Іто Тойоо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тойоо Іто
Toyo Ito 2009.jpg
Дата народження 1 червня 1941(1941-06-01) (76 років)
Місце народження Кейдзьо, тоді Японія
Громадянство Японія Японія
Навчання Токійський університет
Найважливіші споруди Медіатека (Сендай), Вежа вітрів (Йокогама)
Нагороди

Praemium Imperiale (2010)
Прітцкерівська премія[1] (2013)

CMNS: Іто Тойоо на Вікісховищі

Тойоо Іто (яп. 伊東豊雄; 1 червня 1941, Кейдзьо, (Сеул), тоді Японія) — японський архітектор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1941 року в анексованій Японією Кореї в японській родині. Невдовзі з матір'ю та двома сестрами він переїхав до Японії. Архітектуру Тойоо Іта в Токійському університеті, який закінчив 1965 року. В 1965–1969 роках працював в архітектурному бюро «Kiyonori Kikutake Architect and Associate». 1971 року відкрив у Токіо власне бюро під назвою «Urban Robot», перейменоване 1979 року в «Toyo Ito & Associates Architects».

Спочатку Тойоо Іто займався переважно розробкою проектів будинків за приватними замовленнями. Незабаром Тойоо Іта набув популярності, особливо яскравими були його архітектурні проекти, зреалізовані в Йокогамі: Вежа вітрів та Яйце вітрів (1991). Ці роботи стали знаковими для сучасної міської архітектури, вказуючи можливий розвиток технологій архітектури майбутнього. Тойоо Іто був учителем для деяких представників молодшого покоління японських архітекторів (наприклад, для Кадзуйо Седзіма).

Тойоо Іто є почесним або гостьовим професором університетів Токе Єсі Дайгаку, Університету Північного Лондона, Колумбійського університету, токійського університету мистецтв Тама.

Окрім архітектури Тойоо Іто займається дизайном, зокрема дизайном меблів.

Виставки[ред.ред. код]

1991 року на виставці в лондонському музеї Вікторії та Альберта Тойоо Іто представив за допомогою 130 відеопроектів авторську концепцію міського світу Токіо Vision of Japan[2]. 2000 року на виставці під назвою Vision and reality (Фантазія та реальність) в музеї образотворчих мистецтв Луїзіани було представлено схожий проект Тойоо Іто[3]. У 1999–2000 роки серія його виставок під назвою Blurring Architecture (Розмита архітектура) пройшла в таких містах, як Аахен, Токіо, Антверпен, Окленд, Веллінгтон[4]. 2001 року Тойоо Іто організував виставку аврхітектурних візій в Палладіанській базиліці (Віченца).

2006 року Тойоо Іто представив виставку Берлін/Токіо — Токіо/Берлін 2006, яка була розгорнута в берлінській Новій національній галереї[5]. 2006 року велику ретроспективу проектів Тойоо Іто було організовано В токійській мистецькій галереї «Опера Сіті» під назвою «Toyo Ito: The New „Real“ in Architecture» (Тойоо Іто: Нова «реальність» в архітектурі)[6] 2008 року ще одна велика ретроспективна виставка пройшла в Тайбеї, де архітектор є автором трьох великих, вже реалізованих проектів.

Філософські впливи[ред.ред. код]

Проекти Тойоо Іто позначені впливом японського філософа Мунесуке Міта та концепцією номадизму Жиля Дельоза.

Тойоо Іто своїми проектами малих будинків визначав архітектуру, як «одяг» для міських ідивідів, що мешкають у великих метрополіях.

Найновіші проекти мають чимало елементів архітектури постмодерну.

Премії[ред.ред. код]

Тойоо Іто відзначений багатьма престижними архітектурними нагородами, зокрема йому було присуджено золоту медаль Гран-Прі IAA 'interach ' 97' у Софії, він став лауреатом премії пам'яті Арнольда Вільяма Бруннера американської Академії мистецтв (1998), золотої премії Японської академії дизайну (2001), золотої медалі Королівського інституту британських архітекторів (2005), Прітцкерівської премії (2013)[7].

Вибрані проекти[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Francescani, Chris (17 March 2013). Japanese architect Toyo Ito awarded 2013 Pritzker prize. Reuters. Процитовано 17 March 2013. 
  2. Richards, Brent. New Glass Architecture. с. 150. Процитовано 18 March 2013. 
  3. Architectural Wonder. Shanghai Daily. 2 January 2005. Процитовано 18 March 2013. 
  4. Toyo Ito. Blurring architecture 1971–2005. Charta. Процитовано 18 March 2013. 
  5. Berlin-Tokyo/Tokyo-Berlin. The Art of Two Cities. Neue Nationalgalerie. Процитовано 18 March 2013. 
  6. Toyo Ito: The New "Real" in Architecture. Opera City. Процитовано 18 March 2013. 
  7. Francescani, Chris (17 March 2013). Japanese architect Toyo Ito awarded 2013 Pritzker prize. Reuters. Процитовано 17 March 2013. 

Посилання[ред.ред. код]