Очікує на перевірку

Каналетто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антоніо Каналь)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каналетто
Canaletto
Каналетто, гравюра XVIII ст.
При народженніДжованні-Антоніо Каналь
італ. Giovanni Antonio Canal
Народження7 жовтня 1697(1697-10-07)[1], 17 жовтня 1697(1697-10-17)[2], 18 жовтня 1697(1697-10-18)[3][4][…] або 1697[6][5][7]
Венеція, Венеційська республіка[8][9][…]
Смерть19 квітня 1758(1758-04-19)[10], 10 квітня 1768(1768-04-10)[11][2], 19 квітня 1768(1768-04-19)[9][12][…], 20 квітня 1768(1768-04-20)[5][14][15] або 1768[6][5][7]
 Венеція, Венеційська республіка[8][9][…]
Країна Венеційська республіка
Жанрміський пейзаж (ведута)
Діяльністьхудожник, майстер офорту, рисувальник
Напрямокбароко
ПокровительДжозеф Сміт[d]
ВчительБернардо Канальd
Відомі учніБелотто Бернардо
ТвориView of the Grand Canald
БатькоБернардо Канальd
РодичіPietro Bellottid
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей Прадо, ASR historic collectiond[16], Музей мистецтва Метрополітен[17], Рейксмузей, Національна галерея, Національний музей Кардіффа, Інститут Рікарду Бреннанда, Galleria Nazionale d'Arte Antica di Palazzo Corsinid, Royal Museums Greenwichd, Pomurje Museum Murska Sobotad, Національні галереї Шотландіїd, Галерея Уффіці, Національна галерея, Галерея Академії (Венеція), Музей Венеції 18 століття, Картинна галерея Далвічd, Абатство Волберн, Національний музей мистецтва Каталонії, Pinacoteca Giovanni e Marella Agnellid, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Музей історії мистецтв, Художній музей, Далласький музей мистецтв, Альбертіна, Художній музей Волтерс, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), Ермітаж, Брера, Берлінська картинна галерея, Академія Каррара, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Музей мистецтв Філадельфії, Державні художні зібрання Дрездена, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей Вальрафа-Ріхарца, Замок Арандел, Баварські державні колекції картин, Музей образотворчих мистецтв, Вустерський музей мистецтв, Музей Боуз, Музей Лондона, Ка' Реццоніко, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей Жакмар-Андре, Музей Польді-Пеццолі, Детройтський інститут мистецтв, Зібрання Воллеса, San Diego Museum of Artd, Музей Коррер, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Goodwood Housed, Музей образотворчих мистецтв, Музей Кон'як-Жеd, Гокгем-голлd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей мистецтв Кімбеллаd, Музей мистецтв Толедо, Музей Нортона Саймона, Художній музей Сент-Луїса, National Museum of Fine Arts of Cubad, Музей Ґренобляd, Музей сера Джона Соуна, Національна галерея старовинного мистецтва, Columbia Museum of Artd, Villa Necchi Campigliod, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Brest’s Museum of Fine Artsd, Гарвардський художній музей, Museo d'Arte Anticad, Пінакотека замку Сфорца, El Paso Museum of Artd, Farnborough Halld, Єльський центр британського мистецтваd, Національний траст, The Lobkowicz Collectionsd, Державний музей мистецтв, Dayton Art Instituted, Фонд Барнса, Музей Фіцвільяма, Compton Verney Art Galleryd, Tokyo Fuji Art Museumd, Галерея Борґезе, Ferens Art Galleryd, Манчестерська художня галереяd, Монреальський музей красних мистецтв, Музей мистецтв Цинциннаті, Moravian Gallery in Brnod, Клівлендський музей мистецтв, Fondation Bembergd, Національна галерея Ірландії, Ліонський музей красних мистецтв, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художній музей Північної Кароліни, Державна картинна галерея (Карлсруе), Національний музей образотворчого мистецтва[18], Смітсонівський музей американського мистецтва[19], Ackland Art Museumd[20], Musée d'art et d'histoire de Narbonned, Художній музей Фогга[d], Музей фюрера, Bowhill Housed, Musée d'art et d'archéologie du Périgordd, Arp Museum Bahnhof Rolandseckd, Ашмолеан музей, Зібрання Баррелаd, Музей Вікторії та Альберта, Barber Institute of Fine Artsd, Pollok Housed, Brighton Museum & Art Galleryd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Beecroft Art Galleryd, Guildhall Art Galleryd, Holburne Museumd, Нантський музей образотворчого мистецтва, Shipley Art Galleryd, Maidstone Museum and Bentlif Art Galleryd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[21], Chrysler Museum of Artd, Художня галерея Лідса, Print Collectiond[22], Victoria Gallery & Museumd і Musea Brugged[7]
CMNS: Каналетто у Вікісховищі

Джова́нні-Анто́ніо Кана́ль (італ. Giovanni Antonio Canal, відомий за ім'ям Canaletto — Канале́тто; 18 жовтня 1697(16971018), Венеція — 19 квітня 1768, Венеція) — італійський художник, голова венеційської школи ведутистів, майстер міських пейзажів у стилі бароко.

Каналетто разом з Джамбаттиста Піттоні та Тьєполо утворюють так зване об'єднання традиційних великих Старих майстрів цього періоду. Прізвище Каналетто, крім Антоніо Каналя, мав і його небіж Бернардо Белотто, теж знаменитий пейзажист.

Біографія

[ред. | ред. код]
Будинок у Венеції (район Кастелло), де народився Каналетто

Народився 7 жовтня 1697 року у Венеції. Навчався живопису у свого батька Бернардо Каналя, театрального художника.

У 1719 відвідав Рим, де ознайомився з творчістю знаменитого ведутиста Джованні-Паоло Панніні. Після цього став писати сам свої відомі види рідної йому Венеції. Першою роботою Каналя, яка достеменно відома дослідникам, адже має авторський підпис, є «Архітектурне капріччо» (1723).

На відміну від більшості художників того часу Каналетто на ранньому етапі своєї творчості малював свої види (ведути) відразу з натури, не роблячи попередньо замальовок та ескізів. Вже згодом митець почав писати в студії, використовуючи камеру-обскуру.

Чимало робіт Каналетто були з успіхом продані англійцям, що приїжджали до Венеції на навчання. У 1740 році це перестало бути джерелом прибутків: розпочалась війна за «австрійську спадщину», і британці все рідше навідувалися до Європи.

У 1746-му особисто їде до Лондона, щоб бути ближчим до основних покупців своїх картин. Упродовж дев'яти років митець прожив у Англії. В цей час він малював види місцевих міст, палаців і садиб. Деякі дослідники творчості художника відзначають шаблонність і вторинність у творчості художника цього періоду, подеколи навіть техніка виконання робіт не подобалася місцевим тогочасним замовникам.

У 1755-му повернувся до Венеції. 1763-го обраний до складу Венеційської академії мистецтв.

Помер 19 квітня 1768 в рідній Венеції.

Послідовники Каналетто

[ред. | ред. код]

Художнє надбання майстра мало свій вплив на сучасників. Племінник художника навчався у нього і навіть його прізвище зробили подвійним: Каналетто-Беллотто, аби відрізняти майстрів. Цікаві твори залишив і маловідомий послідовник Каналетто, якого називають Псевдо-Каналетто, хоча він розробляв дещо іншу тематику в ведуті.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
«Митна пристань у Венеції», бл. 1724/1730. Музей історії мистецтв, Відень

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ а б Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  3. ↑ Constable W. G. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  5. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б data.bibliotheken.nl
  7. ↑ а б в https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0264_III
  8. ↑ а б http://www.getty.edu/vow/ULANFullDisplay?find=Giovanni+Antonio+Canaletto&role=&nation=&prev_page=1&subjectid=500115269
  9. ↑ а б в RKDartists
  10. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118638203 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  11. ↑ Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 1998.
  12. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  13. ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  14. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  15. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  16. ↑ Stichting Kunst & Historisch Bezit ASR (unspecified title) — Stichting Kunst & Historisch Bezit ASR, 2019.
  17. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  18. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  19. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
  20. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/1539/giovanni-antonio-canal-called-canaletto/objects
  21. ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k6227300f/f27.item
  22. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/116261
  23. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каналетто&oldid=41390974