Франсіско де Сурбаран

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсіско де Сурбаран
Francisco de Zurbarán
Francisco de Zurbarán autoportrait.jpg
Автопортрет з розіп'ятим Христом, фрагмент
Ім'я при народженні Francisco de Zurbarán
Дата народження 6 листопада 1598(1598-11-06)
Місце народження Хатіва,Іспанія
Дата смерті 28 серпня 1664(1664-08-28) (65 років)
Місце смерті Мадрид
Національність іспанець
Жанр релігійні і жанрові композиції, натюрморти
Навчання у Педро Вільянуева у Севільї
Напрямок караваджизм

Франсіско де Сурбаран (ісп. Francisco de Zurbarán 6 листопада, 1598 — 28 серпня 1664) — відомий іспанський живописець, представник севільської школи, майстер монументальної композиції та натюрморту.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився Франсіско у невеличкому селищі Фуенте де Кантос неподолі міста Л'єрена у Андалузії. Його батьком був заможний крамар Луїс де Сурбаран (за національністю баск). Мати звали Ісавелья Маркес. В 1613 році Луїс де Сурбаран уклав угоду стосовно трирічного навчання Франсіско у маловідомого художника Педро Вільянуева у Севільї. Той займався розмальовуванням дерев'яних скульптур для монастирів. Ця справа тоді була дуже вигідною економічно. Вже у 1616 році Франсіско створив першу картину «Непорочне зачаття».

У 1617 році Франсіско де Сурбаран відкриває власну майстерню у богатому Л'єрені. На жаль, відомостей про замовлення, які він тут виконував, залишилися лише на папері. Це пов'язано з тим, що під час війни Іспанії з Португалією у 1640 році багато церков й монастирів (котрі мали твои художника) було зруйновано.

В цей же час Сурбаран одружується з донькою коноваля Марії Паес. У них було дві доньки — Марія та Ісабель Паула, а також син Хуан де Сурбаран. У 1623 році помирає Марія Паес, а в 1625 році Франсіско взяв за дружину доньку багатого патриція Беатриче де Моралес. Того ж року він почав отримувати великі замовлення із Севільї — «Свята Лусія», «Святий Михаїл, який б'ється з демоном».

Творчість й подальше життя[ред.ред. код]

Святий Бонавентура

У 1626 році Сурбаран підписує свій перший значний контракт із домініканським монастирем Сан-Пабло Ель Реаль у Севільї. За цим контрактом Франсіско створює 21 картину, зокрема «Зцілення Богоматерю Св. Регинальда», «Народження Богоматері», «Христос-хлопчик», «Свята родина з Ганною, Йоакимом та Іваном Хрестителем», «Марія серед своїх батьків» та ін.

Успішне виконаннях цих робіт приносить славу Сурбарану. Він стає персональним художником монастирів. Наступні контракти з монастирем ла Мерсед Кальсала (1628 рік)та Колегією Святого Бонавентури (1629 рік) тільки підтримують авторитет художника.

Муніципалітет Севільї пропонує Сурбарану стати міським художником. Це викликало незадоволення у севільських художників, які вимагали провести іспит для Франсіско. На що той заявив: достатньо поглянути на цикли з життів Св. Бонавентури та Св. Ноласко, створенні Франсіско, щоб зрозуміти рівень його майстерності.

Монастирське життя

До 30-х років XVII ст. де Сурбаран повністю склався як неповторний художник релігійних сцен. З 1633 року й до кінця життя Франсіско де Сурбаран виконує не тіки серії релігійних картин, але й зображує життя монастирів, їх легенди, малює уславлених або канонізованих ченців (Єронімо Переса, Франсіско Сумеля, Ерандо Сант'яго. Педро де Он'я — в монастирі Мерсед Кальсала в 1633–1634 роках). Більш вражаючі картини зображені в картезіанському монастирі у місті Херес в 1637–1640 роках.

Суто світських портретів у Сурбаран досить мало — портрети графа Торрепальма у дитинстві та Алонсо де Ведуго. Хоча портретність притаманна більшості його зображень святих жінок (Св. Полонія, Лувр, Св. Касильда тошо).

У 1634 році Сурбаран створює серію картин «Подвиги Геракла». За цю серію він отримав від короля Іспанії Філіпа IV.
Звільнення Кадиса
У Мадриді Сурбаран створює величні картини — «Звільнення Кадіса» та «Вигнання голландців з острова Святого Мартина».

Через деякий час Сурбаран повертається з Мадрида до Севільї з десятком учнів.

Найулюбленішим у Ф. де Сурбарана жанром світського живопису був натюрморт — «Натюрморт із серветкою», «Чашка шоколада та троянда на срібній таці», «Натюрморт з чотирма посудинами», що стали шедеврами іспанського мистецтва у цій галузі в 17 столітті.

У 1638 році найвідоміший та найбагатший іспанський монастир у Гваделупі запросив Сурбарана прикрасити каплицю Святого Єроніма. Протягом 1638-1639 років Франсіско створив вісім (8) монументальних картин, кожна з яких мала розмір 2,90 Х 2,22 м.

У 1639 році помирає його друга дружина — Беатріче. Тяжкий психологічний стан художника знаходить своє відображення у картині «Святий Франциск».

Вже у 1644 році Франсіско де Сурбаран знову одружується на багатій доньці золотих справ майстра Леонері де Тордера. За десять років у них народилося шестеро (6) дітей. Художник бере великі замовлення, виконані за допомогою учнів — більшу частину відправляє до американських міст і монастирів Ліми (35 картин), Буенос-Айреса (80 картин) та інші міста Південної Америки.

В період 1638-1645 років Сурбаран звертається до зображення поодинокіх фігур святих жінок — Св. Агати, Маргарити, Аполонії, Лусії, Касільди, Катерини, Єлизавети.

В останній період творчості (1658–1664 роки) найулюбленішою темою Сурабарана стає зображення Мадонни з немовлям. Але поступово популярність Франсііско згасає. В Севільї більш затребуваним стає молодий художник Бартоломео Естебан Мурільйо. Тому Франсіско, який мав велику родину переїздить до Мадриду, сподіваючись на допомогу Веласкеса й розраховуючи отримати замовлення серед аристократії. Але ці сподівання не виправдалися. 28 серпня 1664 року Франсіско де Сурбаран помер у Мадриді у повних злиднях та забутті.

Найвідоміші картини[ред.ред. код]

  • «Видіння Святого Родригеса». 1630 рік.
  • «Апофеоз Фоми Аквінського». 1631 рік.
  • «Кардинал Микола Альберті».
  • «Портрет блаженного Хуана Уггона».
  • «Портрет доктора Саламанкського університету».
  • Серія «Подвиги Геракла». 1634 рік.
  • «Звільнення Кадиса». 1634 рік.
  • Картинна галерея каплиці Св. Єроніма — «Бачення брата Педро з Саламанки», «Молитва брата Хуана де Карріон», «Спокуса брата де Оргас», «Спокуса Святого Єроніма» — 1638–1639 роки.
  • «Отроцтво Марії». 1640–1650 роки.
  • «Мадонна з немовлям та Іваном Хрестителем». 1658 рік.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Yves Bottineau, profesor de la Escuela del Louvre, en la Universidad de Yale, Friburgo et Nanterre, especialista en el arte español y portugués: El arte barroco, éd. Citadelles, 1986.
  • Cees Nooteboom: Zurbarán — Ausgewählte Gemälde 1625–1664. München, 2010.
  • Paul Guinard: Zurbarán et les peintres espagnols de la vie monastique. 2e édit. (Paris, 1988).
  • Mina Gregori & Tiziana Frati: L'opera completa di Zurbarán (Milano, 1973) — *Thieme & Becker: Allgem. Lexikon der bildenden Künstler, Bd. XXXVI, S. 600–603 — Bénézit, Bd. XIV, S. 944–946.