Фрай Отто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрай Пауль Отто
Frei Paul Otto
Olympiastadion 1.jpg
Дах Олімпійського стадіону в Мюнхені - один з найвизначніших проектів Фрая Пауля Отто
Народження 31 травня 1925(1925-05-31)Зігмар[d], Amtshauptmannschaft Chemnitz[d], Округ Хемніц[d], Вільна держава Саксонія, Веймарська республіка
Смерть 9 березня 2015(2015-03-09) (89 років)Леонберг, Беблінген, Штутгарт, Баден-Вюртемберг, Німеччина[1]
Громадянство Німеччина Німеччина
Навчання Берлінський технічний університет
Діяльність архітектор, інженер, викладач університету
Праця в містах Мюнхен[1]
Архітектурний стиль Хай-тек
Найважливіші споруди Олімпійський стадіон
Членство Берлінська академія мистецтв
Заклад Штутгартський університет, Берлінський технічний університет і Університет Вашингтона в Сент-Луїсі[d]
Нагороди
Praemium Imperiale (2006)
Прітцкерівська премія (2015)
Сайт freiotto.com
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1000114
Фрай Отто у Вікісховищі?
Багатофункціональне приміщення «Мультигалле» в Мангаймі
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Фотографія Фрая Отто

Фрай Пауль Отто (нім. Frei Paul Otto; 31 травня 1925 — 9 березня 2015) — німецький архітектор.

Здобув світове визнання як творець тентових та мембранних конструкцій, які застосовував у своїх спорудах.

Біографія[ред. | ред. код]

Фрай Пауль Отто народився 31 травня 1925 року в місті Зігмар, нині район Хемніца, Німеччина. Незвичне ім'я Фрай (досл: вільний) обрала для нього матір, оскільки це слово було її життєвим девізом.[2] Батьки Фрая Отто були членами промислової спілки «Німецький веркбунд». Спершу Фрай Отто хотів стати скульптором, як його батько. У торговій школі (Handelsschule) Фрай завдяки своєму вчителю познайомився з планеризмом та авіамоделюванням. Він успішно здав іспит на право літати на планері. Готуючись до цього іспиту Фрай Отто багато вивчив про легкі конструкції та мембрани, напнуті на рамах — у пізніші роки це знання, з часом значно поглиблене, він використовував в своїх архітектурних проектах.

Вивчав архітектуру в Берлінському технічному університеті. В кінці Другої світової війни воював як льотчик-винищувач.

У Нюрнбергу він потрапив у полон. Був інтернований у французький табір для військовополонених в місті Шартр. Під час перебування в таборі Фрай Отто мав нагоду щодня милуватися легкими конструкціями готичного Шартрського собору, архітектура якого, безперечно, вплинула на наступні проекти Фрая Отто. Під час будівництва цього табору йому вдалося проявити себе в ролі інженера-конструктора, Фрай Отто запропонував кілька проектів будівель з полегшених конструкцій, які були реалізовані (зокрема — намети для укриття).

1948 року Фрай Отто продовжив навчання в Берлінському технічному університеті. 1950 року він одержав факультетську стипендію й цілий навчальний рік мав можливість стажуватися в США, де зустрічався з такими архітекторами, як Еріх Мендельсон, Людвіг Міс ван дер Рое, Ріхард Нойтра та Френк Ллойд Райт. З Людвігом Місом ван дер Рое в нього зав'язалися дружні стосунки.

1952 року Фрай Отто почав свою архітектурну діяльність із заснування власного архітектурного бюро в Целендорфі (Берлін). 1954 року він опублікував свою докторську дисертацію під назвою «Підвісний дах» (Das hängende Dach).[3]

1964 року Отто заснував Інститут легких конструкцій Штутгартського університету та очолював його як на посаді професора аж до виходу на пенсію. На пенсії продовжив активну роботу як архітектор та інженер-консультант.

Помер 9 березня 2015 року.

Вибрані проекти[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118590812 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Martin Schuster: Seminararbeit Designgeschichte: Frei Otto. In: Universität Stuttgart, 1997.
    Dieter Wunderlich: Biografie Frei Otto. 2006/2007.
  3. Martin Schuster: Seminararbeit Designgeschichte: Frei Otto. Einleitung. In: Universität Stuttgart, aufgerufen am 12. März 2015.
  4. Fertigungspavillons der Firma Wilkhahn in Bad Münder. In: Architekturmuseum der Technischen Universität München|Architekturmuseum der TU München, виставка «Frei Otto — Leicht bauen, natürlich gestalten» 2005.
  5. Großer BDA-Preis. In: Bund Deutscher Architekten (BDA)

Література[ред. | ред. код]

  • Conrad Roland: Frei Otto — Spannweiten. Ideen und Versuche zum Leichtbau. Ein Werkstattbericht von Conrad Roland. Ullstein, Berlin, Frankfurt/Main und Wien 1965.
  • Winfried Nerdinger (Hrsg.): Frei Otto. Complete Works. Lightweight Construction — Natural Design. Birkhäuser Verlag für Architektur, Basel, Boston, Berlin, Architekturmuseum der Technischen Universität München 2005, ISBN 978-3-7643-7231-6
  • Frei Otto, Bodo Rasch: Finding Form: Towards an Architecture of the Minimal, 1996, ISBN 3930698668
  • Philip Drew, «Frei Otto; Form and Structure», 1976, ISBN 0258970537, ISBN 978-0258970539
  • Philip Drew, «Tensile Architecture», 1979, ISBN 025897012X, ISBN 978-0258970126

Посилання[ред. | ред. код]