Амеліна Вікторія Юріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амеліна.
Амеліна Вікторія Юріївна
Народилася 1 січня 1986(1986-01-01)
Львів, СРСР[1]
Померла 1 липня 2023(2023-07-01) (37 років)
Дніпро, Дніпропетровська область, Україна[1]
·Ракетний удар по Краматорську 27 червня 2023 року
Поховання Личаківський цвинтар
Країна  Україна[1]
Діяльність письменниця, письменниця-романістка, есеїстка, поетка, перекладачка, поетеса-піснярка, програмістка
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Мова творів українська, англійська і російська
Magnum opus «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (2014)
«Дім для Дома» (2017)
Членство ПЕН-клуб
Нагороди
CMNS: Амеліна Вікторія Юріївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
Могила Вікторії Амеліної на 78 полі Личаківського цвинтаря у Львові

Вікторія Юріївна Амеліна (у дівоцтві Шаламай; 1 січня 1986, Львів — 1 липня 2023, Дніпро) — українська письменниця та громадська діячка, лавреатка премії Конрада.

Біографія[ред. | ред. код]

Вікторія Амеліна (дівоче прізвище — Шаламай) народилась у Львові. У 14 років емігрувала до Канади, однак скоро повернулася в Україну[2]. Отримала ступінь магістра комп'ютерних технологій у НУ «Львівська політехніка». Працювала програмістом та керівником у міжнародних IT компаніях. Станом на листопад 2015 Вікторія Амеліна призупинила кар'єру в IT заради письменницької роботи.

Лавреатка національної премії Коронація Слова 2014 за лірику.

У 2014 році Вікторія Амеліна дебютувала в літературі з романом «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», що вийшов у видавництві «Discursus». Передмову до дебютного роману написав Юрій Іздрик. Роман увійшов у десятку рейтингу «ЛітАкцент–2014».

Брала участь у таких заходах і міжнародних фестивалях як Форум Видавців у Львові, Міжнародний фестиваль оповідання «Intermezzo» у Вінниці, фестиваль «Read My World»[3] в Амстердамі тощо.

У 2015 році роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» був перевиданий у видавництві «Віват». У 2015 році роман був номінований на премію Валерія Шевчука та увійшов до короткого списку премії.

У 2016 році одразу дві книжки Вікторії Амеліної стали призерами конкурсу, оголошеного Міжнародним фестивалем «Запорізька книжкова толока — 2016»: роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» у номінації «Українська  художня література. Проза», «Хтось, Або Водяне Серце» — у номінації «Дитяча література».[4]

У 2017 році у Видавництво Старого Лева вийшов роман «Дім для Дома»[5]. В романі «Дім для Дома» розповідається про родину радянського льотчика, яка отримала квартиру в серці Львова, де провів дитинство польський письменник єврейського походження Станіслав Лем[6]. Цю квартиру і стару скриню в ній Лем описав у автобіографічному романі «Високий замок».[7] В романі «Дім для Дома» цю скриню зі старими секретами мріє відчинити наймолодша з героїнь.

«Дім для Дома» визнано найкращою українською прозовою книгою 2017 на фестивалі Запорізька Книжкова Толока[8].

Роман «Дім для Дома» увійшов до коротких списків премій ЛітАкцент року[9] та премії Міста Літератури ЮНЕСКО[10], літературної премії Європейського Союзу[11].

Вікторія Амеліна багато подорожувала світом, від Тибету до Кремнієвої долини[12]. Час від часу публікувала колонки в інтернет-газеті Збруч[13], НВ.

Член Українського ПЕН[14].

З початку повномастштабного вторгення Вікторія Амеліна доєдналася до громадської організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини. У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла захований в саду щоденник закатованого росіянами Володимира Вакуленка-К. в с. Капитолівка на Ізюмщині. [15] Пізніше Амеліна представляла спадщину Вакуленка в харківському Літмузеї. Вона багато приділяла часу документуванню воєнних злочинів, дослідженню війни.

«Великий роман про війну не має бути один, цих історій має бути багато. Наша сила — у різноманітності, багатоголоссі історій, треба збирати всі свідчення, розповіді. Такою горизонтальною стане наша література. У масштабах країни ми очікуємо, що люди звертатимуться не лише до психотерапевтів, але й до мистецтва. І дуже важливо, аби зв'язок між тими, хто творить культуру, та тими, хто її споживає, налагодився», — так говорила Вікторія Амеліна влітку 2022 року під час дискусії учасників і учасниць Українського ПЕН в Kharkiv Media. [16]

27 червня була поранена під час ракетного обстрілу Краматорська Росією. Шматок металу пошкодив череп і Вікторія дуже швидко знепритомніла [17]. Попри зусилля лікарів, 1 липня 2023 року Вікторія Амеліна померла від отриманих ран в лікарні в Дніпрі [18]. У письменниці залишився 10-річний син[19].

Похована у Львові, на 78 полі Личаківського цвинтаря.

Бібліографія[ред. | ред. код]

У збірках та антологіях
  • «Це зробила вона» (Видавництво «Видавництво», 2017)
  • «Лялька» (Видавництво Старого Лева, 2018)
  • «Мости замість стін» (Видавництво Старого Лева, 2020)
  • «Що дасть нам силу?» (Дух і літера, 2020)
  • «Ковчег „Титанік“. 20 есеїв про людство зразка 2020-го» (онлайн-антологія 27 Bookforum, 2020)

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У червні 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[20]

Виступала із промовою про Олега Сенцова й інших українських політв'язнів на 84-му всесвітньому ПЕН-конгресі.

На Франкфуртському книжковому ярмарку читала оповідання Олега Сенцова в перекладі на англійську[21] та брала участь у акції біля стенду Російської Федерації[22].

Вікторія Амеліна — засновниця Нью-Йоркського Літературного Фестивалю на Донеччині[23].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Catalog of the German National Library
  2. ↑ Амеліна Вікторія - автор видавництва «Vivat». vivat-publishing.com. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 30 травня 2016. 
  3. ↑ Українські письменники їдуть в Амстердам. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016. 
  4. ↑ Запорізька книжкова толока назвала переможців конкурсу на найкращу книгу (ФОТО) | Информационный портал ВЕРЖЕ. verge.zp.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016. 
  5. ↑ Дім для Дома. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017. 
  6. ↑ Це книжка про пошук ідентичності чи то її повернення, — Вікторія Амеліна про свій роман. Громадське радіо (укр.). 8 жовтня 2017. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017. 
  7. ↑ Новий роман частково буде про пошук ідентичності, – Вікторія Амеліна | Дивись.info. Дивись.info (укр.). 21 серпня 2017. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017. 
  8. ↑ Новий роман львів'янки визнаний кращою прозовою книгою Запорізької книжкової толоки | Дивись.info. Дивись.info (укр.). 28 жовтня 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017. 
  9. ↑ «ЛітАкцент року» оголосив короткі списки. Читомо (укр.). 30 грудня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 28 січня 2018. 
  10. ↑ Відомий короткий список Премії міста літератури ЮНЕСКО. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 10 грудня 2018. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019. 
  11. ↑ На літературну премію Європейського Союзу претендують три українські автори. LB.ua. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021. 
  12. ↑ Амеліна Вікторія. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 30 травня 2016. 
  13. ↑ Вікторія Амеліна | Збруч. zbruc.eu. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017. 
  14. ↑ Амеліна Вікторія. PEN Ukraine (uk-UA). Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018. 
  15. ↑ Вікторія Амеліна про щоденник Володимира Вакуленка - Українська Служба - polskieradio.pl. polskieradio.pl (pl-PL). Процитовано 5 липня 2023. 
  16. ↑ Врятувала щоденники Вакуленка, та не врятувалася сама. Померла Вікторія Амеліна. Накипіло (укр.). 3 липня 2023. Процитовано 5 липня 2023. 
  17. ↑ https://hi.dn.ua/novosti/novosti-kramatorska/ukrajinska-pismennitsya-viktoriya-amelina-sered-poranenikh-vnaslidok-raketnogo-udaru-po-kramatorsku-e-shche-kolumbijtsi
  18. ↑ Після поранення у Краматорську померла в лікарні Мечникова письменниця Вікторія Амеліна. Українська правда (укр.). Процитовано 2 липня 2023. 
  19. ↑ https://www.bbc.com/ukrainian/news-66084099
  20. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  21. ↑ На книжковому ярмарку у Франкфурті читають оповідання Сенцова. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018. 
  22. ↑ Українці влаштували мовчазну акцію біля стенда РФ на книжковому ярмарку в Німеччині: «Save Oleg Sentsov» (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018. 
  23. ↑ У Нью-Йорку Донецької області проведуть літературний фестиваль. chytomo.com (укр.). 21 липня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Амеліна_Вікторія_Юріївна&oldid=40986322