Джейн Фонда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джейн Фонда
Jane Seymour Fonda
Jane Fonda Cannes.jpg
Джейн Фонда у 2007 році
Ім’я при народженні Джейн Сеймур Фонда
Народження 21 грудня 1937(1937-12-21) (76 років)
Нью-Йорк, США
Громадянство США США
Рід діяльності кіноакторка
Роки діяльності з 1967 року
IMDb ID 0000404
Нагороди

Оскар (1971 рік, 1978 рік)
Золотий глобус

Джейн Сеймур Фонда (англ. Jane Seymour Fonda; * 21 грудня 1937, Нью-Йорк) — американська акторка, модель, письменниця, продюсер, громадська активістка і філантроп, дочка актора Генрі Фонди.

Біографія[ред.ред. код]

Юні роки[ред.ред. код]

Джейн Фонду назвали на честь леді Джейн Сеймур, третьої дружини короля Генріха VIII. Вона навчалася в нью-йоркській Акторській студії, після чого стала моделлю і одночасно працювала в театрі. Пізніше вона стала зніматися в кіно, хоча режисери спочатку не розпізнали в ній великої акторського дарування і більше експлуатували її привабливу зовнішність. Пізніше Джейн зіграла у вестерні «Кет Балу» (1965) режисера Еліота Сільверстайн і «Барбареллі» (1968) Роже Вадима, спародіювавши свої ролі тих років.

Джейн Фонда у ролі Барбарелли

Початок кінокар'єри[ред.ред. код]

Справжня кар'єра в кіно, Джейн Фонди почалася з чарівної «Неймовірної історії» (1960) режисера І.Логана, за нею послідували "Прогулянки по дикій стороні " (1962), в тому ж році Джейн знялася у фільмі режисера Д. Кьюкора «Доповідь Чепмена», потім у картині «Неділя в Нью-Йорку». Тільки тоді Джейн змусила заговорити про себе по-справжньому, хоча критика оцінила всі ці її роботи неоднозначно. Одні, не заперечуючи здібностей молодої акторки, говорили про те, що самі фільми не заслуговують на увагу, інші, навпаки, вважали їх цікавими і відзначали успіх Джейн Фонди, якого вона досягла в цих фільмах. Всі ролі, які Джейн Фонда зіграла в кіно, можна розділити на дві групи. У одних вона поставала в образі «сексуальної кішечки», в інших, навпаки, намагалася вирватися з нав'язаного їй амплуа і проявити себе насамперед як драматична актриса.

У пошуках самостійності Джейн Фонда в середині шістдесятих років переїжджає до Франції, де зустрічає французького режисера Роже Вадима, який незабаром стає її першим чоловіком (актрисі приписують і інші численні романи, але офіційно в шлюб вона вступала тричі). Роже Вадим знімає Джейн в гучній еротичної картині «Барбарелла». Шлюб з Роже Вадимом тривав з 1965 по 1973 рік.

Другий шлюб Джейн уклала з Томом Хайденом, політиком і ліберальним діячем. Він залучив її до політичної діяльності, і завдяки йому Джейн стала брати участь в антивоєнних демонстраціях. Цей шлюб тривав з 1973 по 1990 рік.

Третім чоловіком в 1991 році став Тед Тернер, кіномагнат, власник мережі кабельного телебачення. Але в 2001 році цей шлюб завершився розлученням, через зраду Тернера.

Успіх[ред.ред. код]

Джейн проявила себе вже як блискуча драматична актриса, знявшись у фільмі режисера С. Поллака «Загнаних коней пристрілюють, чи не так?» (1969). Цей фільм відразу після виходу на екрани США з'явився і Радянському Союзі, що стало рідкісним винятком, причому його навіть показали по телебаченню. Зазвичай радянські глядачі бачили тільки старі, зняті кілька десятиліть тому, американські фільми, та й то не всі. Ця картина відомого американського режисера Сідні Поллака, в якому відображена драматична історія часів економічної кризи 30-х років, повинна була продемонструвати радянським людям безрадісну і повну поневірянь життя сучасного капіталістичного суспільства. Попри те, що в цьому фільмі повною мірою розкрився драматичний талант Джейн Фонди, Американська академія кіномистецтва не удостоїла її «Оскару».

Джейн Фонда з чоловіком Тедом Тернером в 1990 році

Хоча, може бути, саме завдяки Джейн Фонді фільм Сідні Поллака і потрапив в СРСР, оскільки на той час під впливом свого другого чоловіка Тома Хайдена вона почала займатися політикою. Її поїздка до Північного В'єтнаму у розпал війни викликала справжню бурю в американській пресі. Актриса отримала прізвисько «ханойська Джейн». Тоді ж вона вперше на кілька років перестала зніматися. У кінці семидесятих Джейн знову повернулася в кіно і досягла успіху. У 1978 рік у за роль американського драматурга Ліліан Хеллман у фільмі «Джулія» (1977) вона отримує «Золотий глобус» як найкраща актриса.


Свій перший « Оскар» Джейн Фонда отримала за роль повії у фільмі «Клют» (1971). Другий раз вона була удостоєна цієї премії за роль у фільмі «Повернення додому» (1978), де відбилися її враження від пережитого під час війни у В'єтнам е.

В кінці сімдесятих років Джейн заснувала власну компанію «ІПС філмз». Її картини відразу ж привернули увагу критики. Це перш за все трилер з елементами детективу «Китайський синдром» (1979), де розповідається про замовчування аварії на атомній станції, і «На золотому озері» (1981), де Фонда зіграла в дуеті разом зі своїм батьком. Останніми ж її роботами стали ролі у фільмах «Старий грінго» (1989) і «Стенлі і Айріс» (1990).

Відхід з кіно[ред.ред. код]

У 1990 році після провалу в прокаті фільму «Стенлі і Айріс» Фонда кілька років не знімалася, оголосила, що вирішила остаточно піти з кіно. Як і деякі інші актриси, вона хотіла, щоб глядачі запам'ятали її молодою. Але, тим не менш, вона продовжує свою громадську діяльність і постійно з'являється на сторінках світської хроніки. Вона демонструє активний спосіб життя, дає різні поради щодо здоров'я і зовнішнього вигляду.

У листопаді 1993 Фонду побувала в Москві разом з Тедом Тернером, якому була вручена Міжнародна Леонардо-премія.

Під час одного з приїздів до Росії Джейн Фонда взяла участь у знаменитому пробігу навколо Кремля. Фонду розробила відомий комплекс вправ з аеробіки. Для цього вона випустила спеціальну книгу «Джейн Фонда. Вправи» і прості інструкції до неї, записані на відеокасетах, а потім організувала мережу спортивних залів по всій Америці.

У 2005 вона повернулася в кінематограф, зігравши у фільмі «Якщо свекруха — монстр» в дуеті з Дженніфер Лопес.

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Фільм Оригінальна назва Роль
1960 Велика історія Tall Story Джун Райдер
1962 Період регулювання Period of Adjustment Ізабель Хаверстік
1962 Рапорт Чепман The Chapman Report Кетлін Барклай
1962 Прогулянка по безпутного кварталу Walk on the Wild Side Кітті Твіст
1963 Неділя в Нью-Йорку Sunday in New York Ейлін Тайлер
1963 Холодним вдень In the Cool of the Day Крістін Боннер
1964 Карусель La Ronde Софі
1964 Хижачка Les Félins Мелінда
1965 Кет Балу Cat Ballou Кетрін Балу
1966 Погоня The Chase Ганна Рівз
1966 Кожну середу Any Wednesday Еллен Гордон
1966 Гра закінчена La Curée Рене Саккард
1967 Босоніж по парку Barefoot in the Park Корі Браттер
1967 Квапливий захід Hurry Sundown Джулі Енн Уорен
1968 Три кроки в маренні (сегмент «Метценгерштейн») Tre Passi Nel Delirio Федеріка
1968 Барбарелла Barbarella Барбарелла
1969 Загнаних коней пристрілюють, чи не так? They Shoot Horses, Don `t They? Глорія
1971 Клют Klute
1972 Усе відмінно Tout va bien
1973 Стельярд Блюз Steelyard Blues Алан Майерсон
1973 Ляльковий будиночок A Doll's House Нора Хелмер
1976 Синій птах The Blue Bird
1977 Джулія Julia
1977 Забавні пригоди Діка і Джейн Fun With Dick And Jane Джейн
1978 Повернення додому Coming Home
1978 Наближається вершник Comes a Horseman
1979 Китайський синдром The China Syndrome Кімберлі Уеллс
1979 Електричний вершник The Electric Horseman
1980 З дев'яти до п'яти Nine to Five Джуді Бернлі
1980 Вся ця дурниця Rollover Лі Вінтерс
1980 На золотому озері On Golden Pond Челсі Тейер Вейн
1984 Ляльковий майстер The Dollmaker Герті Невелс
1985 Агнець божий Agnes of God
1986 На наступний ранок The Morning After
1989 Старий грінго Old Gringo Херрієт Уінслоу
1990 Стенлі і Айріс Stanley & Iris Айріс Кінг
2002 У пошуках Дебри Вінгер Searching for Debra Winger в ролі самої себе
2005 Якщо свекруха — монстр Monster-in-Law Віола Філдс
2007 Крута Джорджія Georgia Rule Джорджія Рендалл

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

Оскар[ред.ред. код]

  • Оскар-1987 (номінація) найкраща жіноча роль («На наступний ранок»)
  • Оскар-1982 (номінація) найкраща жіноча роль другого плану («На золотому ставку»)
  • Оскар-1980 (номінація) найкраща жіноча роль («Китайський синдром»)
  • Оскар-1979 найкраща жіноча роль («Повернення додому»)
  • Оскар-1978 (номінація) найкраща жіноча роль («Джулія»)
  • Оскар-1972 найкраща жіноча роль («Клют»)
  • Оскар-1970 (номінація) найкраща жіноча роль («Загнаних коней пристрілюють, чи не так?»)

Золотий глобус[ред.ред. код]

  • Золотий глобус-1985 (номінація) найкраща жіноча роль у телефільмі («Ляльковий майстер»)
  • Золотий глобус-1982 (номінація) найкраща жіноча роль другого плану («На золотому ставку»)
  • Золотий глобус-1980 світова кінозірка, (номінація) найкраща жіноча роль у драмі («Китайський синдром»)
  • Золотий глобус-1979 найкраща жіноча роль у драмі («Повернення додому»), світова кінозірка
  • Золотий глобус-1978 найкраща жіноча роль у драмі («Джулія»)
  • Золотий глобус-1973 світова кінозірка
  • Золотий глобус-1972 найкраща жіноча роль у драмі («Клют»)
  • Золотий глобус-1970 (номінація) найкраща жіноча роль у драмі («Загнаних коней пристрілюють, чи не так?»)
  • Золотий глобус-1967 (номінація) найкраща жіноча роль у комедії або мюзиклі («Кожну середу»)
  • Золотий глобус-1966 (номінація) найкраща жіноча роль у комедії або мюзиклі («Кет Беллу»)
  • Золотий глобус-1962 багатообіцяючий новачок (з Христиною Кауфман і Енн-Маргрет)

БАФТА[ред.ред. код]

  • БАФТА-1983 (номінація) найкраща жіноча роль другого плану («На золотому ставку»)
  • БАФТА-1980 найкраща жіноча роль («Китайський синдром»)
  • БАФТА-1979 найкраща жіноча роль («Джулія»)
  • БАФТА-1972 (номінація) найкраща жіноча роль («Клют»)
  • БАФТА-1971 (номінація) найкраща жіноча роль («Загнаних коней пристрілюють, чи не так?»)
  • БАФТА-1968 (номінація) найкраща іноземна актриса («Босоніж в парку»)

Еммі[ред.ред. код]

  • Еммі-1995 (номінація) найкращий телесеріал («Жіноче століття»)
  • Еммі-1984 (номінація) найкраща жіноча роль у телефільмі («Ляльковий майстер»)

Посилання[ред.ред. код]