сайті Internet Movie Database (англ.)
- «Ханойська Джейн» розкриває душу
- Peter Brush. Hating Jane: The American Military and Jane Fonda (англ.)
- Hanoi’d with Jane (англ.)
- Hanoi Jane: Yesterday’s Fiery Communist Revolutionary (англ.)
- Текст запису Джейн Фонди з ханойскому радио 22 серпня 1972 року (англ.)
