Система космічного запуску багаторазового використання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Американський космічний човник «шатл» на стартовому столі. Мис Канаверал

Система космічного запуску багаторазового використання — система, що включає ракету-носій і космічний корабель, які мають змогу після виконання своєї місії повертатися неушкодженими на Землю (або на поверхню іншої планети) і застосовуватися таким чином багато разів.

Поки ще не створено жодної повністю багаторазової системи для космічних запусків, але, наприклад, для польоту Спейс Шаттл використовувалися багаторазові космічний корабель і бокові ракетні прискорювачі[en]. Але зовнішній паливний бак[en] після відстиковки знищувався під час падіння в атмосфері.

Найближче до повної багаторазовості використання наблизилася компанія SpaceX із їх поточними версіями ракет сімейства Falcon. 22 грудня 2015 року їм вдалося без пошкоджень приземлити перший ступінь.[1][2] А вже 30 березня 2017 року було посаджено на плаваючу в океані платформу ASDS перший ступінь, що вже запускався раніше.[3]
Їхні космічні кораблі Dragon також здатні повертатися на Землю.
Наразі SpaceX працює над поверненням обтікача корисного вантажу.

Також SpaceX розробляє систему запусків BFR (нижній ступінь, Космічний корабель та Танкер для дозаправки на орбіті), складові якої будуть повністю багаторазовими. Головне призначення BFR — колонізація Марса.

У 2015 році компанії Blue Origin вдалося здійснити приземлення капсули New Shepard (призначеної для космічного туризму), що піднялася на висоту трохи більше 100 км, та її нижнього ступеню. Але це був лише тестовий політ. Також Blue Origin розробляє потужну систему запуску багаторазового використання New Glenn.

Шатл[ред.ред. код]

Докладніше: Шатл

Найбільш відома і успішна — американська програма багаторазових транспортних космічних кораблів — шатл (спейс шатл). Програма діяла з 1975 до 2011 року.

Довжина шатла 32,2 м, розмах крил — 23,8 м, стартова маса 100 т, всієї системи разом із твердопаливними прискорювачами понад 2030 т.

До 2006 року загальні витрати на програму склали 160 млрд дол. До того часу відбулось 115 запусків (див.: en:Space Shuttle program#Costs). Середні витрати на політ — 1,3 млрд дол.

Реалізація: До закриття програми 2011 року шатли здійснили 135 польотів.

Буран[ред.ред. код]

Докладніше: Буран

«Буран» — перший орбітальний корабель багаторазового використання, створений в СРСР.

Довжина «Бурану» 36,4 м, розмах крил — 24 м, стартова маса — до 105 т.

Реалізація: Єдиний успішний політ здійснено 1988 року. Програма була закрита.

Спіраль[ред.ред. код]

Докладніше: Спіраль

Багаторазовий орбітальний літак з розгінним гіперзвуковим човном. Довжина орбітального літака не перевищувала 8 м, розмах крил — близько 4 м.

Проект «Спіраль» виконувався у СРСР з 1966 року як паралельний з проектом Буран. 1978 року перевагу віддали «Бурану».

Реалізація: низка пілотованих випробувальних атмосферних польотів.

Кліпер[ред.ред. код]

Докладніше: Кліпер

Кліпер — концепція багаторазового космічного літального апарату, що розробляється в російському РКК «Енергія» з 2000 року, мав замінити космічні кораблі серії «Союз». Вартість проекта — близько 1 млрд дол.

Довжина човника мала бути близько 6 м, максимальний діаметр корпусу — близько 4 м, загальна маса — до 14 т.

Перший політ було заплановано на 2013 рік. Перший пілотований політ — на 2014 рік. При цьому планувалося, що виводити човен на орбіту буде ракета-носій «Онега» — глибока модернізація ракети «Протон».

2006 року проект відправили на доопрацювання, а 2009 року він програв на конкурсі перспективнішій пілотованій транспортній системі «Русь».

«Русь»[ред.ред. код]

Докладніше: «Русь»

Перспективна пілотована транспортна система «Русь» має замінити кораблі серії «Союз» і автоматичні вантажні кораблі серії «Прогрес».

Корабель буде безкрилим, з частиною для багаторазових повернень. Агрегатний відсік — одноразовий. Максимальний екіпаж нового корабля 6 осіб (при польотах до Місяця — до 4 осіб), маса винтажів для доставки на орбіту — 100? кг, маса вантажів, що повертаються на Землю — 500 кг. Довжина корабля — 6,1 м, максимальний диаметр корпуса — 4,4 м, маса при навколоземних орбітальних польотах — 12 т (при польотах за орбіту — 16 т), маса частини, яка повертається — 4,5 т. Тривалість автономного польота корабля — до місяця.

Гермес[ред.ред. код]

Докладніше: Гермес

Проект багаторазового транспортного космічного корабеля, який виконувала у 19871993 роках Європейська космічна агенція. За планом перший політ мав відбутися 1995 року, але 1993 року проект закрили у зв'язку з фінансовими труднощами.

За проектом корабель виводив на орбіту до 3 т вантажу при загальній масі менше 20 т.

Dragon[ред.ред. код]

Вантажний КК багаторазового використання Dragon американської компанії SpaceX має в діаметрі 3,6 м і висоту 2,9 м, стартове завантаження–6 т. В рамках програми Commercial Resupply Services співпрацює з NASA щодо постачання вантажів до МКС. Наразі запускається на орбіту ракетою-носієм Falcon 9 Full Thrust, до складу якої входить перший ступінь багаторазового використання. SpaceX також розробляє пілотовану версію КК–Dragon 2.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ракета Falcon здійснила безпечне приземлення. reuters.com. 22 грудня 2015 року. (англ.)
  2. День, що повинен запам'ятатися: SpaceX досягла повернення першого степеню ракети. spaceflight101.com. 22 грудня 2015 року. (англ.)
  3. Amos, Jonathan (31 березня 2017 року). Успіх для SpaceX: багаторазова ракета. bbc.com. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]