Агіла I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Агіла I
15-AGILA.JPG
Народився невідомо
Помер 554
Меріда
вбивство
Громадянство (підданство) Вестготське королівство
Національність вестгот
Діяльність суверен[d]
Титул король
Термін 549—554 роки
Попередник Теудігізел
Наступник Атанагільд
Конфесія аріанство
Діти 1 син
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Агіла або Ахіла I (*д/н —554) — король вестготів у 549554 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з вестготської військової знаті. Про батьків немає відомостей. Брав участь у змові проти короля Теудігізела, після вбивства якого у 549 році оголошується новим королем. Відомості про правління Агил украй мізерні.

У перші роки після свого сходження на престол він намагався завоювати Кордову, куди у 550 році відправив військо. Це важливе місто все ще зберігало свою незалежність, хоча нічого не відомо ні про його історію, ні про його внутрішній устрій. За деякими відомостями там отаборилися прихильники нікейського сповідування. Готський напад закінчилося поразкою військ Агіли. На поле бою, разом зі значною частиною армії, залишився син короля, і за деякими відомостями, в руки жителів Кордови потрапила навіть королівська скарбниця. Переможений Агіла I втік до Меріди.

У 551 році в Севільї спалахнуло повстання, на чолі якого став Атанагільд. Спроба Агіли I придушити заколот привела до поразки. Проте в наступних битвах король завдав поразок Атанагільдові. Останній звернувся з проханням про допомогу до візантійського імператора Юстиніана I. Хоча війна проти остготів в Італії ще не була завершена, візантійський імператор зважився втрутитися в іспанські події. Юстиніан I уклав з Атанагільдом ​​договір, зміст якого залишається невідомим. Водночас в Каньабрії почалося потужне повстання на чолі з Аспідієм.

Візантійська військо під керівництвом Ліберія в 552 році зайняла південне узбережжя Іспанії. Після цього війська Агіли I зазнали поразки, ворог захопив низку міст на узбережжі (КНовий Карфаген та Малакку, Гібралтарську протоку) і всередині країни, до 554 року зайнявши усю Бетіку. Того ж року короля було вбито в Меріді під час повстання вояків, його колишні прихильники приєдналися до Атанагільда, який незабаром сам став королем.

Характер[ред.ред. код]

Григорій Турський характеризує його негативно, стверджуючи, що його панування лягло важким тягарем на народ.

Джерела[ред.ред. код]

  • Fontaine, Jacques (2002). Isidoro de Sevilla: génesis y originalidad de la cultura hispánica en tiempos de los visigodos (Volumen 197 de Ensayos). Encuentro. p. 464. ISBN 9788474906530.
  • Roger Collins, Visigothic Spain, 409—711. Blackwell Publishing, 2004.
  • Gerd Kampers: Geschichte der Westgoten. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2008.