Добра стаття

Альбрехт фон Ґрефе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альбрехт фон Ґрефе
нім. Albrecht von Gräfe
Ім'я при народженні нім. Albrecht Friedrich Wilhelm Ernst von Gräfe
Народився 22 травня 1828(1828-05-22)[1][2][…]
Берлін, Німецький союз[4]
Помер 20 липня 1870(1870-07-20)[1][2][…] (42 роки)
Берлін, Королівство Пруссія[4]
·туберкульоз
Поховання Берлін
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність офтальмолог, викладач університету, хірург
Alma mater Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Галузь офтальмологія
Заклад Шаріте
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Науковий ступінь доктор медицини
Вчителі Йоганн Лукас Шенлейн і Йоганн Петер Мюллер
Членство Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Бельгійська королівська академія медициниd
Батько Karl Ferdinand von Graefed
Діти Albrecht von Graefed
CMNS: Альбрехт фон Ґрефе у Вікісховищі

Фрі́дріх Вільге́льм Ернст А́льбрехт фон Ґре́фе (нім. Friedrich Wilhelm Ernst Albrecht von Graefe; 22 травня 1828, Брісков-Фінкенгерд — 20 липня 1870, Берлін) — німецький хірург-офтальмолог, приват-доцент Університету Фрідріха Вільгельма, один із засновників офтальмології, як окремого напрямку медицини.

Походження[ред. | ред. код]

Герб родини Ґрефе (1826)

Альбрехт фон Ґрефе народився 22 травня 1828 року. Був сином пруського шляхтича з 1826 року, королівського медичного таємного радника й хірурга генерал-штаб-доктора пруської армії Карла Фердинанда фон Ґрефе[en] (1787—1840) та його дружини Августи фон Альтен (1797—1857)[5]. Хрещеними батьками Альбрехта фон Ґрефе були пруський король Фрідріх-Вільгельм III та його молодший син, принц Альбрехт Прусський[6].

Батько Альбрехта був повним професором медицини та хірургії, з 1811 року директором-засновником хірургічної клініки Шаріте Берлінського університету Фрідріха Вільгельма[7]. Карл фон Ґрефе ратував за виділення науки про очні хвороби в окрему галузь медицини, з 1811 року він запровадив курс про очні хвороби в програму медичної підготовки в Берлінському університеті. Очевидно під впливом батька Альбрехт посвятив себе медицині, зокрема офтальмології.

Освіта[ред. | ред. код]

Після закінчення престижної французької гімназії в Берліні, в якій навчання велося французькою мовою, Альбрехт фон Ґрефе в 1843 році вступив на медичний факультет Берлінського університету Фрідріха Вільгельма, який очолював знаменитий фізіолог Йоганн Петер Мюллер. В університеті він вивчав математику, хімію, фізику, філософію, медицину та анатомію. У період навчання фон Ґрефе на факультеті викладали такі відомі вчені, як Йоганн Петер Мюллер, Йоганн Лукас Шенлейн, Еміль Дюбуа-Реймон, Генріх Розе, Фрідріх Шлемм[de][8]. Курс офтальмології читав представник натурфілософської школи Йоганн Христіан Юнгкен, який все ще дотримувався застарілої позиції про те, що офтальмологію не варто відокремлювати від хірургії й її повинні викладати фахівці з хірургії[9].Такий підхід не сприяв виникненню у студентів живої зацікавленості наукою про очні хвороби.

1847 року Альбрехт фон Ґрефе захистив в універитеті дипломну роботу De bromo ejusque praesipuis praeparatis («Про бром та його дію»), яку виконав під керівництвом Мюллера, і здобув ступінь доктора медицини[8]. Після захисту фон Ґрефе поїхав у наукову подорож європейським континентом[10]. Упродовж двох з половиною років він подорожував Європою, навчаючись і працюючи з найвідомішими офтальмологами того часу. У Празі восени 1848 року працював асистентом лікаря в клініці очних хвороб відомого доктора Фердинанда фон Арльта[de], під впливом якого вирішив присвятити себе офтальмології і якого пізніше називав своїм першим учителем у галузі офтальмології[11]. Побував Ґрефе і в Парижі, де вперше в 1747 році Жак Дювіель провів операцію з видалення катаракти[12]. Там він вивчав експериментальну фізіологію з Клодом Бернаром (1813–1878) і працював з ним над численними фізіологічними проблемами, включаючи функцію екстраокулярних м’язів і зорових нервів; учився у французьких офтальмологів Фредеріка Жюля Сішеля (1802–1868) та Луї-Огюста Демарра (1810–1882), двох найвидатніших офтальмохірургів свого часу. Між 1849 і 1850 роками переїхав до Відня, щоб працювати з відомим німецьким офтальмологом Фрідріхом Єгером, на якого справив добре враження своїми медичними знаннями та працьовитістю. У той час щойно була прийнята реформа медичних факультетів, яка надала професорам університетів велику автономію. Професор Єгер віддав своїх пацієнтів у розпорядження Ґрефе і дозволив йому навчати деяких своїх студентів[13]. У липні 1850 року фон Ґрефе знову побував у Празі, де провів 2 тижні в клініці фон Арльта, вдосконалюючи свої навички в хірургії катаракти. Після Праги поїхав до Англії, де у Глазго й у Лондоні познайомився з передовим досвідом у лікуванні очних хвороб англійських офтальмологів Вільяма Боумена та Джорджа Крітчетта. У Лондоні Альбрехт фон Ґрефе заприятелював з Вільямом Боуменом та нідерландським доктором Франциском Дондерсом, який 1851 року відвідував в Лондоні Всесвітню виставку[14]. Ця зустріч започаткувала їх довголітню приязнь, скріплену спільним науковим інтересом до офтальмології.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

1852 року Альбрехт фон Ґрефе повернувся до Берліна, де в тому ж році отримав габілітацію з хірургії та офтальмології[15] і розпочав приватну практику. 1855 року він відкрив приватну очну клініку, яка з невеликого приміщення з часом розрослася до триповерхової очної лікарні на 120 ліжок і яка стала першою офтальмологічною клінікою в Німеччині[16]. Невдовзі клініка набула європейської слави не тільки як лікувальний заклад, але й як центр наукових досліджень в офтальмології[14].

У 24 роки Альбрехт фон Ґрефе отримав звання ординарного професора хірургії та очних хвороб. А після захисту докторської дисертації «Про рух очей» йому було надано звання приват-доцента Берлінського університету Фрідріха Вільгельма[17]. З 1866 року він працював професором Берлінського університету, а з 1868 року був призначений директором офтальмологічного відділу університетської клініки Шаріте[18]. Звичайний робочий день професора Ґрефе був насичений і регламентований: обхід хворих у клініці, консультації, амбулаторний прийом, наукові дослідження та лекції в університеті[5]. Останні викликали захоплення й мали незмінну популярність завдяки великій ерудиції професора, найвищому професіоналізму, повчальним історіям з медичної практики. Доступність і простота у спілкуванні, уважність та повага до співрозмовника викликали велику пошану до фон Ґрефе з боку студентів та пацієнтів. До нього зверталися пацієнти усіх соціальних верств, часто з інших країн; бідних пацієнтів він лікував безоплатно[14].

Медичні досягнення[ред. | ред. код]

Ніж Ґрефе для операції з видалення катаракти

Альбрехта фон Ґрефе вважають засновником сучасної офтальмології за той визначний внесок, який він зробив у офтальмологічну науку[10].

Своїми дослідженнями він встановив взаємозв'язок захворювань очей з внутрішніми або неврологічними захворюваннями такими як цукровий діабет, захворювання нирок чи внутрішньочерепний тиск[8]. Фон Ґрефе був піонером у використанні в офтальмології створеного Германом Гельмгольцом у 1851 році офтальмоскопа[19]. Він так сказав про винахід офтальмоскопа:

"Helmholtz hat uns eine neue Welt eröffnet"[14]("Гельмгольц відкрив для нас новий світ").

Завдяки застосуванню офтальмоскопа Гельмгольца Ґрефе створив діагностику захворювань очного дна (судинної оболонки, сітківки, зорового нерва), що забезпечило точнішу ідентифікацію причин ослаблення зору[15]. Уперше в світовій практиці він описав симптоми емболії артерії сітківки (1858), набряку диска зорового нерва (1860), ознаки невриту зорового нерва[20], сифілітичні та туберкульозні зміни очного дна (1867—1868). 1862 року винайшов один із перших тонометрів для вимірювання внутрішньоочного тиску[21]. 1864 році він описав патологічну ознаку при хворобі Грейвса-Базедова (затримка повік), яку було названо на його честь симптомом Ґрефе. 1866 року фон Ґрефе опублікував перший докладний опис симпатичної офтальмії (симпатичне запалення)[22]. Трохи пізніше фон Ґрефе докладно зафіксував симптоми паралічу очних м'язів та хронічної прогресуючої зовнішньої офтальмоплегії (1868)[23],[24] й одночасно намітив шляхи медикаментозного лікування цих тяжких захворювань; описав поєднання пігментного ретиніту та перцептивної глухоти при синдромі Ашера[25],[26]; досяг особливого успіху в лікуванні косоокості; описав кератит, який пізніше був названий герпетологічним; одну з робіт присвятив цистицеркозу ока — ураженню очей цистицерками — та їх хірургічному видаленню.

Та всесвітню славу Альбрехту фон Ґрефе принесли два відкриття. До середини XIX століття однією з невирішених проблем в офтальмології була глаукома. 1857 року він запропонував для лікування глаукоми операцію іридектомії[en] (висічення частини райдужної оболонки), представлену в доповіді «Про природу та лікування глаукоми іридектомією» на Міжнародному офтальмологічному конгресі в Брюсселі[27]. Іридектомія виявилася єдиним на той час способом зниження внутрішньоочного тиску та попередження сліпоти від глаукоми в багатьох хворих.

Другим видатним досягненням фон Ґрефе стало удосконалення техніки операції видалення катаракти (1859 р.) способом периферичної лінеарної екстракції катаракти[28]. Для цієї операції він винайшов і використовував вузький ніж, названий ножем Ґрефе. Операція за методом Ґрефе давала хороші візуальні та косметичні результати й застосовувалася в офтальмології майже сто років.

Крім наукових досліджень Альбрехт фон Ґрефе прославився хірургічною майстерністю. Так, зокрема, він виконав щонайменше 10 000 операцій з видалення катаракти[14]. Усього за 19 років професійної діяльності він надав офтальмологічну допомогу понад 100 тис. пацієнтів.[17].

Іменем Ґрефе названо багато медичних термінів:

  • операція Ґрефе з видалення катаракти;
  • операція Ґрефе — іридектомія при глаукомі;
  • симптом Ґрефе (Graefe sign) при хворобі Грейвса (Graefe disease) — відставання верхньої повіки при зміні погляду вгору на погляд вниз (при обертанні очного яблука вниз);
  • псевдо-симптом Ґрефе (pseudo-Graefe phenomenon) — подібне відставання верхньої повіки при русі очей вниз зумовлене вродженою параміотонією;
  • очне дзеркало Ґрефе (Graefe eye speculum);
  • ніж Ґрефе для катаракти (Graefe cataract knife);
  • ніж Ґрефе (Graefe knife) для розрізу рогівки;
  • пінцет Ґрефе (Graefe forceps);
  • тканинний пінцет Ґрефе (Von Graefe Tissue Forceps)[29];
  • ірисовий пінцент Ґрефе (Graefe iris forceps) для райдужної оболонки ока[30];
  • електрокаутер фон Ґрефе (von Graefe electrocautery);
  • гачок для косоокості фон Ґрефе (von Graefe strabismus hook)[31].

Дуже важливим внеском Альбрехта фон Ґрефе в розвиток офтальмології стало заснування ним у 1854 році першого офтальмологічного часопису Archiv für Ophthalmologie, який він редагував спільно з нідерландським фізіологом і офтальмологом Франциском Дондерсом та австрійським офтальмологом Фердинандом фон Арльтом[14]. У першому номері часопису 400 із 480 сторінок написав він сам, деякі статті мали характер монографій. До публікації 16 тому він написав 2500 сторінок. Після смерті вченого часопису присвоїли його ім'я — Albrecht von Graefes Archiv fur Ophthalmologie. У наш час його видає Springer під назвою Graefe's Archive for Clinical and Experimental Ophthalmology[32].

Аверс медалі Ґрефе

Саме А. фон Ґрефе став ініціатором створення першого наукового об'єднання офтальмологів — Гейдельберзького офтальмологічного товариства. У 1857 році в Гайдельберзі відбувся перший конгрес «Офтальмологічного товариства Гейдельберга» (в 1920 році перейменованого на Deutsche Ophthalmologische Gesellschaft)[8]. Це найстаріше наукове офтальмологічне товариство в світі, основним напрямком діяльності якого є подальший розвиток та популяризація офтальмології. 1874 року товариство встановило найвищу нагороду за особливі досягнення в галузі офтальмології — наукову медаль Ґрефе в пам'ять про свого засновника. Першим лауреатом цієї нагороди став Герман Гельмгольц, якому цю медаль 9 серпня 1886 року урочисто вручив у Гейдельберзі від імені Товариства Франциск Дондерс[19].

За прикладом Гайдельберзького товариства подібні офтальмологічні товариства засновувалися по всій Європі, зокрема і в Російській імперії. Багато офтальмологів приїзджали на стажування в клініку Альбрехта фон Ґрефе, щоб підвищити свою кваліфікацію. Зокрема, у нього стажувалися офтальмологи, які працювали на території України: Гіршман Леонард Леопольдович, Макс-Емануїл Мандельштам, Олександр Іванов. Його наукові та практичні напрацювання в галузі офтальмології використовували в своїй діяльності Андрій Васильович Ходін, Олександр Федорович Шимановський, Володимир Петрович Філатов, які творили українську школу офтальмології[17].

Наукові друзі[ред. | ред. код]

Альбрехт фон Ґрефе мав багато медичних колег[14]. Та найсильніша приязнь, підсилена спільними науковими інтересами — офтальмологією — пов'язувала його з Вільямом Боуменом і Франциском Дондерсом. Ці три визнані в Європі офтальмологи становили знане тріо наукових друзів[33][34].

  • Тріо наукових друзів
  • Вільям Боумен
    Вільям Боумен
  • Франциск Дондерс
    Франциск Дондерс
  • Альбрехт фон Ґрефе
    Альбрехт фон Ґрефе

Вибрані публікації Альбрехта фон Ґрефе[ред. | ред. код]

Наведені основні публікації[14]:

  • De bromo ejusque praeparatis.Дисертація, 1847.
  • Über die Wirkung der Augenmuskeln. Габілітація, 1852.
  • Beiträge zur Physiologie und Pathologie der Schiefen Augenmuskel. Archiv für Ophthalmologie. Том I, 1854.
  • Über Doppelsehen nach Schieloperationen und Incongruenz der Netzhäute. Archiv für Ophthalmologie. Том I, 1854.
  • Über die diphterische Conjunctivitis und die Anwendung des Causticum bei acuten Entzündungen. Archiv für Ophthalmologie. Том I, 1854.
  • Notiz über die Behandlung der Mydriasis. Archiv für Ophthalmologie, 1854—1855; 1, 1 Abt.: 351—419.
  • Vorläufige Notiz über das Wesen des Glaucoms. Archiv für Ophthalmologie, 1854—1855, 1, 1 Abt.: 371—382.
  • Ueber die Coremorphosis als Mittel gegen chronische Iritis und Iridochorioiditis. Archiv für Ophthalmologie, 1855-56, 2, 2 Abt.: 202—257.
  • Exceptionelles Verhalten des Gesichtsfeldes bei Pigmententartung der Netzhaut. Archiv für Ophthalmologie, 1858, 4: 250—253.
  • Ueber Complication von Sehnervenentzündung mit Gehirnkrankheiten. Archiv für Ophthalmologie, 1860, 7, 2 Abt: 58-71.
  • Über Basedow'sche Krankheit. Deutsche Klinik, Berlin, 1864, 16: 158—159.
  • Ueber modifizierte Linearextraction. Archiv für Ophthalmologie, 1865, 11, 3 Abt.: 1-106. Archiv für Ophthalmologie, 1866; 12. 1 Abt.: 150—223.

Archiv für Ophthalmologie, 1868; 14, 3 Abt.: 106—148.

  • Zur Lehre der sympathischen Ophthalmie. Archiv für Ophthalmologie, 1866, 12, 2 Abt: 149—174.
  • Symptomenlehre der Augenmuskellähmungen. Berlin, H. Peters, 1867.
  • Sehen und Sehorgan. Serie: Sammlung gemeinverständlicher wissenschaftlicher Vortrage, published by Rudolf Virchow (1821—1902) and Franz von Holtzendorff (1829—1889). 2. Serie, Heft 27. Berlin, 1867. 48 ст.
  • Ueber Ceratoconus. Berliner klinische Wochenschrift, 1868, 5: 241—244, 249—254.
  • Demonstration in der Berliner medizinische Gesellschaft vom 2.9.1866. Berliner klinische Wochenschrift, 1868, 5: 127.

Родина[ред. | ред. код]

7 червня 1862 року Альбрехт фон Ґрефе одружився з графинею Анною Кнут (*15 березня 1842, Фредеріксборґ, Данія — † 22 березня 1872, Ніцца, Франція) в протестантській церкві Спасителя поблизу села Сакроу біля Потсдама[14]. Анна Кнут була донькою данського королівського камергера і префекта графа Ганса Шака Кнут-Конрадсборга і Фредерікке де Ловенерн. У пари народилося п'ятеро дітей[35], двоє з яких померли маленькими:

  • Анна Фредеріка Августа (1863 — 1939);
  • Оттілі Ванда Блінда (5 січня 1865 — 20 серпня 1865);
  • Ольга (18 червня 1866 — 11 листопада 1949);
  • Карл Альбрехт (1868—1933);
  • Ернст Макс (2 липня 1869 — 13 липня 1869).

Внучка подружжя — Бліда Гейнольд фон Ґрефе (1905—1999) — німецька письменниця, журналістка та художниця[6].

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Надгробок на могилі подружжя Ґрефе
Напис на зворотному боці надгробку Ґрефе

1861 року під час подорожі до Баден-Бадена Альберт фон Ґрефе важко захворів. Лікарі поставили невтішний діагноз: плеврит туберкульозного походження[14]. Величезна напруга сил, невпинна наукова робота та тривалі напади хвороби підірвали його здоров'я. Навіть коли він перебував на відпочинку в Швейцарії, його і там чекали пацієнти, яким він не міг відмовити в допомозі.

Альбрехт фон Ґрефе помер від туберкульозу легенів у Берліні в 1870 році у віці лише 42 років[10]. Він був похований на цвинтарі II Ново-Єрусалимської парафії біля могил його батьків і діда з боку матері. Поруч з ним похована його дружина Анна, яка померла через два роки після нього. Надгробком служить темна стела з трикутним фронтоном, яка стоїть на гранітній основі[36]. На передній частині стели є мармуровий рельєф тондо, на якому зображений профіль подружжя Ґрефе, роботи скульптора Бернхарда Афінгера з 1874 року[37]. На зворотному боці стели два вірші з Біблії: «Любов сильна, як смерть» (Пісня пісень, 8:6) і «Світло солодке, і добре очам бачити сонце» (Екклезіаст 11:7)[38].

Визнання[ред. | ред. код]

1858 року Ґрефе був обраний членом Леопольдини — німецької академії наук, пізніше — іноземним членом Шведської королівської академії наук (1870) та Бельгійської королівської академії медицини. На визнання заслуг його ім'я поміщене в галереї слави й піонерів офтальмологів американського Товариства хірургії катаракти та рефракційної хірургії (ASCRS — American Society of Cataract and Refractive Surgery)[39].

Вдячні співвітчизники бережуть пам'ять про видатного лікаря й вченого. Уже в 1875 році, лише п'ять років по смерті Альфреда фон Ґрефе, в районі Берліна Кройцберг[en] в його честь була названа вулиця Graefestrasse. А через 12 років у сквері перед берлінською клінікою Шаріте з ініціативи Берлінського медичного товариства та на пожертвування, які надійшли з усього світу, був встановлений величний пам'ятник за проєктом Мартіна Гропіуса та Гейно Шмідена. На барельєфах зліва від центральної бронзової фігури вченого-офтальмолога (скульптор Рудольф Леопольд Зімерінґ) зображені пацієнти, які втратили зір, а справа — зцілені й щасливі люди. У загальну концепцію монумента гармонійно вписуються висічені на постаменті рядки з «Вільгельма Телля» Ф.Шіллера ліворуч «Чудовий дар небесний — світло для очей; усі істоти живуть від світла», праворуч — «Кожна істота щаслива, навіть рослина радісно повертається до світла!»[17]. Цей пам'ятник у Берліні став першим пам'ятником на честь науковця. Пошкоджений під час воєнних дій, пам'ятник був відновлений після завершення Другої світової війни. З вересня 2015 року школі на вулиці імені Ґрефе в Берліні-Кройцберзі присвоєне ім'я вченого[40]. В аудиторії Берлінського університету Фрідріха Вільгельма в 1873 році було встановлене мармурове погруддя Альбрехта фон Ґрефе (скульптор Олександр Гіллі), а в очній клініці Університету Георга-Августа в Геттінгені — бронзовий бюст.

Місцем народження Ґрефе була вілла Фінкенгерд у Берліні-Тіргартені, побудована в 1824 році за проєктом пруського архітектора Карла Фрідріха Шінкеля. 1943 року вона стала жертвою бомбардувань в Другій світовій війні. На її місці в 1970 році з нагоди сотої річниці смерті Альбрехта фон Ґрефе встановлено пам'ятну стелу німецького скульптора Едзарда Гоббінгза. Напис на лицевій стороні стели: ALBRECHT VON GRAEFE — DEM GENIALEN ARZT UND WEGBEREITER DER AUGENHEILKUNDE (Альбрехт фон Ґрефе — геніальний лікар і піонер офтальмології). Напис на зворотному боці стели: Hier stand der Finkenheerd das geburtshaus Albrecht von Graefes (geb. 22 mai 1828 — gest. 20 Juli 1870) zum 100 Todestage errichtet von den deutschen augenӓrzten (Тут стояв Фінкенхеерд, де народився Альбрехт фон Грефе (народився 22 травня 1828 — помер 20 липня 1870). Спорудженно на кошти німецьких офтальмологів до 100-річчя його смерті).[41]. 1978 року пошти ФРН і НДР випустили в обіг поштові марки присвячені пам'яті Альбрехта фон Ґрефе.

  • Пам'ятник Альбрехта фон Ґрефе в сквері перед Шаріте (1882)
    Пам'ятник Альбрехта фон Ґрефе в сквері перед Шаріте (1882)
  • Деталь пам'ятника (бронзова фігура вченого)
    Деталь пам'ятника (бронзова фігура вченого)
  • Деталь пам'ятника (лівий барельєф з надписом)
    Деталь пам'ятника (лівий барельєф з надписом)
  • Меморіал до 100-річчя з дати смерті Альбрехта фон Ґрефе, скульптор Едзард Гоббінґ
    Меморіал до 100-річчя з дати смерті Альбрехта фон Ґрефе, скульптор Едзард Гоббінґ
  • Поштова марка ФРН, 1978
    Поштова марка ФРН, 1978
  • Поштова марка НДР, 1978
    Поштова марка НДР, 1978

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118541234 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Ivanišević M, Stanić R, Ivanišević P, Vuković A. Albrecht von Graefe (1828–1870) and his contributions to the development of ophthalmology // International Ophthalmology. — 2020. — Iss. 40. — No. 4. — P. 1029-1033. — DOI:10.1007/s10792-019-01253-y.
  6. ↑ а б Blida Heynold von Graefe | Albrecht von Graefe. Mensch und Umwelt. München: Verlag Karl Thiemig KG, 1969. — 20 S.
  7. ↑ Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Gräfe, Karl Ferdinand von». Encyclopædia Britannica. Vol. 12 (11th ed.). Cambridge University Press. pp. 315—316.
  8. ↑ а б в г Sabine Fahrenbach: Albrecht von Graefe, in: Wolfgang U. Eckart und Christoph Gradmann (Hrsg.): Ärztelexikon. Von der Antike bis zur Gegenwart. 3. Auflage. Springer Verlag Heidelberg / Berlin / New York 2006, S. 141—142. Ärztelexikon 2006, doi:10.1007/978-3-540-29585-3
  9. ↑ Carl Hans Sasse: Geschichte der Augenheilkunde in kurzer Zusammenfassung mit mehreren Abbildungen und einer Geschichtstabelle (= Bücherei des Augenarztes. Heft 18). Ferdinand Enke, Stuttgart 1947, S. 42 f.
  10. ↑ а б в Graefe, Albrecht von. American Academy of Ophthalmology. https://www.aao.org/biographies-detail/albrecht-von-graefe-md
  11. ↑ Frank Krogmann: Ferdinand von Arlt (1812—1887) unter dem Aspekt seiner Beziehungen zu deutschen Wissenschaftlern. In: Würzburger medizinhistorische Mitteilungen. Band 13, 1995, S. 59–66, hier: S. 60 f.
  12. ↑ Iwo­na Obu­chow­ska, Zo­fia Ma­riak. Jacques Daviel – twórca zewnątrztorebkowej metody usuwania zaćmy // Klinika Oczna. — 2005. — T. 107, nr 7–9. — S. 567–571.
  13. ↑ Corinne Doria. Albrecht von Graefe and the foundation of scientific ophthalmology // Indian Journal of Ophthalmology. — 2021. — Вип. 69. — № 2 (Feb). — С. 211-212. — DOI:10.4103/ijo.IJO_2754_20.
  14. ↑ а б в г д е ж и к л Friedrich Wilhelm Ernst Albrecht von Graefe - bibliography. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  15. ↑ а б Carl Hans Sasse: Geschichte der Augenheilkunde in kurzer Zusammenfassung mit mehreren Abbildungen und einer Geschichtstabelle. 1947, S. 46 und 51.
  16. ↑ Paul Diepgen, Heinz Goerke: Ludwig Aschoff/Diepgen/Goerke: Kurze Übersichtstabelle zur Geschichte der Medizin. 7., neubearbeitete Auflage. Springer, Berlin/Göttingen/Heidelberg 1960, S. 40.
  17. ↑ а б в г А. Грефе. Основатель современной офтальмогогии. Здоров'я України, 2009, № 18 (223). — с. 66.[1]
  18. ↑ Alexander Strauch. Albrecht von Graefe. Процитовано 10 липня 2023.
  19. ↑ а б Hermann von Helmholtz Antwortrede: gehalten beim Empfang der Graefe-Medaille zu Heidelberg am 9. August 1886. Процитовано 20 серпня 2019.http://histmath-heidelberg.de/txt/Helmholtz/graefe.htm
  20. ↑ Volpe, N. J. Optic neuritis: Historical aspects. // Journal of Neuro-Ophthalmology. — 2001. — Vol. 21, iss. 4 (December). — P. 302-309. — DOI:00041327-200112000-00015.
  21. ↑ Varsha Reddy. Albrecht von Graefe. AMERICAN SOCIETY OF RETINA SPECIALISTS. Процитовано 22 липня 2023.
  22. ↑ Paul Diepgen, Heinz Goerke: Aschoff/Diepgen/Goerke: Kurze Übersichtstabelle zur Geschichte der Medizin. 7., neubearbeitete Auflage. Springer, Berlin/Göttingen/Heidelberg 1960, S. 43 und 45.
  23. ↑ Graefe A. Verhändlungen ärztlicher gresellschaften. // Berl Klin Wochenshr. — 1868. — № 5. — С. 125–127.
  24. ↑ MR of Extraocular Muscles in Chronic Progressive External Ophthalmoplegia AJNR Am J Neuroradiol 19:95–99, January 1998
  25. ↑ A. von Graefe. Vereinzelte Beobachtungen und Bemerkungen: Exeptionelles Verhalten des Gesichtfeldes bei Pigmentartung der Netzhaut // Archiv für klinische und experimentelle Ophthalmologie. — 1858. — № 4. — С. 250-253.
  26. ↑ Usher's syndrome @ Who Named It
  27. ↑ Albrecht von Graefe: Beiträge zur Lehre vom Schielen und von der Schiel-Operation. In: Graefes Archiv für Ophthalmologie. Band 3, 1957, S. 177—286.
  28. ↑ Carl Hans Sasse: Geschichte der Augenheilkunde in kurzer Zusammenfassung mit mehreren Abbildungen und einer Geschichtstabelle. 1947, S. 60 (Starschnittmethoden)
  29. ↑ integralife.com/von-graefe-tissue-forceps/product/surgical-instruments-hospitals-surgery-centers-tissue-banks-padgett-plastic-reconstructive-surgery-forceps-von-graefe-tissue-forceps
  30. ↑ https://www.teammed.com.au/shop/surgical_instruments/forceps/eye_forceps/graefe_iris_forceps_curved_10cm_armo/
  31. ↑ integralife.com/von-graefe-strabismus-hook/product/surgical-instruments-hospitals-surgery-centers-tissue-banks-jarit-ophthalmic-hooks-von-graefe-strabismus-hook
  32. ↑ Graefe's Archive for Clinical and Experimental Ophthalmology.https://www.springer.com/journal/417
  33. ↑ Parker H., «Sir William Bowman», Bull Med Libr Assoc 1936; 24(4): 205—208, Detroit, Michigan
  34. ↑ Thomas Schilp, Jens Martin Rohrbach: Albrecht von Graefe an Frans Cornelis Donders. Briefe 1852 bis 1870. Klartext, Essen 2013.
  35. ↑ Marcelli Janecki: Handbuch des preußischen Adels. Band 1 (1892), S. 165.
  36. ↑ Hans-Jürgen Mende: Lexikon Berliner Begräbnisstätten. Pharus-Plan, Berlin 2018, ISBN 978-3-86514-206-1, S. 230, 232.
  37. ↑ Beschreibung des Friedhofs und des Grabmals in der Datenbank des Landesdenkmalamtes Berlin; abgerufen am 26. März 2019.
  38. ↑ Біблія. Переклад ієромонаха о. Рафаїла (Романа Турконяка). Київ: Українське Біблійне Товариство, 2016. — 1214 с.
  39. ↑ T. Kohnen. The ASCRS honouring of Albrecht von Graefe. American Society of Cataract and Refractive Surgery // Graefe's Archive for Clinical and Experimental Ophthalmology. — 2200. — Вип. 238. — № 9 (Sep). — С. 807. — DOI:10.1007/s004170000201. — PMID 11045351 .
  40. ↑ http://www.albrecht-von-graefe-schule.de/albrecht-von-graef-und-wir.html
  41. ↑ Graefe-Denkmal. Bildhauerei in Berlin. Процитовано 18 липня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

  • А. Грефе. Основатель современной офтальмогогии. Здоров'я України, 2009, № 18 (223). — с. 66.[2]
  • Blida Heynold von Graefe: Albrecht von Graefe. Mensch und Umwelt. Verlag Karl Thiemig KG, München 1969.
  • Christian Hartmann (Hrsg.): Albrecht von Graefe. Berlin, 1828 bis 1870. Gedächtnisband zum Symposium anlässlich des 125jährigen Todesjahres. Ad Manum Medici, Germering 1996, ISBN 3-928027-17-4.
  • Corinne Doria. Albrecht von Graefe and the foundation of scientific ophthalmology // Indian Journal of Ophthalmology. — 2021. — Вип. 69. — № 2 (Feb). — С. 211-212. — DOI:10.4103/ijo.IJO_2754_20.


 Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альбрехт_фон_Ґрефе&oldid=41099347