Історія Кореї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Korea unified vertical.svgІсторія Кореї

Доісторична Корея
Кочосон, Чінгук
Ранні королівства:
 Пуйо, Окчо, Тон'є
 Самхан
 Конфедерація Кая
Три королівства:
 Когурьо
 Пекче
 Сілла
Об'єднана Сілла, Пархе
Пізні три королівства
Корьо:
  Кіданьські війни
  Монгольські вторгнення
Чосон:
 Імджинська війна
Корейска імперія
 Генерал-резиденти
Під контролем Японії:
 Генерал-губернатори
 Тимчасовий уряд
Розділена Корея:
 Корейська війна
 Північна, Південна Корея

Хронологія
Військова історія
Список монархів

Ця стаття описує історію Кореї до середини XX століття, коли відбувся поділ на Північну та Південну частини. Див. також статті: Історія Південної Кореї та Історія Північної Кореї.
Архітектура часу династії Чосон

Рання історія[ред.ред. код]

Докладніше: Доісторична Корея

Археологічні знахідкі свідчать, що люди з'явились на території Корейського півострова близько 700 тисяч років тому. У провінціях Хамгьон-Пукто, Пхьонан-Намдо, Кьонгідо і Чхунчхон-Пукто знайходять велику кількість кам'яного знаряддя, яке відноситься до епохи палеоліту. Люди тих часів жили у печерах та інколи будували примітивні будинки.

Найдрівніший корейський гончарний предмет відноситься до 8000 року до н.е. Керамічні предмети 3500-2000 років до Р.Х. (Гончарний період Чільмун) знайходять по всій території півостріва, а також у Приморському краї Росії, Монголії та Маньчжурії.

Кочосон[ред.ред. код]

Докладніше: Кочосон

За легендою, перша корейська держава була заснована сином жінки-ведмедеці та небожителя Тангуном у 2333 році до Р.Х. Історики називають найраніший етап корейської історії періодом Кочосон (старий Чосон). Територія Кочосону знаходилася у північному районі Корейського півостріва та Маньчжурії. У 108 році до Р.Х. Кочосон був захоплений китайцями.

Вважається, що на початку свого розвитку Кочосон був міжплемінним утворенням, яке складалося з окремих міст-держав, а централізованою державою він став близько 4 століття до Р.Х. Приблизно в той же час на півдні півостріва утворилася держава Чін, яка стала попередником конфедерації Самхан.

Ранні держави (108 до Р.Х. — 3 століття )[ред.ред. код]

Фрески з гробниця у Когурьо. Полювання знаті

Після падіння Кочосону на території півостріва утворились три племенні об'єднання: Махан, Чінхан і Пьонхан (збірна назва Самхан).

На півночі виникла держава Когурьо, що проголосила себе спадкоємцем Пуьо. Також на території колишнього Кочосона виникло кілька невеликих держав, серед яких найвідоміші Окчо і Тонйе (Східне Йе).

Три царства[ред.ред. код]

На початку нашої ери з племенні об'єднання, які залишилися після роспаду Кочосона, сформували три ранньофеодальні державиСілла, Пекче і Когурьо.

Пархе і Об'єднання Сілла[ред.ред. код]

Основні статті: Пархе, Об'єднання Сілла

Після завойовання Когурьо і Пекче у 676 році, виникла держава Об'єднана Сілла, яка у 935 році змінилася державою Корьо.

В той же час на півночі розвивалася держава Пархе (Бохай).

Цей період в історії Кореї був ознаменований розквітом буддизму.

Пізні три королівства[ред.ред. код]

У період пізних трьох королівств (892936) на Корейському півострові було три держави: Сілла, Хупекче, («Пізне Пекче») та Тхебон (або Хукогурьо, «Пізне Когурьо»).

Корьо[ред.ред. код]

Докладніше: Корьо

Корьо було засноване у 918 році і до 936 року об'єднало півострів. Слово «Корьо» стало прообразом сучасного «Корея». Правління династії продовжувалосья до 1392. У цей період було розроблено детальний звід законів. Буддизм поширився по всьому півостріву.

У 1231 році монголи почали набіги на Корьо і після 25 років боротьби король Корьо був змушений стати монгольським данником. Наступні 80 років Корея провела під монгольським ігом. Перша сплата данини монголам припадає на 1241 рік; корейські керівники постійно з'являлися до двору монгольських імператорів. Там жили і нащадки престолу, які поверталися в Корею тільки після смерті батька для вступу (з дозволу монгольського імператора) на престол. У деяких випадках корейський правитель і його свита носили монгольські костюми.

Через те, що монголів роздирали власні внутрішні чвари, цим скористався корьоський король Конмін, який зміг позбутися монгольської залежності.

Коли у Китаї впала Юаньська династія і стала правити Мінська, Корьо опинилася на роздоріжжі. З одного боку корейці визнавали свою васальну залежність від нової династії (1368), а з другого боку, підтримували відносини з монголами, які полишили Китай. Врешті-решт Корьо відкрито прийняла бік останніх і відправила своє військо до кордонів Китаю. Таким станом справ скористався тесть останнього правителя династії Корьо і головнокомандувач корейською армією Лі Сонгьо(кит. Лі-чен-гуй або Лі-тань). Він скинув династію Корьо та заснував 1392 року нову, відому під ім'ям Чосон.

Чосон[ред.ред. код]

Докладніше: Династія Чосон

Столиця Чосон була перенесена у Хансон, сучасний Сеул, а у 1394 році офіційною релігією було прийнято китайське конфуціанство. У 15 сторіччі був розроблений корейський алфавіт хангиль.

У період з 1592 до 1598 року Корея зазнала японських вторгненнь. Після агресії з Маньчжурії у 1627 та 1636 роках династія Чосон стала данником імперії Цін.

Корабель-черепаха кобуксон часів японсько-корейської війни

Внутрішня політика Чосона ціликом керувалася конфуціанською бюрократією. Попри спроби вестернізуватися, Корея залишилася закритою державою.

Останні роки[ред.ред. код]

У 1893-94 рр. почався революційний рух під керівництвом партії Тога-куто, що змусило корейського короля звернутися за допомогою до Китаю. Китайський уряд відправив свої війська у Корею, на що Японія відповіла відправкою своїх. Почалася Японсько-Китайська війна 1894-95 років. Корея офіційно в ній участі не брала, але бойові дії відбувалися на її території. Після війни Корея фактично перейшла у японську зону впливу.

Король керував з цього моменту під контролем Японії. 11 лютого 1896 року він втік з палацу і сховався у російській амбасаді, де прожив цілий рік. Лише у березні 1897 року він повернувся до свого палацу, після чого прийняв титул імператора, однак реальної влади він не мав, як власне й імперії.

Троний зал Чосон

У 1904 році почалась Російсько-японська війна. Офіційно Корея у неї участі не брала, але війна, на початку морська, а потім сухопутна, велась на першому етапі біля кордонів Кореї. Її гавані були місцями висадки японських військ. Коли війна перекинулась на територію Маньчжурії, Корея залишилася окупованою японськими військами. 30 січня 1904 року російський посол Павлов утік з Сеулу. Згідно з договором 23 лютого 1904 року, Корея формально визнала себе васалом Японії. Вона залишилась у васальних стосунках і після укладення миру.

Анексія Японією[ред.ред. код]

Після російсько-японської війни 190405 рр. Японія встановила протекторат над Кореєю, а у 1910 році анексувала її. Японці проводили асиміляційну політику на півострові. Корейців змушували вивчати японську мову та змінювати корейські імена на японські. Окупаційна влада поширювала теорію єдиного «японсько-корейського етносу». Велика кількість корейців переселилася до Японії на заробітки. Крім цього корейці активно брали участь у колонізації Маньчжурії і Сахаліну.

Солдати ООН у дюнах Інчхона в наступі

Поразка Японії у Другій світовій війні поклала край японському пануванню у Кореї (з Кореї були також виселені усі японці). Північна частина Корейського півострова була окупована Радянським Союзом, а південна — США.

Розкол Кореї[ред.ред. код]

Докладніше: Поділ Кореї

Період японської окупації завершився в 1945 році, після поразки Японії в другій світовій війні. За договором між союзниками по антигітлерівській коаліції, Корея була поділена на радянську (на північ від 38‑й паралелі) і американську (на південь від тієї ж паралелі) зони відповідальності. Так країна розділилася на дві частини: Північну і Південну. Спроби відтворити єдину корейську державу провалилися, і в 1948 році були проголошені Республіка Корея (РК) і Корейська Народно‑Демократична Республіка (КНДР) 15 серпня і 9 вересня відповідно.

Корейська війна 195053 рр. закріпила поділ країни. Тим не менше, обидві корейські держави впевнені, що країна об'єднається у майбутньому.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997. — 464с
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. — Київ: Либідь, 2000. — 624с.
  • Пак М. Н. История Кореи. в 2 т., Москва, 1960.

Див. також[ред.ред. код]