Батумська угода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Батумський договір
Тип договору Міжнародний договір
Підписаний
- місце
4 червня 1918
Батумі, Грузинська Демократична Республіка
Підписаний Османська імперія Османська імперія

Вірменія Демократична Республіка Вірменія

Батумська угодадоговір між Османською імперією та Демократичною Республікою Вірменія, підписаний 4 червня 1918. Це був перший міжнародний договір, підписаний Вірменією.

Передумови[ред.ред. код]

5 грудня 1917 підписане Ерзінджанське перемир'я між Російською республікою та Османською імперією. Це перемир'я завершило бойові дії між російськими та османськими військами на Кавказі та в Персії в рамках Першої світової війни[1].

3 березня 1918 Радянська Росія підписала Брестський мирний договір з країнами Центрального блоку, що означало вихід Росії з Першої світової війни. У березні-квітні 1918 у Трабзоні пройшла мирна конференція делегацій Османської імперії та Закавказького сейму. У ході конференції Енвер-паша заявив про те, що під час вироблення договору на Кавказі необхідно слідувати Брестській угоді[2].

5 квітня лідер делегації Закавказького сейму Акакій Чхенкелі прийняв вимоги османської сторони[3]. Однак вірмени відмовилися від подальших переговорів та оголосили про стан війни з Османською імперією[3]. Після цього бойові дії поновилися і османські війська продовжили наступ на схід.

Договір[ред.ред. код]

11 травня відкрилася нова мирна конференція в Батумі[2]. У ході переговорів османська сторона висунула вимоги включити до складу Османської імперії не лише Тбілісі, а й Ґюмрі та Вагаршапат. Крім цього османи планували побудувати залізницю, що зв'язує Карс та Джульфу з Баку. Вірменська держава, по території якого проходив цей транспортний коридор, була зобов'язана забезпечити будівництво. Тим часом, 21 травня частини османської армії увійшли на вірменські території, що входили до складу Російської імперії. Це вторгнення призвело до битв при Каракіліссі та Баш-Апарані.

Після того як османська армія стояла в 7 кілометрах від Єревану, мирний договір між Османською імперією та Демократичною Республікою Вірменія був підписаний. На територіях, які відходили Османської імперії, проживало близько 1 250 000 вірмен[4].

Наслідки[ред.ред. код]

Генерал Андранік Озанян відмовився визнати Батумську угоду. Його збройні формування продовжили опору османським військам з метою створити нову вірменську державу — Республіку Гірська Вірменія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Tadeusz Swietochowski. Russian Azerbaijan, 1905-1920: The Shaping of a National Identity in a Muslim Community. — Cambridge University Press, 1985. — P. 119. — ISBN 978-0521263108. (англ.)
  2. а б Ezel Kural Shaw. Reform, revolution and republic: the rise of modern Turkey (1808-1975). — Cambridge University Press, 1977. — P. 119. (англ.)
  3. а б Шаблон:Книга:Richard G. Hovannisian:The Armenian People from Ancient to Modern Times (1997, Vol. 2)
  4. Шаблон:Книга:Richard G. Hovannisian:The Armenian People from Ancient to Modern Times (1997, Vol. 2)