Торізмунд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Торізмунд
07-TURISMUNDO.JPG
Народився близько 420
Помер 453
Тулуза
вбивство
Національність вестгот
Діяльність суверен[d]
Титул король
Термін 451—453 роки
Попередник Теодорік I
Наступник Теодорік II
Конфесія аріанство
Батько Теодорік I
Рід династія Балта
Брати, сестри  • Ейріх
 • Теодорік II

Торізмунд (Þaurismoþs; близько 420 —453) — король вестготів у 451453 роках. Ім'я перекладається як «мужність Тора».

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Балтів. Старший син короля Теодоріка I. Разом зі своїм батьком і братом Теодоріком брав участь в битві на Каталаунських полях з військами Аттіли 15 липня 451 рок. Після загибелі батька під час битви, вестготське військо оголосує королем Торізмунда. Останній у відповідь люто атакував ворога, змусиши Аттілу сховатися у своєму таборі. Існує переказ, що Торізмунд поривався помститися за смерть батька, але Аецій утримав його від нападу на табір Аттіли, побоюючись, щоб винищення гунів зробить вестготського короля повним господарем в Західній Римській імперії. За порадою Аеція Торізмунд поспішив до Тулузи, щоб перешкодити своїм братам захопити владу. Відхід вестготів дозволив відступити переможеним гунам.

Королювання[ред.ред. код]

У 452 році під час нападу гунів на Італію, Турізмунд виступив проти аланів, союзників Риму, які влаштувалися в районі середньої течії Луари і підпорядкував собі область навколо Авреліанум (сучасний Орлеан). Цей напад був антиримською акцією по своїй суті, оскільки алани були римськими федератами. Вважається, що метою Торізмунда було відрізати Арморику від решти Галлії. Але перемога над аланами не була остаточною, з ними довелося в подальшому воювати франкському королю Хільдеріку I. Разом з тим вдалося розширити володіння вестготів майже до Луари.

Потім Торізмунд вирішив захопити Арелат (сучасний Арль), який займав важливе стратегічне, економічне та релігійне значення. Торізмуд збирався проводити політику щодо захоплення родючої долини Рони, що належала римлянам. Втім, Тонанцію Ферреолу, префекту преторія Галлії, вдалося за допомогою дипломатії — він нібито запросив короля на званий бенкет, і, ймовірно, подарував йому велику таріль, прикрашену дорогоцінним камінням — відмовити його від намірів захопити місто.

Втім серед вестготів виникла проти Торізмунда змова, яку очолили брати короля — Теодорік та Фрідеріх, що спиралися на римську партію і на тих готів, які не брали участі в обранні Торізмунда. Брати вважали, що дії Торізмуда загрожують мирному співіснуванню з Римською імперією. Коли Торізмуд розгромив аланів, федератов Риму в центральній Галлії, і готувався напасти на Арелат, були зроблені спроби переконати його відмовитися від такої політики, але всі вони виявилися безуспішними.

На третій рік королювання, в 453 році, Торісмунд захворів і, коли йому випускали кров з вени, його було вбито, тому що якийсь Аскальк прибрав у хворого його зброю. Втім, перш ніж померти, за допомогою однієї руки, яка залишалася у нього вільної, Торізмунд схопив лавку, і вбив кілька людей, що здійснювали замах на нього.

Зовнішність й характер[ред.ред. код]

Йордан і Ісидор Севільський залишили дві протилежні характеристики Торізмунда. Так, на думку Йордану він був «настільки помірний, що ні у кого не виникло і в думках почати боротьбу за спадок». Ісидор Севільський описує його як запального і несправедливого володаря, що зробив «багато поганого» і налаштував проти себе оточуючих. Оскільки, обидва не були сучасниками Торізмунда, тому невідомо, який з описів найбільш достовірний.

Джерела[ред.ред. код]

  • Dietrich Claude: Adel, Kirche und Königtum im Westgotenreich, Sigmaringen 1971, S. 36f. und Anm. 1. (англ.)
  • Konrad Bund: Thronsturz und Herrscherabsetzung im Frühmittelalter. Röhrscheid, Bonn 1979, ISBN 3-7928-0417-4, S. 551—553 (нім.)
  • Renée Mussot-Goulard, Les Goths, Biarritz, éd. Atlantica, mai 1999, 323 p. ISBN 978-2-84394140-5 (ісп.)
  • Ludwig Schmidt e Christian Pfister, i regni germanici in Gallia, // «Storia del mondo medievale», vol. I, 1999, pp. 275—300. (італ.)