Байгончик Татарський
|
Байгончик Татарський
|
Байгончик Татарський (Бай-Кончек Татарський; після 1948 року Пирогове; крим.: Tatar Bay Könçek, Татар Бай Коньчек) — ліквідоване село в Джанкойському районі Республіки Крим, що розташоване на південному сході району. Включене до складу села Октябр, зараз — південна частина селища[1].
Динаміка чисельності населення[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Байконжек входив до Насівського кадилика Карасубазарського каймаканства. Після анексії Криму Росією (8) 19 квітня 1783 року[10], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Перекопського повіту[11]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Перекопського повіту Новоросійської губернії[12]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[13], Байгончик був включений до складу Таганашмінської волості Перекопського повіту.
За Відомістю про всі селища в Перекопському повіті, що складаються з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ … від 21 жовтня 1805 в селі Байкончек вважалося 27 дворів, 152 кримських татарина, 1 ясир і 5 циган[2]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Байгунчик позначено з 26 дворами[14]. Після реформи волосного поділу 1829 року Байгунчик, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Башкирицької волості (перейменованої з Таганашмінської)[15]. На карті 1836 в селі 30 дворів[16], як і на карті 1842 року[17]. Відповідно до Військово-статистичного огляду Російської Імперії 1849 Байгунчик, належав до найбільших сіл Перекопського повіту з населенням 140 осіб[3].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село визначили центром нової Байгончекської волості того ж повіту. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», село Байгончик було покинуте жителями у 1860—1864 роках — внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, до Туреччини, і залишалося в руїнах[18]. Однак у «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864, Байгончик — вже господарське татарське село, з 10 дворами, 37 жителями і мечеттю при колодязях[4]. На триверстової карті 1865—1876 в селі Байкончек відзначені 11 дворів[19]. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889», що включила результати Х ревізії 1887, записано село Байгончек, з 45 дворами і 221 жителем[5].
Після земської реформи 1890 року село віднесли до Ак-Шеихской волості, але у «…Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік» вона чомусь записана. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік», у Байгончику вважалося 187 жителів у 35 дворах[6]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Перекопський повіт, 1915 рік , у селі Байгончик Старий Ак-Шеїхської волості Перекопського повіту вважалося 8 дворів з татарським населенням у кількості 38 осіб приписних жителів і 16 — «сторонніх»[7].
Після встановлення в Криму Радянської влади за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» було скасовано волосну систему і у складі Джанкойського повіту було створено Джанкойський район[20]. У 1922 повіти перетворили на округи. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було ліквідовано, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[21] і село включили до його складу. За Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Байгончик, Ак-Шеїхської сільради Джанкойського району, вважалося 34 двори, з них 32 селянських, населення становило 160 осіб, з них 79 татар, 45 росіян, 23 німця, 5 вірмен, 3 українці, 4 записані у графі «інші», діяла російсько-татарська школа[9]. Після утворення в 1935 Колайського району[21] (перейменованого указом ВР РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 в Азовський[22]) село включили до його складу.
В 1944, після очищення Криму від нацистів, за Постановою ДКО СРСР № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[23]. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[24], і у вересні 1944 року в Азовський район Криму приїхали перші новосели (162 сім'ї) з Житомирської області, а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[25]. З 25 червня 1946 року у складі Кримської області РРФСР[26]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 Байгончик татарський перейменували в Пирогове[27]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[28]. На 15 червня 1960 року село вважалося у складі Травневої сільради. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області» від 30 грудня 1962 року Азовський район було скасовано і село приєднали до Джанкойського[29][30]. До 1968 Пирогове приєднали до села Октябр (за довідником «Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968» — в період з 1954 по 1968 роки).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 25 квітня 2019.
- ↑ а б Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 120.
- ↑ а б составитель: Герсеванов, Николай Борисович. Военно-статистическое обозрѢніе Россійской имперіи. — Санкт-Петербург : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1849. — Т. 11, Ч. 2. — С. 125.
- ↑ а б Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 76. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
- ↑ а б Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
- ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
- ↑ а б Часть 2. Выпуск 4. Список населенных пунктов. Перекопский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 8.
- ↑ Перша цифра — приписне население, друга — тимчасове.
- ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 18, 19.
- ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
- ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
- ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
- ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
- ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
- ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 136.
- ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
- ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
- ↑ Памятная книжка Таврической губернии за 1867 год, стр.423 (PDF).
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=dead(довідка) - ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-е. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ История Джанкойского района. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
- ↑ а б Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 14 декабря 1944 года № 621/6 «О переименовании районов и районных центров Крымской АССР».
- ↑ Постановление ГКО № 5859сс от 11.05.44.
- ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма».
- ↑ Сеитова Эльвина Изетовна. Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (12 квітня). — С. 173—183. — ISSN 2541-7738.
- ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области.
- ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
- ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области, с. 442.
- ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 25 квітня 2019.Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 25 квітня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Карта Джанкойского района Крыма. Подробная карта Крыма - Джанкойский район. crimea-map.com.ua. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 22 квітня 2015.