Феба (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Феба
Phoebe

Phoebe cassini.jpg
Феба, сфотографована КА «Кассіні»

Дані про відкриття
Дата відкриття 16 серпня 1898
Відкривач(і) Вільям Генрі Пікерінг
Планета Сатурн
Номер IX
Орбітальні характеристики[1][2]
Велика піввісь 12 955 759 км
Перицентр 10 931 532 км
Апоцентр 14 979 986 км[3]
Орбітальний період 550,564636 діб[4]
Ексцентриситет орбіти 0,1562415
Нахил орбіти 173,04° до площини екліптики
(151,78° до площини екватора планети)
Фізичні характеристики[2]
Діаметр 230×220×210 км
Маса 8,292 ± 0,010×1018 кг[5]
Густина 1,6342 ± 0,0460 г/см³[5]
Прискорення вільного падіння ~0,049 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,10 км/с
Період обертання навколо своєї осі 0,38675 діб (9 год 16 хв 55,2 с)[6]
Нахил осі обертання 152,14°
Альбедо 0,06
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Сатурн IX

Феба (лат. Phoebe, грец. Φοίβη) — двадцять сьомий за віддаленістю від планети[7] і восьмий за розміром природний супутник Сатурна. Відкритий 17 березня 1899 року В. Г. Пікерінгом за фотопластинами, отриманими 16 серпня 1898 року в Арекіпі (Перу). Названий на честь титаниди Феби із грецької міфології.

Феба, сфотографована КА «Кассіні» 13 червня 2004 року.
Кратер Ясон (найбільший кратер на супутнику). Фотографія КА «Кассіні».

Розміри супутника 230×220×210 кілометрів (найбільший серед нерегулярних супутників Сатурна). Феба входить до скандинавської групи нерегулярних супутників Сатурна (підгрупа Феби).

Імовірно, Феба утворилася в поясі Койпера і була захоплена тяжінням Сатурна, що дозволяє пояснити зворотний напрямок руху супутника, оскільки кут між площиною орбіти супутника і площиною екватора Сатурна становить 151,78°, що є більшим за 90°.

У червні 2004 року на відстані 2068 кілометрів від супутника пролетів космічний апарат «Кассіні». Як зазначив один із керівників місії «Кассіні» доктор Альфред Макевен, «пейзажі Феби сильно відрізняються від знімків астероїдів. Вони швидше нагадують Тритон та інші об'єкти, які сформувалися понад 4 мільярди років тому в зовнішніх межах Сонячної системи».

У 2005 році МАС затвердив назви для 24 кратерів супутника. Назви були обрані з грецького міфу про аргонавтів: Акаст, Адмет, Амфіон, Бут, Гілас, Евфем, Еврідамас, Евріт, Еврітіон, Ергін, Зет, Ідмон, Іфіт, Калаїд, Канф, Клітій, Мопс, Навплій, Оїлей, Пелей, Талай, Теламон, Фліас і Ясон[8].

Феба є дуже темним тілом, але внутрішність деяких кратерів складена з світлішого матеріалу, імовірно льоду.

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://cfa-www.harvard.edu/iau/NatSats/NaturalSatellites.html
  2. а б http://en.wikipedia.org/wiki/Phoebe_%28moon%29
  3. Перицентр q і апоцентр Q обчислені за формулами q=a\cdot(1-e), Q=a\cdot(1+e), де a — довжина великої півосі орбіти, eексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
  4. Супутник рухається по своїй орбіті в напрямку, протилежному до напрямку добового обертання Сатурна.
  5. а б Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et.al. (December 2006). «The gravity field of the saturnian system from satellite observations and spacecraft tracking data». The Astronomical Journal 132. с. 2520–2526. 
  6. http://www.hnsky.org/iau-iag.htm
  7. За довжиною великої півосі орбіти [1].
  8. Кратери Феби.

Див. також[ред.ред. код]



Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.