Товстий кишечник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Товстий кишечник
Magendarmkanal.JPG
Схема будови шлунково-кишкового тракту людини:
1-Стравохід, 2-Шлунок, 3-Дванадцятипала кишка, 4-Тонкий кишківник, 5-Сліпа кишка, 6-Апендикс, 7-Товстий кишечник, 8-Пряма кишка, 9-Анус
Gray1223.png
Черевний відділ, показані печінка, шлунок і товста кишка
Латинська назва intestinum crassum
Анатомія Грея subject #249 1177
Артерія Верхня брижова, внутрішня брижова і клубова артерія
Лімфа внутрішні брижові лімфатичні вузли
Dorlands/Elsevier Large intestine

Товсти́й кише́чник (лат. Intestinum crassum), або товста́ кишка́ — кінцева ділянка шлунково-кишкового тракту людини. Тут відбувається в основному всмоктування води і формування з харчової кашки (хімуса) оформленого калу. Товста кишка — похідна задньої кишки[1].

У інших хребетних характер товстої кишки носить лише кінцева вивідна частина, фізіологічно відповідна прямій, а інші частини кишок носять характер тонких кишок. Загальна довжина кишечника дорівнює 1.5-2 м. Його слизова оболонка не має ворсинок.

Анатомія товстого кишечника людини[ред.ред. код]

Товста кишка — найбільш широка частина кишок у ссавців, зокрема у людини. Складається зі сліпої (caecum), ободової (colon), сигмоподібної (sigmoidei) і прямої кишок (rectum).

В ободової кишці людини розрізняють: висхідну частину, що становить безпосереднє продовження сліпої; поперечно лежачу частину; спадну частин, що з'єднуються з прямою кишкою за допомогою вигину у вигляді букви S. Ободова кишка сходить вертикально, лягаючи над crista ossi s ilei і прикриваючи нижню третину нирки. Тут вона повертає круто і переходить в colon transversum, яка в лівому підребер'ї звичайно утворює S-подібний вигин, а потім круто загинається вниз і переходить в colon descendens. Сигмоподібний вигин (Flexura sigmoidea) утворює, по суті, петлю різної довжини і форми і часто глибоко звішується в малий таз, іноді піднімається вгору, сягаючи шлунка та печінки. Ця частина і colon transversura мають власну брижу, тоді як спадна і висхідні гілки тільки частково прикриті покривом очеревини.

Довжина товстих кишок варіює від 120 до 227 см і в середньому становить 158,4 см. Тільки пряма кишка має гладку внутрішню поверхню, інша ж частина містить у стінці на всьому своєму протязі три плоскі щільних м'язових потовщення (taeniae coli), між якими стінка представляється роздутою, але внаслідок нерівномірного розвитку поперечної мускулатури ці здуття поруч поперечних перетяжок (plicae sigmoideae) поділяються на численні округлі виступи (haustra coli).

Стінка товстої кишки складається із серозної оболонки (не скрізь) і м'язового шару. Його поздовжні волокна і утворюють вищезгадані taeniae coli зі слизової оболонки, що не має ворсинок і покрита циліндричним епітелієм. У стінці товстої кишки є численні ліберкюнові залози і лімфатичні вузли. Залози слизової оболонки виділяють сік, у якому кількість ферментів незначна, але багато слизу, що полегшує перетравлення то просування неперетравлених решток їжі. У порожнині товстої кишки живе багато мікроорганізмів.

Захворювання товстого кишечника людини[ред.ред. код]

Хоча товста кишка не відноситься до фізіологічно найактивніших органів, з нею пов'язаний цілий ряд захворювань. До них відносяться порушення моторики, проблеми з травленням і всмоктуванням, запалення і новоутворення (неоплазії). Для профілактики захворювань товстої кишки рекомендовано збалансоване харчування.

Порушення моторики пов'язані з посиленням або послабленням перистальтики. Занадто активна моторика товстої кишки скорочує час перебування в ній калової маси, що призводить до недостатнього всмоктуванню води і затримки стула.

Запалення товстої кишки може спостерігатись при хворобі Крона, неспецифічному виразковому коліті.

До частих захворювань, особливо в зрілому віці, належить утворення кровоточивих горбиків (гемороїдальні вузли). Ці вузли є розширеними ділянками кровоносних судин під слизовою оболонкою нижньої частини прямої кишки. Геморой — захворювання болісне, що супроводжується кровотечею, пухлинами, печінням, хворобливими відчуттями.

Найчастіше захворювання апендикса — апендицит, не що є невідкладним гострим станом та потребує хірургічного лікування. Апендицит може виникає в результаті ішемії апендикса внаслідок потрапляння в його простір твердих залишків їжі або глистної інвазії. Симптоми апендицита — часто біль у правій здухвинній ділянці, блювання, підвищений лейкоцитоз і висока температура. Єдиний метод лікування — видалення аппендикса (апендектомія). Ускладнення апендициту (наприклад перитоніт, пілєфлебіт) можуть бути фатальними для пацієнта.

Тривожні симптоми, до яких відноситься перш за все поява крові в калі, — підстава для колоноскопії (ендоскопія), тобто візуального дослідження просвіту товстої кишки за допомогою ендоскопа. Його трубка оснащена освітлювальним пристроєм і мініатюрною камерою, що передає зображення на великий кольоровий монітор. Застосування ендоскопа дозволяє оглянути всю внутрішню поверхню товстої кишки. У разі виявлення підозрілих утворень або поліпів їх можна видалити або взяти біопсію для мікроскопічного дослідженн.

Рак товстої кишки є одним з найчастіших злоякісних новоутворень у людини. Карцинома може утворюється в стінці кишки та може проростати в напрямку її просвіту, що може призводити до розвитку явищ кишкової непрохідності. В іншому випадку карцинома проростає латеральному напрямку і в такому випадку у пацієнта спостерігаються явища анемії та втрати ваги. Досягнення в галузі діагностики та хірургії допомагають виявляти і видаляти ракові пухлини на ранніх стадіях.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Г. Привес, Н. К. Лысенков, В. И. Бушкович Анатомия человека. — 9-е изд.. — Москва: Медицина, 1985. — С. 275-282. — 110000 прим.

Література[ред.ред. код]

  • Бабкин Б. П., Секреторный механизм пищеварительных желез, Л., 1960;
  • Богач П. Г., Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника, К., 1961;
  • Уголев А. М., Пристеночное (контактное) пищеварение, Л.— М., 1963;
  • Уголев А. М., Физиология и патология пристеночного (контактного) пищеварения, Л., 1967;
  • Шлыгин Г. К., Ферменты кишечника в норме и патологии, Л., 1967;
  • Bockus Н. L., Gastroenterology, 2 ed., v. 2, Phil.—L., 1964; Handbook of physiology, v. 2—4, Wash., 1967—68.
  • Полушкина Н. Н. Диагностический справочник гастроэнтеролога. М.: — АСТ, 2007, ISBN 978-5-17-039782-2, 670 с.
  • Sherwood, Lauralee (2006). Fundamentals of physiology: a human perspective (вид. Third). Florence, KY: Cengage Learning. с. 768. ISBN 0-53-446697-4.