Япет (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Япет
Iapetus


Мозаїка знімків апарата «Кассіні», 2004

Дані про відкриття
Дата відкриття 25 жовтня 1671
Відкривач(і) Джованні Доменіко Кассіні
Планета Сатурн
Номер VIII
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 3 560 820 км
Перицентр 3 458 936 км
Апоцентр 3 662 704 км[1]
Орбітальний період 79,3215 діб
Ексцентриситет орбіти 0,0286125
Нахил орбіти 17,28° до площини екліптики
(15,47° до площини екватора планети)[2]
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина 10.2–11.9
Діаметр 1494×1498×1425 км[3]
Середній радіус 735,60 ± 1,5 км[4]
Площа поверхні 6 700 000 км²
Маса 1,805635±0,000375× 1021 кг[4]
Густина 1,0830±0,0066 г/см³[4]
Прискорення вільного падіння 0,223 м/с²
Друга космічна швидкість 0,572 км/с
Період обертання навколо своєї осі 79,3215 діб
Нахил осі обертання 0°
Альбедо 0,04—0,5
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Сатурн VIII

Япет у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Япет.

Япе́т (лат. Iapetus, грец. Ιαπετός) — третій за розміром (після Реї) та двадцять четвертий за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий Дж. Д. Кассіні 1671 року. Названий Джоном Гершелем на честь одного з титанів із грецької міфології. Діаметр — близько 1470 км[5], радіус орбіти — 3,561 млн км.

Япет примітний різкою відмінністю альбедо півкуль: провідна півкуля в десять разів темніша за ведену. Це пов'язують із осіданням на неї пилу з інших супутників, зокрема Феби. Потемніння поверхні спричиняє її посилене нагрівання сонячним світлом, прискорене випаровування льоду і, як наслідок, ще більше потемніння[6].

Іншою особливістю супутника є Стіна Япета — високий переривчастий гірський хребет, що опоясує Япет по екватору.

Деталі поверхні Япета називають за мотивами середньовічної французької поеми «Пісня про Роланда», тому що Кассіні відкрив цей супутник під час роботи у Франції. Кратери яскравої області названо іменами позитивних героїв поеми — франків та їхніх союзників. Кратери темної області (або розташовані в перехідній зоні, але з темними денцями) отримали імена їхніх супротивників — маврів[7]. Темна частина Япета названа областю Кассіні (Cassini Regio) на честь першовідкривача супутника, а світлу поділено навпіл за екватором: північну половину назвали Ронсевальською землею (Roncevaux Terra), а південну — землею Сарагоса (Saragossa Terra)[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Перицентр і апоцентр обчислені за формулами , , де — довжина великої півосі орбіти, — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
  2. ↑ За даними en:Iapetus (moon)[неавторитетне джерело]; за даними http://johnstonsarchive.net/astro/wrjs103so.html [Архівовано 20 квітня 2007 у Wayback Machine.] нахил орбіти до площини екватора Сатурна рівний 7,52°
  3. ↑ Thomas, P. C.; Veverka, J.; Helfenstein, P.; Porco, C.; Burns, J.; Denk, T.; Turtle, E.; Jacobson, R. A. (March 13-17 2006). Shapes of the Saturnian Icy Satellites (PDF). 37th Annual Lunar and Planetary Science Conference. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2013. Процитовано 9 квітня 2007.
  4. ↑ а б в Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al. (2006). The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data. The Astronomical Journal. 132: 2520—2526. Bibcode:2006AJ....132.2520J. doi:10.1086/508812. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2017.
  5. ↑ Thomas P. C. (2010). Sizes, shapes, and derived properties of the saturnian satellites after the Cassini nominal mission (PDF). Icarus. 208 (1): 395—401. Bibcode:2010Icar..208..395T. doi:10.1016/j.icarus.2010.01.025. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2011. Процитовано 4 квітня 2017.
  6. ↑ Spencer J. R., Denk T. (2010). Formation of Iapetus' Extreme Albedo Dichotomy by Exogenically Triggered Thermal Ice Migration. Science. 327 (432): 432—435. Bibcode:2010Sci...327..432S. doi:10.1126/science.1177132. PMID 20007862.
  7. ↑ Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — 80 с.
  8. ↑ Список деталей рельєфу Япета, що мають назви. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 4 квітня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Супутники перелічені за приблизною середньою віддаленістю орбіт від Сатурна.
Супутники-«пастухи»
кілець
Коорбітальні
Кільце G
Алькіоніди
Внутрішні великі
(з троянцями)
Зовнішні великі
Нерегулярні
Інуїтська група
Скандинавська група
Феба · Скаді · S/2007 S 5 · S/2007 S 2 · S/2004 S 37 · S/2019 S 2 · S/2020 S 7 · S/2006 S 9 · S/2006 S 20 · Сколл · Гірроккін · Грейп · S/2004 S 13 · Мунділфарі · S/2004 S 43 · S/2006 S 1 · S/2007 S 3 · Грід · Бергельмір · Нарві · Ярнсакса · S/2004 S 17 · Суттунг · Еггтер · Гаті · S/2004 S 12 · Бестла · Фарбауті · Трюм · S/2004 S 46 · S/2019 S 11 · Ангрбода · Белі · Егір · Ґерд · S/2004 S 7 · S/2019 S 13 · S/2006 S 14 · Гуннлод · S/2005 S 5 · Скрюмір · S/2004 S 28 · Альвальді · Карі · Гейррод · S/2006 S 3 · Фенрір · Сурт · S/2006 S 18 · Логі · Імір · S/2019 S 19 · S/2004 S 21 · S/2004 S 39 · S/2004 S 36 · Тьяцці · S/2004 S 34 · S/2006 S 19 · Форньйот · S/2020 S 9 · S/2004 S 26 · S/2019 S 21 · S/2004 S 52
Галльська група
Ймовірні


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Япет_(супутник)&oldid=42089049