Бартоломео Естебан Мурільйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бартоломе Естебан Мурільйо
Bartolomé Esteban Murillo
Murillo-autorretrato.jpg
Автопортрет Мурільйо, Національна галерея (Лондон)
Ім'я при народженні Bartolomé Esteban Murillo
Дата народження 1 січня 1618(1618-01-01)
Місце народження Севілья, Іспанія
Дата смерті 3 квітня 1682(1682-04-03) (64 роки)
Місце смерті Кадіс, Іспанія
Національність іспанець
Жанр портрет, релігійний живопис, побутова картина
Навчання у Хуана дель Кастільо
Напрямок реалізм
Роки творчості 1638-1682
Вплив Педро де Мойя, Веласкес

Бартоломе́ Есте́бан Мурі́льйо (ісп. Bartolomé Esteban Murillo; *1 січня 1618, Севілья — †3 квітня 1682, Севілья) — іспанський художник доби бароко, співзасновник севільської академії малярства. Малював релігійні картини, іноді портрети. Зробив декілька жанрових композицій на межі бодегона і побутового жанру, які вважають найкращими в творчому надбанні художника. Ім'я на іспанський манер пишеться як Бартоломе.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Він 14 дитина в небагатій родині. Мати була на тридцять років молодша за чоловіка, що не перша загадка і особливість в біографії художника. Батько — цирульник, що за життя так і не спромігся придбати власний будинок. Родина була вимушена мешкати в квартирі, що орендувала у місцевого монастиря. Батьки померли у 1628 році і хлопець — сирота 10 років залишився під опікою молодшої сестри матері (рідної тітки) та її чоловіка, хірурга. Нова родина була заможною, бо мала маєтки на околицях Севільї, а ставлення до сироти було добрим. Хірург Лагарес і тітка замінили хлопцю рідних батьків і дали добру початкову освіту.

Навчання[ред.ред. код]

Коли у підлітка виявилися художні здібності, нові батьки влаштували його в майстерню місцевого художника Хуана дель Кастільо. Як заведено, навчання тривало три роки, закінчилося у 1636 р., після чого Бартоломе отримав право працювати самостійно. Ранішні твори не збереглися, перша зі збережених картин датована 1638 роком.

Впливи[ред.ред. код]

Є відомості, що художник навідувався в Мадрид. Серед майстрів, впливи яких мали місце на свідомість Мурільо — Педро де Мойя та Веласкес. Ймовірно, м'які переходи фарб де Мойі та дещо сентиментальні образи останнього були ближче до манери Мурільо, ніж гостро індивідуальна манера Веласкеса. В Мадриді художник мав змогу бачити відомі твори іноземних майстрів, зокрема Тиціана, Ван Дейка, Рубенса, але їх вплив не був значним і не відбився на сюжетах картин Мурільо.

Шлюб[ред.ред. код]

В лютому 1645 року Мурільйо зробив спробу вінчання з дівицею Беатріс де Кабрера-і-Сотомпайер Віллалобос 23 років. В церкві дівиця закричала, що йде заміж за примусом і вінчання скасували. Лише з другої спроби Мурільо владнав стосунки з Беатріс і узяв з нею шлюб. Родина жила досить спокійно і мала дев'ять дітей.

Праця на католицьку церкву[ред.ред. код]

Все життя Мурільо був добрим католиком. Релігійна налаштованість і допомагала мати майже постійних замовників серед управителів церков та монастирів. Серед перших вдалих робіт художника — картини (релігійні образи) для францисканського монастиря Севільї зі сценами життя Святого Франциска. Грошей заплатили мало, але до художника прийшла слава і нові замови.

Мурільйо довгі роки сприймали як відомого майстра мадонн та релігійних образів. Ця слава пережила художника і на деякий час затьмарила славу Ель Греко та Веласкеса. І Ель Греко, і Веласкес зазнали забуття на століття.

Твори Мурільйо у 18 столітті на деякий час уособлювали кращі зразки живопису Іспанії взагалі. Придбання картин Мурільйо було престижним, і вони недешево коштували. Серед покупців картин Мурільйо — імператриця Катерина ІІ, лорд-канцлер Волпол, герцог Шуазель, мільйонер П'єр Кроза тощо.

Побутові картини Мурільйо[ред.ред. код]

Нові оцінки прийшли в 19 столітті. І вже славі Мурільйо прийшлось значно поступитися всесвітній славі спочатку Веласкеса, а потім Ель Греко.

Схвально почали сприймати побутові картини художника, що колись не вважались головними в його творчості.

Автопортрет[ред.ред. код]

Невідомо, чи малював хтось портрет Бартоломе Естебана Мурільйо. Діти художника умовили батька створити свій портрет, що він і зробив на початку 1670-х років. Автопортрет художника зберігає Національна галерея в Лондоні. Напис латиною і сповіщає про причини створення картини.

Севільська Академія мистецтв[ред.ред. код]

Мунумент на честь Мурільйо в Мадриді.

Необхідність передати досвід молодим майстрам і підняти значення Севільї як міста спонукала художника разом з однодумцями заснувати в місті Академію мистецтв. Її відкрили в січні 1660 року, а Мурільйо обрали її першим президентом (ректором).

Громадсько-релігійне служіння[ред.ред. код]

З 1665 року художник став членом релігійного братства Святого Милосердя міста Севілья. Обов'язки були важкі і неприємні, бо доводилося ловити тіла потоплених, ховати померлих невідомих, піклуватись за тяжкохворими та помираючими, бувати у в'язниці і нести релігійну втіху приреченим на смертну кару. Реальність не приховувала своїх жахів від художника.

Мурільйо сприймав усі негаразди свого життя як іспити, що насилає Бог і терпляче зносив свої і чужі втрати. Він поховав і двох своїх синів, а в 1670 році і свою дружину.

Але сцени мучеництв чи смерті нечасті в картинах майстра. Серед них — «Мучеництво Св. Андрія Першозваного», «Смерть Св. Клари» тощо.

Заповіт і смерть[ред.ред. код]

Художник отримав замову на вівтарний образ в церкві монастиря капуцинів в Кадіксі. Під час праці він упав з лісів і розбився. Його віднесли до дому, де той, поки не втратив свідомість, зробив заповіт. Мурільйо помер 3 квітня 1682 року на 64 році життя.

В Мадриді встановлено монумент на честь художника.

Твори[ред.ред. код]

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Поклоніння пастухів, Прадо, Мадрид
  • Христос зцілює паралічного, Національна галерея, Лондон
  • Янгол виводить Апостола Петра з в'язниці, Ермітаж, Петербург
  • Йосип Прекрасний і дружина Потіфара, Кассель
  • Авраам і три янголи, Оттава, Канада
  • Святий Фома де Вільянуева роздає милостиню, Севілья, музей красних мистецтв
  • Молитва Св. Франциска Асізького
  • Мадонна передає Св. Ільдефонсо розкішні церковні шати, Прадо, Мадрид
  • Монах Юніпер і жебрак
  • Зустріч Елеазара та Ребекки біля колодязя, Прадо, Мадрид
  • Свята Родина, Прадо, Мадрид
  • Смерть Св. Клари, Дрезден
  • Христос після побиття батогами і янголи
  • Св. Антоній Падуанський з Христом-немовлям, Севілья, музей красних мистецтв
  • Різдво богородиці, Лувр, Париж
  • Непорочне зачаття, бл. 40 варіантів
  • Яків стереже вівці Лавана, Даллас, США
  • Ісаак благословляє Якова, Ермітаж, Петербург
  • Сон Якова (Сходинки в небо), Ермітаж, Петербург
  • Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту, Ермітаж, Петербург
  • Благовіщення, Ермітаж, Петербург
  • Заснування церкви Санта Марія Маджоре, Прадо, Мадрид
  • Св. Бонавентура і Св. Леандр, Севілья, музей красних мистецтв
  • Розіп'ятий Христос втішає Св. Франциска Асізького, Севілья, музей красних мистецтв
  • Повернення блудного сина, Вашингтон, Національна галерея мистецтва
  • Св. Єлизавета лікує хворих, Севілья, шпиталь милосердя
  • Мучеництво Андрія Первозваного, Прадо, Мадрид
  • Жанрова сцена, чотири фігури на лоджії, Кімбел Арт Мьюзеум, Техас.
  • Дівчина з монетою, Прадо, Мадрид
  • Хлопчик з собакою, Ермітаж, Петербург
  • Маленькі продавці фруктів, Мюнхен
  • Маленький жебрак, Лувр, Париж
  • Автопортрет, Лондон, Національна галерея
  • Портрет Андреаса де Андраде і ла Коль, Метрополітен-музей, США

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — С. 710. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]

  • Fr.-M. Tubuno, «Murillo, su época, su vida, sus cuadros» (Севилья, 1864; в нём. переработке Т. Штромера и М. Иордана, Б., 1879)
  • W. Scott, «Murillo and the Spanish school of painting» (Л., 1872)
  • H. Lücke. «Bartolomé Esteban Murillo» (в R. Dohme, «Kunst u. K ünstler des Mittelal ters und der Neuzeit», I т.)
  • Ch.-B. Curtis, «Velazquez and Murillo» (Л., 1883)
  • P. Lefort, «Murillo et ses élèves» (П., 1892)
  • С. Justi, «Murillo» (Лпц., 1892).
  • Кагане Л. Л. «Испанская живопись», очерк-путеводитель, Гос. Ермитаж, Л., «Аврора», 1977
  • Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог № 1, Л.: «Аврора», 1976