Франсіско де Сурбаран
| Франсіско де Сурбаран | |
| Francisco de Zurbarán | |
 Автопортрет з розіп'ятим Христом, фрагмент |
|
| Ім'я при народженні | Francisco de Zurbarán |
|---|---|
| Дата народження | 6 листопада, 1598 |
| Місце народження | Хатіва,Іспанія |
| Дата смерті | 28 серпня 1664 |
| Місце смерті | Мадрид |
| Національність | іспанець |
| Жанр | релігійні і жанрові композиції, натюрморти |
| Навчання | у Педро Вільянуева у Севільї |
| Напрямок | караваджизм |
Франсіско де Сурбаран (ісп. Francisco de Zurbarán 6 листопада, 1598 — 28 серпня 1664) — відомий іспанський живописець, представник севільської школи, майстер монументальної композиції та натюрморту.
Зміст |
Біографія [ред.]
Молоді роки [ред.]
Народився Франсіско у невеличкому селищі Фуенте де Кантос неподолі міста Л'єрена у Андалузії. Його батьком був заможний крамар Луїс де Сурбаран (за національністю баск). Мати звали Ісавелья Маркес. В 1613 році Луїс де Сурбаран уклав угоду стосовно трьохрічного навчання Фрасіско у маловідомого художника Педро Вільянуева у Севільї. Той займався розмальовуванням дерев'яних скульптур для монастирів. Ця справа тоді була дуже вигідною економічно. Вже у 1616 році Франсіско намалював першу картину «Непорочне зачаття».
У 1617 році Франсіско де Сурбаран відкриває власну майстерню у богатому Л'єрені. На жаль, відомостей про замовлення, які він тут виконував, залишилися лише на папері. Це пов'язано з тим, що під час війни Іспанії з Португалією у 1640 році багато церков й монастирів було зруйновано.
В цей же час Сурбаран одружується на дочці коновала Марії Паес. У них було дві доньки — Марія та Ісабель Паула, а також син Хуан. У 1623 році помирає Марія Паес, а в 1625 році Франсіско взяв за дружину доньку багатого патриція Беатриче де Моралес. Того ж року він почав отримувати великі замовлення із Севільї — «Свята Лусія», «Святий Михаїл, який б'ється з демоном».
Творчість й подальше життя [ред.]
У 1626 році Сурбаран підписує свій перший значний контракт із домініканським монастирем Сан-Пабло Ель Реаль у Севільї. За цим контрактом Франсіско створює 21 картину, зокрема «Зцілення Богоматерю Св. Регинальда», «Народження Богоматері», «Христос-хлопчик», «Свята родина з Ганною, Йокимом та Іоанном Хрестителем», «Марія серед своїх батьків» та ін.
Успішне виконаннях цих робіт приносить славу Сурбарану. Він стає персональним художником монастирів. Наступні контракти з монастирем ла Мерсед Кальсала (1628 рік)та Колегією Святого Бонавентури (1629 рік) тільки підтримують авторитет художника.
Муніципалітет Севільї пропонує Сурбарану стати міським художником. Це викликало незадоволення у севільських художників, які вимагали провести іспит для Франсіско. На що той заявив: достатньо поглянути на цикли з життів Св. Бонавентури та Св. Ноласко, створенні Франсіско, щоб зрозуміти рівень його майстерності.
До 30-х років XVII ст. де Сурбаран повністю склався як неповторний художник релігійних сцен. З 1633 року й до кінця життя Франсіско де Сурбаран виконує не тіки серії релігійних картин, але й зображує життя монастирів, їх легенди, малює уславлених або канонізованих монахів (Єронімо Переса, Франсіско Сумеля, Ерандо Сант'яго. Педро де Он'я — в монастирі Мерсед Кальсала в 1633—1634 роках). Ще більш вражаючі картини зображені в картезіанському монастирі у Хересі в 1637—1640 роках.
Але світських портретів у Сурбаран досить мало — портрети графа Торрепальма у дитинстві та Алонсо де Ведуго. Хоча портретність притаманна більшості його зображень святих жінок (Свю Полонія, Лувр, Св. Касильда тошо).
У 1634 році Сурбаран створює чудову серію картин «Подвиги Геракла». За цю серію він отримав від короля Іспанії Філіпа IV.
У Мадриді Сурбаран створює величні картини — «Звільнення Кадіса» та «Вигнання голландців з острова Святого Мартина».
Через деякий час Сурбаран повертається з Мадрида до Севільї з десятком учнів.
Найулюбленішим у Ф. де Сурбарана жанром світського живопису був натюрморт — «Натюрморт із серветкою», «Чашка шоколада та роза на срібній таці», «Натюрморт з чотирма посудинами», що стали шедеврами іспанського мистецтва у цій галузі в 17 столітті.
У 1638 році найвідоміший та найбагатший іспанський монастир у Гваделупі запросив Сурбарана прикрасити каплицю Святого Єроніма. Протягом 1638-1639 років Франсіско створив 8 монументальних картин, кожна з яких мала розмір 2,90 Х 2,22 м.
У 1639 році помирає його друга дружина — Беатріче. Тяжкий психологічний стан художника знаходить своє відображення у картині «Святий Франциск».
Вже у 1644 році Франсіско де Сурбаран знову одружується на багатій доньці золотих справ майстра Леонері де Тордера. За десять років у них народилося 6 дітей. Художник бере великі замовлення — більшу частину відправляє до монастирів Ліми у еру (35 картин), Буеноса-Айреса (80 картин) та інші міста Південної Америки.
В період 1638-1645 років Сурбаран звертається до зображення поодинокіх фігур святих жінок — Св. Агати, Маргарити, Аполонії, Лусії, Касільди, Катерини, Єлизавети.
В останній період творчості (1658—1664 роки) найулюбленішою темою Сурабарана стає зображення Мадонни з дитиною. Але поступово популярність Франсііско згасає. В Севільї більш затребуваним стає молодий художник Бартоломео Естебан Мурільйо. Тому Франсіско, який мав велику родину переїздить до Мадриду, сподіваючись на допомогу Веласкеса й розраховуючи отримати замовлення серед знаті. Але ці сподівання не виправдалися. 28 серпня 1664 року Франсіско де Сурбаран помер у Мадриді у повних злиднях та забутті.
Найвідоміші картини [ред.]
- Бачення Святого Родригеса. 1630 рік.
- Апофеоз Фоми Аквіната. 1631 рік.
- Кардинал Микола Альберті.
- Портрет блаженного Хуана Уггона.
- Портрет доктора Саламанкського університету.
- Серія «Подвиги Геракла». 1634 рік.
- Звільнення Кадиса. 1634 рік.
- Картинна галерея каплиці Св. Єроніма — «Бачення брата Педро з Саламанки», «Молитва брата Хуана де Карріон», «Спокуса брата де Оргас», «Спокуса Святого Єроніма» — 1638—1639 роки.
- Отроцтво Марії. 1640—1650 роки.
- Мадонна з диттям та Іоанном Хрестителем. 1658 рік.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Yves Bottineau, profesor de la Escuela del Louvre, en la Universidad de Yale, Friburgo et Nanterre, especialista en el arte español y portugués : El arte barroco, éd. Citadelles, 1986.
- Cees Nooteboom: Zurbarán — Ausgewählte Gemälde 1625—1664. München, 2010.
- Paul Guinard: Zurbarán et les peintres espagnols de la vie monastique. 2e édit. (Paris, 1988).
- Mina Gregori & Tiziana Frati: L'opera completa di Zurbarán (Milano, 1973) — *Thieme & Becker: Allgem. Lexikon der bildenden Künstler, Bd. XXXVI, S. 600—603 — Bénézit, Bd. XIV, S. 944—946.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Francisco de Zurbarán |
