Dragon 2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SpaceX Dragon 2
SpaceX Crew Dragon (More cropped).jpg
«Dragon 2». Наближається до МКС. Комп'ютерна графіка.
Основні параметри
Повна назва SpaceX Dragon 2
Виготівник SpaceX
Оператор
Тип апарата 2 версії:
пілотований корабель;
вантажний корабель
Дата запуску грудень 2018 (непілотований),
квітень 2019 (пілотований)[1]
Ракета-носій Falcon 9 Block 5
Космодром Flag of the United States.svg США
Технічні параметри
Маса 6,4 т
Розміри діаметр — 3,7 м
висота — 8,1 м
об'єм — 10 м3(герметичний);
143(негерметичний)
Час активного існування 1 тиждень (вільний політ)
2 роки (при стикуванні)
Орбітальні дані
Тип орбіти Низька навколоземна орбіта

Dragon 2 — клас багаторазових космічних кораблів, що розробляється американською компанією SpaceX, за дизайном — наступник вантажного космічного корабля Dragon. Корабель спроектований для встановлення на ракету-носій Falcon 9 Block 5, капсула має приводнюватись в океані. У порівнянні з попередником, корабель має більші вікна, нові ком'ютери і авіоніку, перероблені сонячні панелі. Корабель виготовлятиметься у двох версіях Crew Dragon 2- пілотована капсула, яка здатна транспортувати до семи астронавтів і Cargo Dragon 2, модифікована версія попереднього варіанта Dragon. Варіант Crew Dragon 2 буде обладнаний двигунами SuperDraco з чотритьох сторін, по два двигуни з кожної, вони можуть застосовуватись для аварійної рятувальної системи. Хоча первісно обидва варіанти планувались для логістичних місій до МКС за програмами Commercial Resupply Services 2 і Commercial Crew Development, пілотована версія, мала здійснювати польоти за Низьку навколоземну орбіту з туристичними місіями до Місяця.

Розробка Crew Dragon 2 розпочалась як проект DragonRider у 2010, коли НАСА почало шукати приватних підрядників для доставки екіпажу до МКС за програмою CCDev. Публічно дизайн був оприлюднений у травні 2014, а у жовтні 2014, корабель був обраний разом з космічним кораблем CST-100 Starliner компанії Boeing для доставки екіпажу до МКС. Розглянувши пропозиції, НАСА вибрало найдешевші варіанти і надало SpaceX 2,6 млрд дол для подальшої розробки корабля, на відміну від 4,2 млрд дол, які були надані компанії Boeing. Станом на серпень 2018, перший непілотований тестовий політ до МКС запланований на грудень 2018 року, а пілотований — на квітень 2019. Корабель Cargo Dragon 2 був обраний у січні 2016 року разом з компанією Northrop Grumman Innovation Systems з кораблем доставки вантажів Cygnus та компанією Sierra Nevada Corporation з кораблем доставки Dream Chaser для доставки вантажів за програмою CRS2. Перший політ Cargo Dragon 2 за програмою CRS2 запланований після останньої місії за Commercial Resupply Services (SpaceX CRS-20) у січні 2020.

Проектування і версії корабля[ред. | ред. код]

Макет DragonRider 2012 року, який демонструє рятувальну систему корабля- двигуни вмонтовані ззовні капсули.
Зображення Crew Dragon з різних кутів станом на 2014.

Dragon 2 матиме дві версії: Crew Dragon та Cargo Dragon.[2]

Первісно, пілотована версія мала назву DragonRider[3][4]і призначалася для транспортування екіпажу з семи астронавтів, або комбінації астронавтів і вантажів.[5][6]Планувалось, що корабель матиме можливість автономного польоту і стикування в автоматичному режимі. Конструкція передбачала використання стикувальної системи НАСА (NDS) для стикування з МКС.[7][8]Під час типової місії, DragonRider міг бути стикованим з МКС 180 днів, проте конструкція передбачає період у 210 днів, так само як і російського космічного корабля Союз.[9][10][11]Від попередньої конструкції, яка була оприлюднена у 2010 році, SpaceX планує використати у кораблі Dragon інтегровану рятувальну систему, яка має кілька переваг у порівнянні з баштовою системою.[12][13][14]Ці переваги включають: можливість повністю вийти на орбіту, багаторазовість системи, збільшена безпечність польоту екіпажу за допомогою відсутності відділення ступеня і здатність використовувати двигуни рятувальної системи під час приземлення для більш точної посадки капсули на землю.[15]

SpaceX спочатку почала сертифікацію своєї схеми посадки за допомогою двигунів паралельно з парашутною системою з посадкою на поверхню океана або землю для корабля Dragon 2 з метою «переконати у безпечності і надійності доставки астронавтів США у 2017 році». SpaceX зробила заяву, що « система приземлення на землю стане базовою для ранніх місій після сертифікації» в той час, коли НАСА запропонувала «систему приводнення капсули за допомогою парашутів в якості базової для перших польотів Crew Dragon».[16]Таким чином, парашутна система була запасною, пізніше, посадка «на двигунах» була скасована і в якості основної буде використовуватись парашутна система у всіх місіях.[15]

У 2011 SpaceX доручила Paragon Space Development Corporation розробити систему життєзабезпечення корабля DragonRider.[17]У 2012 SpaceX вела перемовини з розробниками орбітального обладнання щодо розробки скафандра для використання під час запуску і повернення капсули.[18]

18 травня 2012 на конференції НАСА, SpaceX підтвердила, що вартість пілотованого польоту Dragon становитиме $160 млн, або $20 млн за кожне місце у кораблі з максимальною кількістю 7 астронавтів, якщо НАСА замовить не менш чотирьох польотів на рік.Контракт НАСА і Роскосмосу передбачає вартість $76 млн за місце в кораблі.

Конструкцію корабля SpaceX оприлюднила 29 травня 2014 року під час заходу у Хоторні, Каліфорнія.[19][20][21]У жовтні 2014, НАСА обрала Dragon як одного з кандидатів для доставки американських астронавтів до МКС за програмою Commercial Crew. SpaceX планує використовувати ракету-носій Falcon 9 Block 5 для запуску корабля Dragon 2.[22]

Технічні параметри[ред. | ред. код]

Двигуни SuperDraco

Не дивлячись на зовнішню візуальну схожість з вантажним кораблем Dragon, пасажирська версія Dragon V2 має багато відмінностей і покращень, пов'язаних, в тому числі, і з підвищеними технічними вимогами для кораблів з екіпажем:[19][20][23]

  • Багаторазовість: часткова багаторазовість, корабель може здійснювати польоти багато разів, значно зменшуючи вартість доступу у космос. SpaceX заявляє про можливість здійснення десяти польотів без відновлення капсули
  • Місткість: 3307 кг для Cargo Dragon 2, сім астронавтів для Crew Dragon 2
  • Приземлення: чотири головні парашути забезпечать приводнення капсули, можлива розробка приземлення за допомогою двигунів SuperDraco
  • Двигуни (лише Crew Dragon)[24]: вісім двигунів, вмонтованих по бокам капсули, здвоєнні, кожен двигун має потужність 71 кН тяги, кожен блок має назву «квад», він складається з двох двигунів SuperDraco плюс чотирьох двигунів Draco, «номінально, на орбіті використовуватимуться лише два квади з двигунами Draco, два квади зарезервовані для приземлення (SuperDraco)».[16]
  • Камера згоряння двигуна SuperDraco друкується за допомогою 3D-принтеру із спеціального матеріалу інконелю — сплаву нікелю та заліза ,— використовуючи процес прямого лазерного спікання металу.
  • Стикування: замість вантажного варіанта універсального механізму СВМ буде використаний новий механізм NDS, який підтримує як повністю автоматичне стикування, так і ручне, з кабіни корабля.
  • Баки пального: сферичні композитні резервуари, виготовлені з використанням титана і карбона, які слугують для вміщення стисненого гелію і компонентів палива для двигунів SuperDraco і Draco. Гелій використовується для створення високого робочого тиску в камерах згоряння двигунів.
  • Термоізоляційний щит: необхідний для входження в атмосферу, буде використовувати нове, третє покоління абляційного матеріалу PICA-X.
  • Панель керування: екрани, на які виводяться всі необхідні дані і показники польоту, і кнопки, що дублюють основні функції космічного корабля
  • Герметичний відсік: для екіпажу і вантажу вмонтовані 2 ряди сидінь з вуглецевого волокна (4+3 місця), системи контролю внутрішнього середовища (температури від 15 до 26 градусів Цельсія) і системи життєзабезпечення
  • Коребель розрахований на роботу в повному вакуумі, астронавти будуть одягнуті в розроблені SpaceX костюми життєзабезпечення, які дозволяють вижити у випадку разгерметизації кабіни. Також екіпаж зможе повернутись, якщо в кораблі з'явиться витік до 0.25 дюймів у діаметрі.[16]
  • Рухомий баласт: дозволить більш точно контролювати висоту космічного польоту під час входження в атмосферу і більш точно здійснити посадку.[16]
  • Носовий конус: захищає стикувальний адаптер під час польоту в атмосфері, має скошену форму і буде багаторазовим. Перед стикуванням з МКС, конус буде відкриватись і закриватись після відстиковки.[16][21]
  • Вантажний відсік: третій структурний елемент корабля, трохи подовжений в порівнянні з вантажною версією, має панелі сонячних батарей і радіатори системи терморегулювання корабля. Закрилки допоможуть стабілізувати корабель при використанні системи аварійного рятування. Широкі крила сонячних батарей будуть замінені, в цілях скорочення кількості механізмів і спрощення системи вцілому. Замість цього, панелі сонячних батарей будуть повністю вкривати одну половину зовнішньої поверхні відсіку, яка буде повернена до Сонця під час польоту в космосі .[16]
  • Діаметр 4 оглядових вікон в герметичному відсіку буде збільшений[25].

Плановані транспортні місії[ред. | ред. код]

Dragon сконструйований для здійснення місій, в яких необхідне використання капсули, як комерційних так і державних замовників. SpaceX і Bigelow Aerospace працюють разом для доставки пасажирів на ННО на комерційній основі, один з проектів — Комерційна космічна станція Бігелоу. В цьому проекті планується використання всіх семи місць на кораблі Dragon 2.

SpaceX приймала участь у тендерах НАСА на доставку кількох специфічних пілотованих і транспортних місій до МКС за третьою фазою програми Commercial Crew Development.[19]

У серпні 2014 року, під час презентації, SpaceX повідомила, що НАСА обрало корабель Dragon 2 для здійснення місій з доставки астронавтів до МКС за програмою Commercial Crew Transportation Capability (CCtCap, Commercial Crew Development), в місіях будуть використані чотири місця з семи можливих, НАСА повідомляє, що буде використовувати вільне місце у капсулі для доставки вантажу. Також всі приземлення корабля Dragon 2 планується здійснювати за допомогою парашутів, а тяга двигунів Super Draco має використовуватись лише перед самою посадкою.[26]

16 вересня 2014, НАСА оголосило, що компанії SpaceX і Boeing обрані для забезпечення доставки астронавтів до МКС. SpaceX отримала $2.6 млрд за цим контрактом.[27]НАСА вважає, що корабель Dragon більш економний за інші пропозиції.[22]

Це перший досвід, за 50 років, коли НАСА прийняло рішення щодо запуску, транспортування і підтримку космічного корабля з астронавтами без безпосереднього контролю з боку НАСА.[28]

29 травня 2014 Ілон Маск повідомив, що старша версія корабля Dragon буде використовуватися в тандемі з Dragon 2 як вантажний пором у найближчі роки.

Під час тестування рятувальної системи на початку травня 2015, Ілон Маск оголосив плани для корабля Dragon 2 разом з ракетою-носієм Falcon Heavy: транспортування наукових вантажів по Сонячній системі, до трансмісячної орбіти, до зовнішніх кордонів Сонячної системи — Марсу, супутнику Юпітера — Європи. Компанія очікує, що зможе доставляти 2-4 т вантажу до поверхні Марса, включаючи м'яку посадку за допомогою двигунів SuperDraco через невеликий супротив атмосфери. Для цілей без атмосфери, Dragon не матиме парашутної системи, теплового щита і додаткового пального.[29]Проте, ці плани були скасовані, через скасування тягової системи приземлення Dragon у середині 2017 р.

Пілотовані польоти за контрактом з НАСА[ред. | ред. код]

SpaceX уклала контракт щодо пілотованих польотів на ННО для НАСА. Дата пілотованого польоту була перенесена на квітень 2019, а непілотованого — на листопад 2018.[30]

У серпні 2018, НАСА і SpaceX погодили процедури завантаження пального, окисника, розміщення екіпажу. Гелій під високим тиском буде закачуватись першим, після цього займуть свої місця астронавти, приблизно за дві години до запуску. Після цього робітники наземних служб віддаляться на безпечну відстань. Рятувальна система буде активована приблизно за 40 хвилин до запуску з завантаженням ракетного палива.[31]

Пілотований обліт Місяця[ред. | ред. код]

27 лютого 2017, Ілон Маск оголосив, що компанія планує відправити двох туристів навколо Місяця на кораблі Dragon 2. Корабель мав рухатися за ретроградною навколомісячною траекторією, запуск планувалось здійснити в кінці 2018 року.[32]Корабель мав запускатись ракетою-носієм Falcon Heavy. Два туристи, імена яких не називались, вже заплатили частину коштів за політ. Імена туристів будуть названі пізніше після проходження результатів тестів стану здоров'я, щоб запевнитись у гарній фізичній формі туристів.[33]Два туристи будуть єдиними астронавтами на борту корабля впродовж тижневого польоту довкола Місяця. «Це буде довга петля довкола Місяця…корабель рухатиметься біля поверхні Місяця, трохи подалі у глибокий космос, після чого повернеться на Землю». «Я думаю, відстань становитиме приблизно 500 000—650 000 км»- зазначив Ілон Маск.[34]Більшу частину часу польоту, корабель працюватиме автономно, проте пасажири тренуватимуться керувати кораблем на випадок аварійної ситуації. Капсула корабля матиме вдосконалення для подорожі у глибокий космос, Маск зазначає, що зміни торкнуться системи зв'язку.

5 лютого 2018 року Ілон Маск оголосив, що ракета-носій Falcon Heavy не використовуватиметься для пілотованих польотів.[35][36]6 лютого 2018, Ілон Маск зробив заяву про те, що BFR використовуватиметься замість FH у пілотованих місіях.

Тестові польоти[ред. | ред. код]

Тест рятувальної системи капсули Dragon 2.
Інфографіка тесту рятувальної системи корабля Dragon 2 у травні 2015 року.

SpaceX планує серію з чотирьох тестових польотів Dragon 2, які включають два тести рятувальної системи, застосування рятувальної системи у польоті, непілотований тестовий орбітальний політ до МКС і фінальний 14-денний пілотований демонстраційний політ до МКС,[37] запланований на 2019.[38]

На відміну від поширеної, «тягнучої» схеми системи аварійного рятування, яка складається з обтікача з твердопаливною ракетою на верху корабля, і відокремлюється після виходу апарату за межі атмосфери (наприклад Аполлон, Союз, Оріон), Dragon V2 буде використовувати власні двигуни SuperDraco («толкаюча схема») за наявності аварійної ситуації. Всі 8 двигунів будуть вмикатися одночасно для максимально швидкого віддалення від аварійної ракети-носія. Оновлений негерметичний відсік (trunk) з системою закрилків буде залишатися з'єднаним з капсулою для стабілізації польоту. При досягненні висоти 1, 5 км негерметичний відсік буде від'єднаний і почнеться процес приземлення космічного корабля. Можливі різні варіанти приземлення: за допомогою гальмових і основних парашутів або з використанням двигунів SuperDraco для керованого приземлення на посадковий майданчик.

В процесі тестування системи, а також в перших тестових польотах Dragon V2 до МКС буде використовуватися варіант з використанням парашутів і коротким включенням двигунів для фінального пом'якшення удару. Повністю кероване приземлення на двигунах SuperDraco (без використання парашутів) буде проводитися після ліцензування NASA цього процесу[39].

Ліцензування корабля Dragon V2 для пілотованих польотів до МКС в рамках програми NASA Commercial Crew Integrated Capability включає 2 тестових випробування системи аварійного рятування.

Випробування рятувальної системи[ред. | ред. код]

Випробування проведено 6 травня 2015 року на стартовому майданчику SLC-40, мис Канаверал. Тестувальний Dragon 2 стартував зі стенду, який імітує верхню частину ракети-носія Falcon 9. Всі 8 двигунів SuperDraco працювали на протязі 5,5 секунд, потім, при досягненні апогею в 1187 м був від'єднаний вантажний відсік, через кілька секунд були випущені 2 гальмівних парашути, а потім 3 основних. Корабель приводнився через 99 секунд після запуску в 1202 м від стартового майданчика. Всередині корабля знаходився випробувальний манекен з багатьма датчиками, під час аварійного польоту максимальні перевантаження складали 6g[40][41][42][43]. За заявою Ілона Маска, Dragon 2 досяг швидкості 160 км/год за 1,2 секунди, максимальна швидкість складала 550 км/год[44].

Тест на «зависання» у повітрі[ред. | ред. код]

Dragon 2 з включеними двигунами під час тесту.

24 листопада 2015, SpaceX здійснила тест корабля на «зависання» у повітрі в рамках випробування рятувальної системи. Тест відбувся у Макгрегорі, Техас. У відео випробування можна побачити корабель з кабелем і запалювання двигунів SuperDraco. Капсула впродовж 5 секунд трималась у повітрі, тримаючи баланс за допомогою 8 двигунів, тяга яких була зменшена для компенсації гравітації. На відео присутнє тестування корабля, яке складається з двох частин. Перший тест, коротке включення двигунів для перевірки системи запалювання, було завершене 22 листопада 2015. Тестовий засіб такий самий, який використовувався для тестування рятувальної системи у 2015: названий DragonFly.[45]

Непілотований орбітальний тестовий політ[ред. | ред. код]

Докладніше: SpaceX DM-1

Перший орбітальний тестовий політ Dragon 2 буде непілотованим, назва місії SpaceX DM-1[28] і планується станом на серпень 2018 року — на листопад 2018 року.[30]Космічний апарат протестує наближення і автоматичне стикування з МКС, після кількох тижнів, корабель здійснить відстикування, входження в атмосферу і приземлення. Після цього капсула буде відновлена для здійснення пілотованої місії. Системи життєзабезпечення працюватимуть весь час польоту. Ця капсула буде використана для тестування рятувальної системи під час польоту.[46]

Тест рятувальної системи в польоті[ред. | ред. код]

SpaceX планує здійснити тести рятувальної системи під час польоту зі стартового майданчика 39A космічного центру Кеннеді, Флорида після першого непілотованого тестового орбітального польоту і до першого пілотованого польоту.[47]Тест планувалось здійснити у травні 2019 року[48]за допомогою відновленої капсули з непілотованого орбітального польоту.[49]

Раніше, тестування було заплановано до непілотованого орбітального тестового польоту,[46]проте SpaceX та NASA вирішили, що безпечніше буде використати нову капсулу корабля.[49]

Капсула Dragon 2 буде запущена у суборбітальний політ для активації рятувальної системи у стратосфері на максимальній аеродинамічній швидкості.[50]Перша мета тесту — продемонструвати здатність системи до безпечного віддалення від ракети в надзвичайних умовах політної траєкторії, випробувати корабель у найбільш технічно складній ситуації.[26]Після цього капсула повернеться на Землю за допомогою парашутів і, можливо, за допомогою вмонтованих двигунів на фінальному етапі посадки.

Спочатку планувалось, що капсула буде запущена ракетою Grasshopper до запуску Falcon 9 Full Thrust. Пізніше була підготовлена версія Falcon 9 з трьома двигунами першого ступеня. Проте, підготовку було скасовано. Тестування рятувальної системи відбудеться за допомогою ракети Falcon 9 Block 5.[50]

Тестовий орбітальний пілотований політ[ред. | ред. код]

Докладніше: SpX-DM2
Макет Dragon 2 і астронавти, обрані для перших двох місій, зліва направо: Дуглас Харлі, Роберт Бенкен, Майкл Хопкінс, Віктор Гловер.

Станом на серпень 2018, Dragon 2 здійснить свій перший 14- денний пілотований політ до МКС з астронавтами НАСА у квітні 2019 року.[30]Це будуть перші астронавти на орбіті, після завершення програми Шаттл, доставка астронавтів кораблем CST-100 Starliner компанії Боїнг запланована на середину 2019 року.[30]

У 2015 році, НАСА назвала чотирьох перших астронавтів за програмою Commercial Crew, що будуть працювати з компаніями SpaceX та Boeing — Роберт Бенкен, Ерік Аллен Боу, Суніта Лін Вільямс, Дуглас Харлі.[51]Місія SpX-DM2 має завершити останній етап програми Commercial Crew Development, забезпечивши початок комерційних місій до МКС за програмою Crew Transportation Services.[28][52]

3 серпня 2018, НАСА оголосило екіпаж місії DM-2.[53]Екіпаж з двох астронавтів — Роберт Бенкен і Дуглас Харлі. Бенкен приймав участь у місіях STS-123 і STS-130. Харлі до цього був пілотом у місії STS-127 і в фінальній місії програми Шаттл — STS-135.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://spacexnow.com/upcoming.php SpX DM 1, SpX DM 2
  2. Audit of Commercial Resupply Services to the International Space Station. NASA. April 26, 2018. Report No. IG-18-016. Quote: «For SpaceX, certification of the company's unproven cargo version of its Dragon 2 spacecraft for CRS-2 missions carries risk while the company works to resolve ongoing concerns related to software traceability and systems engineering processes.»
  3. Final Environmental Assessment for Issuing an Experimental Permit to SpaceX for Operation of the DragonFly Vehicle at the McGregor Test Site, McGregor, Texas. faa.gov. Federal Aviation Administration. с. 2–3. Процитовано August 22, 2014. 
  4. Gwynne Shotwell. Broadcast 2212: Special Edition, interview with Gwynne Shotwell (mp3) [audio file]. The Space Show. Процитовано 2014-03-22. Подія відбулася 24:05–24:45 and 28:15–28:35. “we call it v2 for Dragon. That is the primary vehicle for crew, and we will retrofit it back to cargo.
  5. Q+A: SpaceX Engineer Garrett Reisman on Building the World's Safest Spacecraft. PopSci. 13 April 2012. Процитовано April 15, 2012. «DragonRider, SpaceX's crew-capable variant of its Dragon capsule» 
  6. SpaceX Completes Key Milestone to Fly Astronauts to International Space Station. SpaceX. October 20, 2011. Процитовано May 9, 2012. 
  7. Dragon Overview. SpaceX. Процитовано April 16, 2012. 
  8. Parma, George (20 March 2011). Overview of the NASA Docking System and the International Docking System Standard (PDF). NASA. Архів оригіналу за October 15, 2011. Процитовано March 30, 2012. «iLIDS was later renamed the NASA Docking System (NDS), and will be NASA’s implementation of an IDSS compatible docking system for all future US vehicles» 
  9. Bayt, Rob (July 16, 2011). Commercial Crew Program: Key Driving Requirements Walkthrough. NASA. Архів оригіналу за March 28, 2012. Процитовано July 27, 2011. 
  10. Oberg, Jim (March 28, 2007). Space station trip will push the envelope. MSNBC. Процитовано May 9, 2012. 
  11. Bolden, Charles (May 9, 2012). 2012-05-09_NASA_Response (PDF). NASA. Процитовано June 20, 2012. 
  12. With the exception of the Project Gemini spacecraft, which used twin ejection seats: «Encyclopedia Astronautica: Gemini Ejection» Архівовано 2005-04-25 у en:Wayback Machine.. Astronautix.com. Retrieved January 24, 2013.
  13. Chow, Denise (April 18, 2011). Private Spaceship Builders Split Nearly $270 Million in NASA Funds. New York: Space.com. Архів оригіналу за December 18, 2011. Процитовано 18 December 2011. 
  14. «Spaceship teams seek more funding» Архівовано March 4, 2012, у en:Wayback Machine.. MSNBC Cosmic Log. December 10, 2010. Retrieved December 14, 2010.
  15. а б SpaceX Updates – Taking the next step: Commercial Crew Development Round 2. SpaceX. January 17, 2010. Процитовано January 17, 2011. 
  16. а б в г д е Reisman, Garrett (February 27, 2015). Statement of Garrett Reisman, Director of Crew Operations, Space Explorations Technologies Corp. (SpaceX) before the Subcommittee on Space, Committee on Science, Space, and Technology, U.S. House Of Representatives (pdf). science.house.gov. US House of Representatives, Committee on Science, Space, and Technology. Процитовано February 28, 2015.  (document source: SpaceX)
  17. In the news Paragon Space Development Corporation Joins SpaceX Commercial Crew Development Team. Paragon Space Development Corporation. June 16, 2011. Архів оригіналу за January 7, 2012. Процитовано April 15, 2012. 
  18. Sofge, Eric (19 November 2012). The Deep-Space Suit. PopSci. Процитовано 19 November 2012. 
  19. а б в Norris, Guy (May 30, 2014). SpaceX Unveils ‘Step Change’ Dragon ‘V2’. Aviation Week. Процитовано May 30, 2014. 
  20. а б Kramer, Miriam (May 30, 2014). SpaceX Unveils Dragon V2 Spaceship, a Manned Space Taxi for Astronauts — Meet Dragon V2: SpaceX's Manned Space Taxi for Astronaut Trips. space.com. Процитовано May 30, 2014. 
  21. а б Bergin, Chris (May 30, 2014). SpaceX lifts the lid on the Dragon V2 crew spacecraft. NASAspaceflight.com. Процитовано May 30, 2014. 
  22. а б Norris, Guy. «Why NASA Rejected Sierra Nevada's Commercial Crew Vehicle» Aviation Week & Space Technology, October 11, 2014. Accessed: October 13, 2014. Archived on October 13, 2014
  23. Clark, Stephen (2014-10-09). NASA clears commercial crew contractors to resume work. Spaceflight Now. Процитовано 2014-10-10. «a highly-modified second-generation Dragon capsule fitted with myriad upgrades and changes – including new rocket thrusters, computers, a different outer mold line, and redesigned solar arrays – from the company's Dragon cargo delivery vehicle already flying to the space station.» 
  24. Elon Musk at the ISS R&D Conference, July 19, 2017. 2017-07-19. Процитовано 2018-08-20. 
  25. SpaceX показала интерьер пилотируемого корабля Dragon V2
  26. а б Bergin, Chris (August 28, 2014). Dragon V2 will initially rely on parachute landings. NASAspaceflight.com. Процитовано August 29, 2014. 
  27. NASA Chooses American Companies to Transport U.S. Astronauts to International Space Station. Процитовано September 16, 2014. 
  28. а б в Bergin, Chris (March 5, 2015). Commercial crew demo missions manifested for Dragon 2 and CST-100. NASASpaceFlight.com. Процитовано March 7, 2015. 
  29. Bergin, Chris (May 11, 2015). Falcon Heavy enabler for Dragon solar system explorer. NASASpaceFlight.com. Процитовано May 12, 2015. 
  30. а б в г NASA's Commercial Crew Program Target Test Flight Dates. NASA. August 2, 2018. Процитовано August 4, 2018. 
  31. [loading procedures NASA, SpaceX Agree on Plans for Crew Launch Day Operations] Перевірте схему |url= (довідка). NASA website. NASA. 17 August 2018. Процитовано 18 August 2018. «If all goes according to plan, on launch day, the Falcon 9 composite overwrap pressure vessels, known as COPVs, will be loaded with helium and verified to be in a stable configuration prior to astronaut arrival at the launch pad. The astronauts then will board the spacecraft about two hours before launch, when the launch system is in a quiescent state. After the ground crews depart the launch pad, the launch escape systems will be activated approximately 38 minutes before liftoff, just before fueling begins. SpaceX launch controllers then will begin loading rocket grade kerosene and densified liquid oxygen approximately 35 minutes before launch. The countdown and launch preparations can be stopped automatically up to the last moment before launch. In the unlikely event of an emergency at any point up to and after launch, the launch escape systems will allow the astronauts to evacuate safely.» 
  32. SpaceX Plans to Send 2 Tourists Around Moon in 2018
  33. SpaceX to Send Privately Crewed Dragon Spacecraft Beyond the Moon Next Year
  34. SpaceX to Fly Passengers On Private Trip Around the Moon in 2018
  35. Foust, Jeff. SpaceX no longer planning crewed missions on Falcon Heavy. Spacenews. Процитовано February 6, 2018. 
  36. Pasztor, Andy. Elon Musk Says SpaceX’s New Falcon Heavy Rocket Unlikely to Carry Astronauts. Wall Street Journal. Процитовано February 6, 2018. 
  37. SpaceX's first crewed launch moved back to 2018
  38. Space exploration technologies second SpaceX crew flight ordered by NASA
  39. Dragon V2 will initially rely on parachute landings
  40. Musk, Elon (2015-05-06). Max acceleration was 6X gravity, altitude 1187m, lateral distance 1202m and velocity 155 m/s. Main chutes deployed 970m.. twitter.com (en). 
  41. SpaceX - Dragon 2 Pad Abort Test Updates (en). spaceflight101.com. 
  42. SpaceX crew capsule completes dramatic abort test (en). spaceflightnow.com. 2015-05-06. 
  43. Dragon 2 conducts Pad Abort leap in key SpaceX test (en). nasaspaceflight.com. 2015-05-06. 
  44. Musk, Elon (2015-05-06). Dragon abort test stats: 0 to 100 mph in 1.2 sec, top speed of 345 mph. twitter.com (en). 
  45. Bergin, Chris (2015-10-21). SpaceX DragonFly arrives at McGregor for testing. NASASpaceFlight.com. Процитовано 2015-10-30. 
  46. а б Foust, Jeff (February 4, 2016). SpaceX seeks to accelerate Falcon 9 production and launch rates this year. SpaceNews. Процитовано March 21, 2016. «Shotwell said the company is planning an in-flight abort test of the Crew Dragon spacecraft before the end of this year, where the vehicle uses its thrusters to separate from a Falcon 9 rocket during ascent. That will be followed in 2017 by two demonstration flights to the International Space Station, the first without a crew and the second with astronauts on board, and then the first operational mission.» 
  47. Richardson, Derek (30 July 2016). Second SpaceX Crew Flight Ordered by NASA. Spaceflight Insider. Процитовано 9 August 2016. «Currently, the first uncrewed test of the spacecraft is expected to launch in May 2017. Sometime after that, SpaceX plans to conduct and in-flight abort to test the SuperDraco thrusters while the rocket is traveling through the area of maximum dynamic pressure – Max Q.» 
  48. NASA signs off on SpaceX’s “load-and-go” procedure for crew launches. August 9, 2018. Процитовано August 9, 2018. 
  49. а б Siceloff, Steven (July 1, 2015). More Fidelity for SpaceX In-Flight Abort Reduces Risk. NASA. Процитовано June 19, 2016. «In the updated plan, SpaceX would launch its uncrewed flight test (DM-1), refurbish the flight test vehicle, then conduct the in-flight abort test prior to the crew flight test. Using the same vehicle for the in-flight abort test will improve the realism of the ascent abort test and reduce risk.» 
  50. а б Bergin, Chris (April 10, 2015). SpaceX conducts tanking test on In-Flight Abort Falcon 9. NASASpaceFlight.com. Процитовано April 11, 2015. 
  51. http://www.collectspace.com/news/news-070915a-commercial-crew-astronauts.html
  52. Kramer, Miriam (January 27, 2015). Private Space Taxis on Track to Fly in 2017. Scientific American. Процитовано January 27, 2015. 
  53. NASA Assigns Crews to First Test Flights, Missions on Commercial Spacecraft. NASA. August 3, 2018. Процитовано August 4, 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]