Бартоломео Естебан Мурільйо
| Бартоломе Естебан Мурільйо | |
| Bartolomé Esteban Murillo | |
 Автопортрет Мурільйо, Національна галерея (Лондон) |
|
| Ім'я при народженні | Bartolomé Esteban Murillo |
|---|---|
| Дата народження | 1 січня 1618 |
| Місце народження | Севілья, Іспанія |
| Дата смерті | 3 квітня 1682 (64 роки) |
| Місце смерті | Кадіс, Іспанія |
| Національність | іспанець |
| Жанр | портрет, релігійний живопис, побутова картина |
| Навчання | у Хуана дель Кастільо |
| Напрямок | реалізм |
| Роки творчості | 1638-1682 |
| Вплив | Педро де Мойя, Веласкес |
Бартоломе́ Есте́бан Мурі́льйо ( ісп. Bartolomé Esteban Murillo; *1 січня 1618, Севілья — †3 квітня 1682, Севілья) — іспанський художник доби бароко, співзасновник севільської академії малярства. Малював релігійні картини, іноді портрети. Зробив декілька жанрових композицій на межі бодегона і побутового жанру, які вважають кращими в творчому надбанні художника. Ім'я на іспанський манер пишеться як Бартоломе.
Зміст |
Біографія [ред.]
Ранні роки [ред.]
Він 14 дитина в небагатій родині. Мати була на тридцять років молодша за чоловіка, що не перша загадка і особливість в біографії художника. Батько - цирульник, що за життя так і не спромігся придбати власний будинок. Родина була вимушена мешкати в квартирі, що орендувала у місцевого монастиря. Батьки померли у 1628 році і хлопець - сирота 10 років залишився під опікою молодшої сестри матері (рідної тітки) та її чоловіка, хірурга. Нова родина була заможною, бо мала маєтки на околицях Севільї, а ставлення до сироти було добрим. Хірург Лагарес і тітка замінили хлопцю рідних батьків і дали добру початкову освіту.
Навчання [ред.]
Коли у підлітка виявилися художні здібності, нові батьки влаштували його в майстерню місцевого художника Хуана дель Кастільо. Як заведено, навчання тривало три роки, закінчилося у 1636р., після чого Бартоломе отримав право працювати самостійно. Ранішні твори не збереглися, перша зі збережених картин датована 1638 роком.
Впливи [ред.]
Є відомості, що художник навідувався в Мадрид. Серед майстрів, впливи яких мали місце на свідомість Мурільо - Педро де Мойя та Веласкес. Ймовірно, м'які переходи фарб де Мойі та дещо сентиментальні образи останнього були ближче до манери Мурільо, ніж гостро індивідуальна манера Веласкеса. В Мадриді художник мав змогу бачити відомі твори іноземних майстрів, зокрема Тиціана, Ван Дейка, Рубенса, але їх вплив не був значним і не відбився на сюжетах картин Мурільо.
Шлюб [ред.]
В лютому 1645 року Мурільйо зробив спробу вінчання з дівицею Беатріс де Кабрера-і-Сотомпайер Віллалобос 23 років. В церкві дівиця закричала, що йде заміж за примусом і вінчання скасували. Лише з другої спроби Мурільо владнав стосунки з Беатріс і узяв з нею шлюб. Родина жила досить спокійно і мала дев'ять дітей.
Праця на католицьку церкву [ред.]
Все життя Мурільо був добрим католиком. Релігійна налаштованість і допомагала мати майже постійних замовників серед управителів церков та монастирів. Серед перших вдалих робіт художника - картини (релігійні образи) для францисканського монастиря Севільї зі сценами життя Святого Франциска. Грошей заплатили мало, але до художника прийшла слава і нові замови.
Мурільйо довгі роки сприймали як відомого майстра мадонн та релігійних образів. Ця слава пережила художника і на деякий час затьмарила славу Ель Греко та Веласкеса. І Ель Греко, і Веласкес зазнали забуття на століття.
Твори Мурільйо у 18 столітті на деякий час уособлювали кращі зразки живопису Іспанії взагалі. Придбання картин Мурільйо було престижним, і вони недешево коштували. Серед покупців картин Мурільйо - імператриця Катерина ІІ, лорд-канцлер Волпол, герцог Шуазель, мільйонер П'єр Кроза тощо.
Побутові картини Мурільйо [ред.]
Нові оцінки прийшли в 19 столітті. І вже славі Мурільйо прийшлось значно поступитися всесвітній славі спочатку Веласкеса, а потім Ель Греко.
Схвально почали сприймати побутові картини художника, що колись не вважались головними в його творчості.
Автопортрет [ред.]
Невідомо, чи малював хтось портрет Бартоломе Естебана Мурільйо. Діти художника умовили батька створити свій портрет, що він і зробив на початку 1670-х років. Автопортрет художника зберігає Національна галерея в Лондоні. Напис латиною і сповіщає про причини створення картини.
Севільська Академія мистецтв [ред.]
Необхідність передати досвід молодим майстрам і підняти значення Севільї як міста спонукала художника разом з однодумцями заснувати в місті Академію мистецтв. Її відкрили в січні 1660 року, а Мурільйо обрали її першим президентом (ректором).
Громадсько-релігійне служіння [ред.]
З 1665 року художник став членом релігійного братства Святого Милосердя міста Севілья. Обов'язки були важкі і неприємні, бо доводилося ловити тіла потоплених, ховати померлих невідомих, піклуватись за тяжкохворими та помираючими, бувати у в'язниці і нести релігійну втіху приреченим на смертну кару. Реальність не приховувала своїх жахів від художника.
Мурільйо сприймав усі негаразди свого життя як іспити, що насилає Бог і терпляче зносив свої і чужі втрати. Він поховав і двох своїх синів, а в 1670 році і свою дружину.
Але сцени мучеництв чи смерті нечасті в картинах майстра. Серед них - «Мучеництво Св. Андрія Першозваного», «Смерть Св. Клари» тощо.
Заповіт і смерть [ред.]
Художник отримав замову на вівтарний образ в церкві монастиря капуцинів в Кадіксі. Під час праці він упав з лісів і розбився. Його віднесли до дому, де той, поки не втратив свідомість, зробив заповіт. Мурільйо помер 3 квітня 1682 року на 64 році життя.
В Мадриді встановлено монумент на честь художника.
Твори [ред.]
Вибрані твори [ред.]
- Поклоніння пастухів, Прадо, Мадрид
- Христос зцілює паралічного, Національна галерея, Лондон
- Янгол виводить Апостола Петра з в'язниці, Ермітаж, Петербург
- Йосип Прекрасний і дружина Потіфара, Кассель
- Авраам і три янголи, Оттава, Канада
- Святий Фома де Вільянуева роздає милостиню, Севілья, музей красних мистецтв
- Молитва Св. Франциска Асізького
- Мадонна передає Св. Ільдефонсо розкішні церковні шати, Прадо, Мадрид
- Монах Юніпер і жебрак
- Зустріч Елеазара та Ребекки біля колодязя, Прадо, Мадрид
- Свята Родина, Прадо, Мадрид
- Смерть Св. Клари, Дрезден
- Христос після побиття батогами і янголи
- Св. Антоній Падуанський з Христом-немовлям, Севілья, музей красних мистецтв
- Різдво богородиці, Лувр, Париж
- Непорочне зачаття, бл. 40 варіантів
- Яків стереже вівці Лавана, Даллас, США
- Ісаак благословляє Якова, Ермітаж, Петербург
- Сон Якова (Сходинки в небо), Ермітаж, Петербург
- Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту, Ермітаж, Петербург
- Благовіщення, Ермітаж, Петербург
- Заснування церкви Санта Марія Маджоре, Прадо, Мадрид
- Св. Бонавентура і Св. Леандр, Севілья, музей красних мистецтв
- Розіп'ятий Христос втішає Св. Франциска Асізького, Севілья, музей красних мистецтв
- Повернення блудного сина, Вашингтон, Національна галерея мистецтва
- Св. Єлизавета лікує хворих, Севілья, шпиталь милосердя
- Мучеництво Андрія Первозваного, Прадо, Мадрид
- Жанрова сцена, чотири фігури на лоджії, Кімбел Арт Мьюзеум, Техас.
- Дівчина з монетою, Прадо, Мадрид
- Хлопчик з собакою, Ермітаж, Петербург
- Маленькі продавці фруктів, Мюнхен
- Маленький жебрак, Лувр, Париж
- Автопортрет, Лондон, Національна галерея
- Портрет Андреаса де Андраде і ла Коль, Метрополітен-музей, США
Галерея [ред.]
-
Янгол виводить Апостола Петра з в'язниці, Ермітаж, Петербург
-
Поклоніння пастухів, Прадо, Мадрид
-
Св. Фома де Вільянуева роздає милостиню, Севілья, музей красних мистецтв
-
Авраам і три янголи, Оттава, Канада
-
Христос зцілює паралічного
-
Худ. Мурільйо. Малі продавці фруктів. Мюнхен, Стара пінакотека.
-
Розіп'ятий Христос втішає Св.Франциска Асізького, 1668 р.
-
Св. Родрігес, Дрезден
Див. також [ред.]
- 9829 Мурільйо - астероїд, названий на честь художника[1]
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Бартоломео Естебан Мурільйо |
- Мурільйо на сайті abcgallery.com
- Мурільйо на сайті artcyclopedia.com
- Мурільйо на сайті Art Renewal Center
Примітки [ред.]
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — С. 710. — ISBN 3-540-00238-3
Джерела [ред.]
- Fr.-M. Tubuno, «Murillo, su época, su vida, sus cuadros» (Севилья, 1864; в нём. переработке Т. Штромера и М. Иордана, Б., 1879)
- W. Scott, «Murillo and the Spanish school of painting» (Л., 1872)
- H. Lücke. «Bartolomé Esteban Murillo» (в R. Dohme, «Kunst u. K ünstler des Mittelal ters und der Neuzeit», I т.)
- Ch.-B. Curtis, «Velazquez and Murillo» (Л., 1883)
- P. Lefort, «Murillo et ses élèves» (П., 1892)
- С. Justi, «Murillo» (Лпц., 1892).
- Кагане Л.Л. «Испанская живопись», очерк-путеводитель, Гос.Ермитаж, Л., «Аврора», 1977
- Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог №1, Л.: «Аврора», 1976
