Перитоніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перитоніт
МКХ-10 K65
МКХ-9 567
DiseasesDB 9860
eMedicine med/2737
MeSH D010538

Перитоні́т (лат. peritoneum очеревина + лат. -itis суфікс, який вказує на запалення) — запалення очеревини; часто виникає як ускладнення запальних захворювань органів черевної порожнини та при травмі живота.

Етіологія[ред.ред. код]

Запалення очеревини розвивається при потраплянні до неї патогенних мікробів або деяких хімічних речовин. У більшості випадків мікроби переносяться до очеревини безпосередньо з якого небудь запаленого осередку (патологічне вогнище), розташованого у одному з органів черевної порожнини (гострий апендицит, холецистит, аднексит, заворот кишечника і т. д.), а також при проникаючих пораненнях живота та при перфорації (прорив) порожнистих органів черевної порожнини (перфорація шлунку та кишки, жовчного міхура і т. д.). Рідше інфекція заноситься гематогенним шляхом з віддаленого запаленого вогнища (ангіна, сепсис тощо).

Перебіг[ред.ред. код]

Розрізняють дві форми перитоніту:

  1. розлитий, коли запалення охоплює більшу частину очеревини,
  2. обмежений, коли запалення поширюється на відносно обмежену ділянку.

Найважчою формою є розлитий перитоніт, який розвивається внаслідок раптового надходження у черевну порожнину шлунково-кишкового вмісту (при прориві порожнистого органу), або гною (при прориві гнійника). В цих випадках раптово з'являється дуже сильний гострий біль у животі. До цього невдовзі приєднується нудота та блювання. Блювання безперервно повторюється. Спочатку у блювотних масах містяться залишки їжі, потім з'являється зеленуватого кольору рідина. Біль у животі зростає, стає нестерпним. Незначні рухи хворого або доторкання до живота викликають загострення болю. Живіт стає напруженим. При його пальпації чітко визначається напруження черевної стінки. Загальний стан різко погіршується, шкірні покриви стають блідими, пульс частим, дихання поверховим, дихальні екскурсії черевної стінки обмежені або відсутні. Температура тіла підвищується. Причому температура у пахвинній ямці значно нижча, аніж у прямій кишці. У подальшому настає парез кишечника та здуття живота. При аускультації кишкові шуми у животі не прослуховуються. Різко змінюється зовнішній вигляд хворого, очі западають, ніс загострюється, обличчя вкривається холодним липким потом, з'являється ціаноз, язик стає сухим.

В тих випадках, коли перитоніт розвивається внаслідок переходу запалення з того чи іншого органу черевної порожнини, загальний стан та суб'єктивні скарги хворого спочатку залишаються характерними для запаленого органу черевної порожнини. Але потім у загальному стані настає різке погіршення. Біль у животі стає більш розлитим, перестають прослуховуватися перистальтичні шуми. Вирішальне значення для діагнозу у цих випадках мають пальпаторні дані. Якщо раніше хворобливість та напруга черевної стінки визначалися у ділянці первинного запаленого вогнища, то при перитоніті вони швидко охоплюють весь живіт.

При обмеженому перитоніті спочатку визначаються тільки симптоми, характерні для запалення органу черевної порожнини (апендицит, холецистит, аднексит і т. д.). Тільки через деякий час з'являються характерні симптоми: хворобливість та напруга черевної стінки відмічаються на певній ділянці живота, на інших ділянках живіт більш м'який, меньш хворобливий та менш напружений.

Симптоми[ред.ред. код]

  • різкий біль у животі, що посилюється
  • лихоманка
  • нудота та блювання, яке не приносить полегшення
  • напруга м'язів передньої черевної стінки (дефанс)
  • різка хворобливість при натисканні на передню черевну стінку
  • симптом Щьоткіна — Блюмберга (Блюмберга)
  • Симптом несправжнього благополуччя — після перфорації хворий відчуває сильний біль, але потім біль стихає, тому що рецептори на очеревині адаптуються, це є небезпечним моментом, але потім через 1-2 годину біль з'являється з новою силою в результаті розвинення запалення.

Лікування[ред.ред. код]

Негайна операція, що усуває причину перитоніту, а також санація та дренування черевної порожнини. Одночасно проводиться інтенсивна терапія: інфузія ізотонічного розчину хлориду натрію, розчинів глюкози, плазми, кровозамінників, а також серцеві засоби та антибіотики.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Перитоніт. (Ветеринарія) — «Аграрний сектор У країни» — agroua.net.
  2. Медико-соціальні аспекти гострого перитоніту_Радзіховський А. П., Біляєва О. О., Процюк Р. Р. — Медична спільнота — Medsocium.com.