Фісташка туполиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фісташка туполиста
PISTACIA ATLANTICA.11.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Анакардієві (Anacardiaceae)
Рід: Фісташка
Вид: Фісташка туполиста
Біноміальна назва
Pistacia mutica
Fisch. et C.A.Mey.

Фісташка туполиста (Pistacia mutica) — рослина родини сумахових, підвид виду фісташка атлантична з роду Фісташка. Фісташка туполиста занесена до Червоної книги України.

Ареал[ред.ред. код]

Область розповсюдження в Криму лежить від Севастополя до Коктебеля, також в районі Бахчисарая, на чорноморському узбережжі Кавказу — від Сукко до хутора Бетта, що знаходиться на південь від Геленджика. Рослина поширена в Східному і Південному Закавказзі, в Туреччині, на заході Ірану, на грецьких островах Хіос і Родос.

Охороняється у Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику, «Мис Мартьян», Карадазькому природному заповіднику, заказниках загальнодержавного значення «Мис Айя», «Байдарський», «Новий Світ», «Канака», «Аю-Даг», «Мис Фіолент», пам'ятки природи «Гора Кішка» та в ряді заповідних об'єктів місцевого значення.

Екологія[ред.ред. код]

Утворює паркові ліси — рідколісся, утворює ряд угруповань з ялівцем високим, дубом пухнастим, рідко — чисті угруповання. Насіння в значній мірі поїдаються шкідниками.

Біологічний опис[ред.ред. код]

Осіннє забарвлення листя фісташки туполистої — 28 листопада, околиці Новоросійська

Дерево заввишки 8—12 м, стовбур іноді досягає 1 м у діаметрі; росте повільно — у віці 20 років досягає висоти 1 м, доживає до 1000 років; крона дуже густа, нізка; кора попелясто-сіра, тріщинуватості на старих гілках.

Листя складні, непарноперисті, складаються з 5—7 листочків, черешок у верхній частині крилатий; листочки яйцевидні, майже сидячі, зверху блискучі, темно-зелені; краю пластинок короткоопушенние, довжина листочків 4-5 см, а ширина — до 3 см; листя розгортаються на початку травня, опадають в листопаді.

Рослини дводомні, квіти одностатеві, дрібні, непоказні, зеленуваті; в лісостанах переважають жіночі особини; тичинкові квітки зібрані в широкі волоті, маточкові — в рідкісніші волоті. у чоловічих квіток чашка маленька, пятіраздельная, тичинок 5; у жіночих квіток чашка трьох-четирехроздільна; зав'язь сидяча з коротким стовпчиків.

Плід: односім'янні сухі кістки, червоніючі при дозріванні; плодоносить з липня по жовтень, починає плодоносити у віці 8—10 років; рясно плодоносить через 2—3 роки.

Корисні властивості[ред.ред. код]

Укріплює ґрунт, придатна для залісення сухих крутих схилів, зсувів. Рослина містить камедь, що вживається як жуйка — кеван (звідки і одна з назв — кевове дерево). Підсушена живиця при спалюванні видає приємний запах, нею користуються при ароматизації приміщень. У релігійних обрядах вона відома під назвою «ладан» (крім використовуваного також ладанного дерева). Смолу в суміші із вершковим маслом, воском у вигляді пластиру застосовують зовнішньо для лікування ран.

Декоративна рослина — може застосовуватися для озеленення чорноморських міст. Насіння їстівні в сирому і сушеному вигляді, містять до 60% жирів. У Туреччині виготовляють солодощі — фісташки в цукрі. Іноді плоди збирають у незрілому вигляді і їдять їх ядра з кислим молоком.

З плодів вичавлюють олію, що використовується для горіння і миловаріння. Смола придатна для виготовлення спиртових та художніх лаків. Ефірні олії, смоли знаходять застосування в парфумерній промисловості. Листя багате дубильними речовинами (до 20% танидів). Гали, що розвиваються на листях, містять підвищений відсоток танидів. Вони служать сировиною для отримання дубильних екстрактів в шкіряній промисловості.

Має важливе ґрунтозахисне та протиерозійне значення. Крім того, зарості фісташки туполистої дають притулок величезній кількості середземноморських рідкісних видів, серед яких чимало рідкісних ендемів.

Червона книга України
Wisent.jpg
Цей вид Фісташка туполиста
знаходиться на межі вимирания і занесений до
Червоної книги України.

Джерела[ред.ред. код]

  • Экологическая энциклопедия деревьев и кустарников. Краснодар. Традиция, 2006. С. 314—315.
  • Червона книга України. Рослинний світ. 3-тє видання, 2009.
  • http://nature.land.kiev.ua/RB_2009_r/index.htm