Заха Хадід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Заха Хадід
Zaha Hadid 2015.jpg
Народження 31 жовтня 1950(1950-10-31)
Багдад, Ірак
Смерть 31 березня 2016(2016-03-31) (65 років)
Маямі, Маямі-Дейд, Флорида, США
гострий інфаркт міокарда[1][2][3]
Релігія іслам
Громадянство Велика Британія
Навчання Американський університет Бейрута[d], Архітектурна школа архітектурної асоціації[d] і Американський університет Бейрута[d]
Найважливіші споруди Sheikh Zayed Bridge[d], Центр водних видів спорту[2], Центр Гейдара Алієва[2], Оперний театр Ґуанчжоу[2], Rosenthal Center for Contemporary Art[d][2], Дубайська опера, BMW Central Building[d], Bridge Pavilion[d], Lilium Tower[d][4], Бергізель, Phaeno Science Center[d], CMA CGM Tower[d], Riverside Museum[d], MAXXI – National Museum of the 21st Century Arts[d], One-north[d], CityLife[d], Contemporary Arts Center[d] і Port House[d]
Нагороди
Дама-Командор ордена Британської імперії
Сайт zaha-hadid.com
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1002465
CMNS: Заха Хадід на Вікісховищі

Дама За́ха Мохаммад Хаді́д (англ. Zaha Mohammad Hadid; 31 жовтня 1950, Багдад, Ірак — 31 березня 2016, Маямі, США) — британська архітекторка іракського походження, лауреат Прітцкерівської премії з архітектури 2004 року. Представниця деконструктивістського напрямку в архітектурі.

Біографія[ред. • ред. код]

Народилася у Багдаді (Ірак) у 1950 році. Дочка колишнього Міністра фінансів Іраку Мохаммада Хадіда, який був на посаді у 1958—1963 рр. Отримала науковий ступінь з математики у Американському Університеті в Бейруті перед переїздом на навчання до лондонської Школи Архітектури при Асоціації Архітектури. Після закінчення школи працювала зі своїми колишніми викладачами Ремом Колгасом та Елією Зенгелісом у роттердамському архітектурному бюро Office for Metropolitan Architecture, ставши одним з його співзасновників у 1977 році.

Дипломний проект Заги Хадід називався «Тектонік Малевича» (К. Малевич (1878—†1935) — киянин). У змісті проекту відобразилися мистецькі ідеї іншого вихідця з України харків'янина В. Татліна (1885—†1956).

У 1980 році відкрила у Лондоні власне архітектурне бюро Zaha Hadid Architects. Протягом 1980-их викладала у Асоціації Архітектури та інших престижних закладах у всьому світі. Керувала кафедрою Кендзо Танге у Вищій Школі Дизайну при Гарвардському Університеті, кафедрою Саллівена у Школі Архітектури при Іллінойському університеті в Чикаго.

Будинки за проектам Захи Хадід зведені в різних країнах світу — від Німеччини і Італії до Гонконгу і Азербайджану. Серед її проектів — лондонський олімпійський комплекс водних видів спорту, оперний театр в Гуанчжоу (Китай), Центр Гейдара Алієва у Баку, також вона розробила проект одного з стадіонів для чемпіонату світу з футболу у Катарі у 2022 році[5].

Заха Хадід — перша жінка нагороджена Прітцкерівською премією, а також перша і єдина жінка, що отримала Королівську золоту медаль RIBA.

31 березня 2016 року у віці 65 років померла від серцевого нападу в Маямі, де лікувалася від бронхіту.

Нагороди[ред. • ред. код]

Ранні будівлі (1991—2005)[ред. • ред. код]

Великі проекти (2006—2010)[ред. • ред. код]

Великі проекти (2011—2012)[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ http://www.bbc.com/news/entertainment-arts-35936768
  2. ↑ а б в г д http://nyti.ms/22S2VgZ
  3. ↑ 建築家ザハ・ハディドさん死去　新国立の旧計画デザイン — Asahi Shimbun Company, 2017.
  4. ↑ http://www.zaha-hadid.com/architecture/lilium-tower/
  5. ↑ Померла архітекторка авангардистка Заха Хадід

Посилання[ред. • ред. код]

Література[ред. • ред. код]

Філіп Джонсон (1979) • Луїс Барраґан (1980) • Джеймс Стерлінг (1981) • Кевін Роч (1982) • Бей Юймін (1983) • Річард Меєр (1984) • Ханс Холляйн (1985) • Готфрід Бем (1986) • Кендзо Танге (1987) • Гордон Баншафт та Оскар Німеєр (1988) • Френк Гері (1989) • Альдо Россі (1990) • Роберт Вентурі (1991) • Алвару Сиза Вієйра (1992) • Фуміхіко Макі (1993) • Крістіан де Портзампарк (1994) • Тадао Андо (1995) • Рафаель Моне (1996) • Сверре Фен (1997) • Ренцо Піано (1998) • Норман Фостер (1999) • Рем Колгас (2000) • Херцог і де Мерон (2001) • Гленн Меркатт (2002) • Йорн Утзон (2003) • Заха Хадід (2004) • Том Мейн (2005) • Паулу Мендес да Роша (2006) • Річард Роджерс (2007) • Жан Нувель (2008) • Петер Цумтор (2009) • Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава/SANAA (2010) • Едуарду Соуту де Моура (2011) • Ван Шу (2012) • Тойоо Іто (2013) • Сігеру Бан (2014) • Фрай Отто (2015)
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заха_Хадід&oldid=21001478