Джеймс Стерлінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Стерлінг
James Stirling
James Stirling 01.jpg
Народження 22 квітня 1926(1926-04-22)Глазго
Смерть 25 червня 1992(1992-06-25) (66 років)Лондон, Сполучене Королівство
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Навчання Ліверпульський університет
Діяльність архітектор
Праця в містах Лондон, Париж, Кіото, Штутгарт, Ліверпуль
Архітектурний стиль Модернізм, постмодернізм
Найважливіші споруди Інженерний корпус Лестерського університету
Нова державна галерея (Штутгарт)
Членство Королівська академія мистецтв і Fellow of the Royal Institute of British Architects[d]
Нагороди Прітцкерівська премія (1981)
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1003375
Джеймс Стерлінг у Вікісховищі?

Джеймс Фрезер Стерлінг або Стірлінг (англ. James Frazer Stirling, 22 квітня 1926, Глазго — 25 червня 1992, Лондон) — британський архітектор.

Життєпис[ред. | ред. код]

По закінченні Другої світової війни вивчав архітектуру в університеті Ліверпуля. Кілька років Стерлінг працював у фірмі «Лайонс, Ісраель та Елліс», а 1956 року заснував бюро «Стерлінг та Гоуен», що проіснувало до 1963 року. У цей період він захоплювався модернізмом та бруталізмом. Найзначніша споруда раннього Стерлінга — інженерний корпус Лестерського університету (1963).

У 1970-і стиль архітектора зазнає змін. Споруди, спроектовані ним у цей період, перегукуються з архітектурою античності та бароко, більшого значення набувають колір та орнамент. Шедевром цього стилю вважається Нова державна галерея у Штутгарті (1984). До нього ж належать центр соціальних досліджень у Берліні (1988), кілька англійських музеїв, а також Штутгартська вища школа музики та театру і лондонська офісна будівля No 1 Poultry, побудовані вже після смерті майстра.

Стерлінг став третім лауреатом престижної Прітцкерівської премії, а незадовго до смерті був посвячений у лицарі. З 1996 р. проводиться вручення нагороди, названій на його честь.

Споруди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Самін Д. К. 100 великих архітекторів. М., 2001.