S-подібний канал повітрозабірника
S-подібний канал повітрозабірника (англ. S-duct) — тип вхідного каналу повітрозабірника реактивного двигуна, що використовується на деяких типах реактивних літаків, переважно тридвигунних. Вхідний отвір розміщується над або під фюзеляжем, а сам двигун знаходиться всередині хвостової частини, тому повітропровід має вигнуту форму, яка нагадує букву «S» (звідси назва). Рішення було вперше застосовано в 1962 році на англійському пасажирському лайнері Hawker Siddeley Trident. Також використовувалося на літаках Boeing 727, Ту-154, Як-40, Як-42 тощо. З пасажирських літаків, що виробляються сьогодні, конструкцію можна зустріти на Dassault Falcon 7X і Dassault Falcon 900. S-подібна форма повітряного каналу також застосовується на шерезі ЛА зі зниженою радіолокаційною помітністю для зниження ефективної площі розсіювання радіохвиль.
Особливості[ред. | ред. код]
S-подібний канал застосовувався на більшості тридвигунних реактивних літаків для подачі повітря до середнього двигуна. Винятком стали лише лайнери DC-10 і MD-11, де було вирішено розташувати середній двигун над фюзеляжем, на основі кіля[1]. Однак, такий дизайн збільшив аеродинамічний опір на 2—4 % і ускладнив доступ до силової установки для технічного обслуговування, схема також вимагала збільшення висоти кіля і віддалення керма напрямку від поздовжньої осі літака[1].
Дослідження при проєктуванні літака L-1011 показали, що коефіцієнт відновлення повного тиску в S-подібному каналі повітроводу практично не відрізнявся б від такого в разі використання прямого повітроводу, при цьому конструкція дозволяла зменшити як суху вагу літака, так і аеродинамічний опір, що давало економію палива. Схема давала помітне покращення льотних якостей, стійкості при бічному вітрі, економічності літака[2].
Наразі S-подібні повітропроводи в цивільній авіації практично не застосовуються у зв'язку з тим, що на переважній більшості сучасних пасажирських літаків використовується дводвигунна схема. Серед літаків, що виробляються на даний час, такий канал можна зустріти лише на тридвигунних бізнес-джетах Dassault Falcon 7X та Dassault Falcon 900, бо для бізнес-джетів покращені льотні характеристики (швидкість, можливість злітати з відносно коротких ЗПС) можуть мати перевагу перед паливною ефективністю.
У військовій авіації S-подібні повітряні канали використовуються на деяких моделях пілотованих і безпілотних літальних апаратів з метою зниження радіолокаційної помітності, оскільки застосування таких каналів істотно знижує ЕПР повітрозабірника з допомогою екранування першого ступеня компресора двигуна[3][4]
Застосування[ред. | ред. код]
Типи повітряних суден, на яких застосовувався або застосовується S-подібний канал повітрозабірника:
Пасажирські[ред. | ред. код]
- Boeing 727
- Dassault Falcon 50
- Dassault Falcon 7X
- Dassault Falcon 900
- Epic Victory
- Lockheed L-1011 TriStar
- Ту-154
- Hawker Siddeley Trident
- Як-40
- Як-42
Військові[ред. | ред. код]
У тому числі БпЛА:
Експериментальні[ред. | ред. код]
Нереалізовані проєкти[ред. | ред. код]
- Boeing 747-300 Trijet — нездійснений проєкт тридвигунного варіанта Boeing 747
- Ранній проєкт Ту-204, що передбачав тридвигунну схему
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б [1] — Royal Aeronautical Society, 1974. — С. 392, 398. Архівовано з джерела 31 березня 2022
- ↑ SAE Transactions. — Society of Automotive Engineers, 1970. — С. 1436.
- ↑ Вождаев, Валерий. Воздухозаборник определяет ЭПР самолёта в передней полусфере // Авиапанорама : журнал. — 2016. — № 4 (118) (28 августа). — С. 19. Архівовано з джерела 4 лютого 2018. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ Якубович, Николай. Введение // Все авиашедевры Сухого — от Су-2 до Су-27 и Т-50. — Москва : Яуза, Эксмо, 2015. — С. 424. — ISBN 978-5-699-78965-8.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: S-подібний канал повітрозабірника |