Аналітичні центри України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аналітичні центри (також дослідницькі центри, мозкові центри, фабрики думок, дослідницькі осередки, осередки дослідження державної політики, англ. think tanks) — дослідницькі організації, які здійснюють дослідження та адвокацію в галузі державного управління.

Загальна інформація[ред.ред. код]

За даними інтернет-проекту «Мережа аналітичних центрів України» станом на 1 лютого 2002(2005) р., в Україні діяло близько 60 (115) «мозкових центрів». Ядром українських Think Tanks виступає Київ — 38 (67) центрів. Далі йде Львів — 14 (32), Донецьк — 8 (28), Харків — 10 (23), Закарпаття (15), Волинь, Дніпропетровськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці — по 14 на 2005 р., Луганськ, Полтава, Івано-Франківськ, Крим, Вінниця, Херсон, Запоріжжя, Чернігів — по 13-10 центри на 2005 р.

Понад два десятки Think Tanks утворено при вузах України, зокрема, Дніпропетровському, Київському, Львівському, Таврійському, Тернопільському та Чернівецькому національних університетах, УАДУ при Президентові України, Харківській національній юридичній академії та ін..

Крім того, в Україні діють аналітичні центри окремих олігархів, бізнесових структур, політичних партій.

До найавторитетніших неурядових аналітичних структур України можна віднести:


Потенційно потужними організаціями є Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва (ІЄАС), Інститут Європейської Інтеграції (ІЄІ), Товариство зовнішньої політики України (ТЗПУ), Центр стратегічних досліджень (ЦСД), Асоціація розвитку та безпеки (АРБ).

Фінансування просунутих українських Think tanks, як і в Польщі та Чехії в основному зовнішнє.

Окремі аналітичні центри[ред.ред. код]

  • Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) — український незалежний аналітичний центр у сфері сфері економіки і економічної політики.
  • Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова — неприбуткова громадська організація. Здійснює дослідження у сферах внутрішньої політики, соціально-економічному розвитку України, державного управління, міжнароднлї економіки, зовнішньої політики, національної безпеки і оборони тощо. У УЦЕПД працюють експерти у галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки.
  • Центр політико-правових реформ здійснює дослідження щодо інституційної організації держави у таких напрямках: конституційний лад, публічна адміністрація, судівництво, кримінальна юстиція, доступ до публічної інформації та електронне урядування. ЦППР об'єднує провідних експертів з питань публічного права. Головний офіс ЦППР знаходиться у Києві, є відділення у Львові. E-mail: centre@pravo.org.ua
  • Український науковий клуб — громадська неприбуткова організація. Об'єднує українських вчених на основі вимог щодо компетенцій та відповідальності моральним стандартам.Український науковий клуб (УНК) є неурядовою організацією заснована у 2007 році в Києві. УНК працює за аналогією "мозкового центру".
  • Міжнародний центр перспективних досліджень здійснює аналітичні дослідження економіки України, прогнози розвитку та оцінку можливих ризиків, а також проводить щоквартальний моніторинг української економіки на мікрорівні. Фінансування в основному міжнародне.
  • Інститут демократії ім. Пилипа Орлика займається дослідженням державного самоуправління та місцевого самоврядування, громадянського суспільства, національної безпеки, прав людини та національних меншин, охорони довкілля. Джерела фінансування — в основному міжнародне.
  • Інститут трансформації суспільства здійснює дослідження в галузі економічних реформ, політичної трансформації суспільства, соціології, державного управління і національної безпеки, геополітики. Видає журнал «Економічний часопис». Джерела фінансування внутрішньоукраїнські та міжнародні.
  • Центр інновацій та розвитку у свій дільності сприяє розвитку «третього сектору» в Україні. Видає свій журнал.

Серед регіональних можна виділити Політологічний центр «Генеза», Український культурологічний центр у Донецьку , Кримський центр незалежних політичних дослідників та журналістів.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Білецький В. С. Громадські організації та їх роль у житті суспільства //Схід, No 8, — 1997. — с. 16-19.
  2. Bridgett G. Wagner, John E. Hilboldt, Eric T. Korsvall. — Policy Experts 2000. (A Guide to Public Policy Experts and Organizations). — Washington, D.C.: Heritage Foundation. — 2000. — 898 p.
  3. The AEI Press. Publisher for the American Enterprise Institute// Books for the Trade. Fall/Winter 2000—2001. — 14 p.
  4. Publications of Institute for International Economics. — 2000. — 52 p.
  5. Elizabeth Boris. Philanthropic Foundations in the United States. Washington D.C.: Council on Foundations. — 2000. — 61 p.
  6. The Foundation 1000 (Catalog of Fundraising & Nonprofit Development Resources 2000/2001). — Washington D.C.: The Foundation Center. — 2000.
  7. The Foundation Center// Washington D.C. — 2000. — 38 p.
  8. Economic Reform Today// Center for International Private Enterprise. — Washington D.C. — 2000. — 44 p.
  9. Зовнішня та безпекова політика України: 2000/2001. Річна аналітична доповідь Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України. — К., 2001. — С.15.
  10. Прес-конференція прем'єр міністра Швеції Й. Перссона // Інтерфакс-Україна. — 20 червня 2001 р.
  11. Неурядові дослідницькі організації Центральної та Східної Європи. — К., 1998. — С.IX.
  12. Білецький В. «Мозкові центри» в США // Схід. — No 6, 2000.
  13. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова // Національна безпека і оборона. — 2001. — No1. — С.25.
  14. Постанова Кабінету міністрів України від 10 квітня 2001 р. No.345 "Про затвердження плану дій щодо реалізації пріоритетних положень програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2001 році. — Розділ 4.5.
  15. Україна на шляху європейської інтеграції: соціологічне опитування УЦЕПД // Національна безпека і оборона. — 2000. — No9. — С.2-14.
  16. Степаненко М. Амбіції «мізковиків» і потреби суспільства // Президентський вісник. — 26 травня 2001 р. — с.6.
  17. Указ Президента України «Про Громадську раду експертів із внутрішньополітичних питань» від 4 листопада 2000 року No1203/2000.
  18. Матеріали Всеукраїнської конференції "Українські мозкові центри та Уряд: ініціатива — діалог — співпраця, http://www.intellect.org.ua/materials/300600conf/3/.
  19. Резолюція конференції «мозкових центрів» України «Влада та громадськість: співпраця у прийнятті рішень», 14-15 травня 2001 р., м. Київ.
  20. Барановський О. Третій сектор і економіка // Український регіональний вісник. — No10. — С.4.
  21. Гриценко А. Команда Олександра Разумкова: і влада і країна задихаються без свіжих ідей // Центр Разумкова, 2000. — К.: Заповіт, 2001. — С.12.
  22. Білецький В. С. Аналітичні центри в сучасному світі // Науково-технічна інформація (журнал), № 2, 2002. — с. 60-63.
  23. Костюк С. Неурядові аналітичні центри в контексті реалізації євроінтеграційного курсу України// Схід. — No 5 (42). — 2001. — С. 50-54.
  24. Борисова Ю. Нова влада і «третій сектор»: у бій аналітиків, як і раніше, не беруть // Дзеркало тижня, 2005.

Примітки[ред.ред. код]