Альберт Кан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альберт Кан
англ. Albert Kahn
англ. Albert Kahn
нім. Albert Herzensworte Kahn
Народження 21 березня 1869(1869-03-21)[1][2][…]
Смерть 8 грудня 1942(1942-12-08)[1][2][…] (73 роки)
Поховання White Chapel Memorial Cemeteryd
Релігія юдаїзм[4]
Національність єврей
Країна Німеччина НімеччинаСША США
Діяльність архітектор
Праця в містах Детройт
Найважливіші споруди Штаб-квартира General Motors
Нагороди
Брати, сестри Julius Kahnd
Діти ·Lydia Winstond
CMNS: Альберт Кан у Вікісховищі

Альберт Кан (англ. Albert Kahn; 1869, Раунен, Рейнланд-Пфальц, Німецька імперія — 1942, Детройт, Мічиган, США) — американський промисловий архітектор німецького єврейського походження. Один з найвідоміших архітекторів свого часу, автор забудівлі Детройт​​а, неофіційний «батько» радянської «індустріалізації»; голова фірм Albert Kahn Inc. та Albert Kahn Associates.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Німеччині в єврейській родині [5]. Був старшим сином рабина в Раунені. Емігрував з батьками в США в 1880.

Навчався архітектурі в фірмі Mason and Rice в Детройті. У 1891 нагороджений стипендією для поїздки в Європу. Там він зустрівся з молодим архітектором Генрі Беконом, і вони разом відвідали Італію, Францію, Німеччину та Бельгію.

У 1896 заснував фірму разом з Джорджем Неттлтоном і Олександром Троубріджем. З 1902 керував фірмою сам.

Перебуваючи в Детройті​, центрі американської автомобільної промисловості, Кан пов'язав з ним свою кар'єру.

У 1919 спроектував штаб-квартиру корпорації General Motors.

Робота в СРСР[ред. | ред. код]

У 1928 запрошений в СРСР для участі в індустріалізації. Приїхав до Москви на чолі групи з 25 інженерів, і протягом 2 років фірма Albert Kahn Inc. підготувала понад 4 000 фахівців, у 1929-1932 спроектувала і організувала будівництво 521 об'єктів [6][7][8] (за іншими даними - 571) об'єкт. Це, в першу чергу, тракторні (тобто танкові) заводи в Сталінграді, Челябінську, Харкові. Автомобільні заводи в Москві та Нижньому Новгороді. Ковальські цехи в Челябінську, Дніпропетровську, Харкові, Коломні, Люберцях, Магнітогорську, Нижньому Тагілі, Сталінграді. Верстатобудівні заводи в Калузі, Новосибірську, Верхній Салді. Прокатний стан в Москві; ливарні заводи в Челябінську, Дніпропетровську, Харкові, Коломні, Люберцях, Магнітогорську, Сормово, Сталінграді; механічні цехи в Челябінську, Люберцях, Подільському, Сталінграді, Свердловську; сталеливарні цехи та прокатні стани в Кам'янському (в 1936-2016 — Дніпродзержинськ), Коломні, Кузнецьку, Магнітогорську, Нижньому Тагілі, Верхньому Тагілі, Сормово; підшипниковий завод в Москві, Волховський алюмінієвий завод; Уральська азбестова фабрика та багато інших [9].

Проекти[ред. | ред. код]

  • Апартаменти по вул. 2900 Схід Джефферсон-авеню, Детройт, 1915
  • Виробничий центр Рассел, 1916
  • Будівля Новин Детройта, 1917
  • Штаб-квартира компанії Ford Motor Company в Нью-Йорку, 1917
Участь в проектуванні виробництв

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Словник шотландських архітекторів
  4. біографія
  5. Біографія Алберта Кана на сайті знаменитих архітекторів [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. Журнал «Тайм» [Архівовано 14 січня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. / expert / 2010/01 / ura_u_nih_depressiya / Журнал «Експерт» № 1 (687) / 28 грудня 2009 року Максим Рубченко. «Ура, у них депресія!». Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022.
  8. І. Трабскій. Він служив Генрі Форду і Йосипу Сталіну. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 17 листопада 2016.
  9. Рудольф Волтерс. Архівована копія. — Свиньїн і сини, 2010. — ISBN 978-5-98502-093-9. Архівовано з джерела 16 грудня 2018

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Д. Хмельницкий. Танки за хлеб. Американские корни советской военной промышленности. — Москва, «Яуза», 2006. ISBN 87849-214-8