New Glenn

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
New Glenn
Призначення вантажні і пілотовані космічні польоти
Виробник Blue Origin
Країна США
Розміри
Висота 2-ох ст.: 82 м, 3-ох ст.: 99[1] м
Діаметр 7 м
Ступенів 2, 3
Вантаж
Вантаж на
ННО
45'000[2] кг
Вантаж на
ГПО
13'000 кг
Вантаж на
Марс
кг
Споріднені ракети
Аналоги Delta IV Heavy, Falcon Heavy, BFR
Історія запусків
Статус у розробці (перший політ у кін. 2020)
Космодроми База ВПС США на мисі Канаверал, LC-36
ступінь - Перший
Діаметр 7 м
Двигуни 7 од. BE-4
Тяга рів. моря: 16'800 кН
Паливо рідкий метан/рідкий кисень
ступінь - Другий
Діаметр 7 м
Двигуни 2 од. BE-3U
Тяга кН
Паливо рідкий метан/рідкий кисень
ступінь - Третій
Діаметр 7 м
Двигуни 1 од. BE-3U
Тяга вакуум: 670 кН
Паливо рідкий водень/рідкий кисень

New Glenn (зображення[3]) — надважка орбітальна ракета-носій, яка матиме два або три ступеня, 7 м у діаметрі і яку розробляє компанія Blue Origin. Перший запуск планується здійснити до 2020 року з мису Канаверал.

Проектні роботи почались у 2012 році. Технічні характеристики першої моделі були розкриті у вересні 2016 року.[4]

Перший ступінь ракети матиме сім двигунів BE-4, які будуть розроблені і виготовлені компанією Blue Origin. Він буде придатний до багаторазового використання, як і попередня суборбітальна ракета-носій New Shepard.[4]

Історія[ред. | ред. код]

Вже через рік після початку розробки орбітальної системи, Blue Origin зробила заяву у вересні 2015 року щодо існування нової орбітальної ракети-носія.[5] У січні 2016 року, Blue Origin повідомила, що нова ракета-носій має бути набагато більше, ніж New Shepard, хоча це буде найменша з серії орбітальних апаратів Blue Origin. Компанія пообіцяла надати більш детальний опис розробок у 2016 році.[6] У вересні 2016 року була анонсована офіційна назва ракети — New Glenn[4]

Ранні розробки орбітальних підсистем[ред. | ред. код]

Blue Origin почали розробку систем для орбітальних польотів людини ще у 2012 році. Існував проект багаторазового першого ступеню ракети-носія, яка повинна була летіти за суборбітальною траєкторією, злітати вертикально, як ракетний ступінь звичайної багатоступінчастої ракети. Далі ступінь відділявся, а верхні ступені продовжували виведення астронавтів на орбіту. До того ж, перший ступінь ракети-носія повинен був виконати вертикальну посадку як це робив суборбітальний агрегатний відсік New Shepard. Потім перший ступінь ракети-носія повинен знову заправитися і використовуватись, що дозволило підвищити надійність і знизити вартість виведення людини в космічний простір.[7] Ракетний прискорювач проектувався, щоб виводити на орбіту розроблювані компанією Blue Origin біконічні космічні кораблі з космонавтами і вантажем. Дизайн корабля передбачав також повернення на Землю в атмосферу Землі на парашутах, так, щоб в подальшому бути використаним знову у майбутніх місіях на довколоземній орбіті.[7]

Blue Origin зуміли виконати загальні системні вимоги до орбітального космічного корабля вже до травня 2012 року.[4][8]

Відразу після цього почались випробування двигуна для ракети-носія багаторазового використання. Випробування тяги на повну потужність для двигуна верхього ступеню BE-3, який працює на рідкому кисні і рідкому водні проводилось у NASA у жовтні 2012 року. Була успішно досягнута повна тяга 100 000 фунтів-сили (близько 440 кН)[9]

Ракета-носій[ред. | ред. код]

Подальші плани запуску орбітальної ракети-носія були анонсовані у 2015 році. До березня 2016 року, назву ракети згадали як Very Big Brother[10][11] було відмічено, що це буде двоступенева рідинна ракета.[5] Її конструкція передбачала багаторазове використання[12] В січні 2016 року компанія Blue Origin заявила, що вони планували оголосити подробиці щодо запуску корабля пізніше, у 2016 році[13]. Тоді і з'явилась інформація, що перший орбітальний запуск планувався зі стартового комплексу у Флориді у 2020 році.[11]  Перший ступінь має оснащуватись рідинними двигунами[14] BE-4, які використовують рідкий метан/рідкий кисень. На другому ступені буде встановлений двигун BE-3, який використовує суміш рідкий водень/рідкий кисень. Кількість двигунів на ступенях не було заявлено. Також нічого не відомо про стартову масу корисного навантаження.[5] Компанія Blue Origin має намір запускати ракети з комплексу LC-36, а збирання буде повністю виконуватись на новому заводі, який розміщений поряд з комплексом, у Exploration Park. Випробування двигунів BE-4 також будуть проводитись у Флориді.[12]

Деякий час компанія планувала на другому ступені використовувати один двигун BE-4 Vacuum з подовженим соплом, оптимізований для роботи у вакуумі. Двигун мав працювати на такому самому паливі і мати ті самі витрати пального, що і двигун першого ступеня.[4]

У вересні 2016 року, Blue Origin повідомила, що ракета матиме назву New Glenn на честь першого астронавта США, який вийшов на орбіту — Джона Гленна.[4]

Опис і технічні характеристики[ред. | ред. код]

New Glenn — це багатоступінчаста орбітальна ракета-носій, яка має 7 м у діаметрі, з додатковим третім ступенем і можливістю багаторазового використання першого ступеня.[4]

Перший ступінь матиме сім двигунів BE-4, які працюють на суміші метан/рідкий кисень, вони також розроблені і виготовлені компанією Blue Origin. Перший ступінь — багаторазовий з вертикальною посадкою, з технологією, раніш розробленою і використаною у 2015—2016 роках на суборбітальних ракетах-носіях New Shepard.[4]

Для того, щоб зменшити витрату часу на розробку двигуна BE-4 Vacuum, компанія вирішила замінити його на другому ступені ракети на 2 одиниці BE-3U. За їхніми розрахунками, вакуумна версія BE-3 матиме більший питомий імпульс. Про це повідомили у березні 2018 року.[15]

Додаткоий третій ступінь має використовувати один двигун BE-3U, також оптимізований для роботи у вакуумі, проте він працюватиме на суміші рідкий водень/рідкий кисень як пальному. Цей двигун також виготовлявся компанією Blue Origin і вже застосовувався на New Shepard, проте у версії, яка була оптимізована для рівня моря[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. blueorigin.com. New Glenn. Процитовано 21 січня 2018. (англ.)
  2. Foust, Jeff (7 березня 2017). Eutelsat - перший клієнт для New Glenn від Blue Origin. spacenews.com. (англ.)
  3. Зображення New Glenn. Blue Origin. Архів оригіналу за 17 грудень 2017. Процитовано 22 січня 2018. (англ.)
  4. а б в г д е ж и к Bergin, Chris (2016-09-12).
  5. а б в Foust, Jeff (2015-09-15).
  6. Howell, Elizabeth (2016-02-29).
  7. а б «Blue Origin — About Blue» Архівовано 25 березень 2013 у Wayback Machine..
  8. «Blue Origin Completes Spacecraft System Requirements Review».
  9. «Blue Origin tests 100k lb LOX/LH2 engine in commercial crew program».
  10. Berger, Eric (2016-03-09).
  11. а б Boyle, Alan (2016-03-05).
  12. а б Jeff Bezos plans to boost humans into space from Cape Canaveral, CBS News, accessed 2015-09-17.
  13. Bergin, Chris (2016-01-22).
  14. «Breaking News | ULA taps Blue Origin for powerful new rocket engine».
  15. Caleb Henry (29 березня 2018). Blue Origin змінює двигуни на другому ступені New Glenn. spacenews.com. Процитовано 29 березня 2018. (англ.)