Автомонов Павло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Федорович Автомонов
Народився 10 червня 1922(1922-06-10)
Олександрівка
Помер 8 травня 1988(1988-05-08) (65 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність прозаїк, сценарист
Мова творів українська
Жанр проза
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Дружби народів
Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня

Павло́ Фе́дорович Автомо́нов (нар. 10 червня 1922 — пом. 8 травня 1988) — український радянський сценарист, письменник, кандидат історичних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 червня 1922 року в селі Олександрівці (тепер Золочівського району Харківської області).

Учасник Радянсько-німецької війни з 1941 року. В боях за Ленінград був тяжко поранений. Після поверненя зі шпиталю неодноразово виконував бойові завдання за лінією фронту в тилу групи армій «Північ», як радист розвідувальної групи.

В останні роки життя працював деканом факультету журналістики в одному з київських вишів.

Могила Павла Автомонова

Помер 8 травня 1988 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Нагороди[ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

Автор книг:

  • «Ліс шумить» (повість-хроніка, 1955);
  • «У Курляндському котлі» (1955);
  • «Ім’я його невідоме» (1960);
  • «Вітчизни виконуючи наказ» (1975);
  • «Мій танк — 317» (1978);
  • «Другий фронт» (1980);
  • «Каштани на пам’ять» (1985);
  • «Мій позивний — „Галка“» (1986).
  • «Коли розлучаються двоє»;
  • «Так народжувались зірки»;
  • «Недописана анкета»;
  • «Крижаний десант».

Співавтор сценарію до фільму «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979).

Джерела[ред. | ред. код]